Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"26" серпня 2008 р. Справа № А6/373-08
15:30 год.
Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поднєбес О.В.
розглянув адміністративну справу № А6/373-08
за позовом Дочірнього підприємства «Фільман Гмбх», м. Київ;
до Бориспільської митниці, м. Бориспіль;
третя особа без самостійних вимог з боку відповідача:
Головне управління Державного казначейства України у Київській області, м. Київ
про скасування рішення та стягнення 35 022,35 грн.
Представники:
від позивача Михалюк Р.О.( довіреність б/н від 12.08.2008р.), директор - Балабай А.Т.;
від відповідача Писанка А.М.(довіреність № 04-04/64 від 1701.2008р.), Тесленко
Т.Г.(довіреність №04-04/1066 від 27.06.08р.;
ІІІ-тя особа Комовий С.В. (довіреність № 11-17/33 від 16.05.2008р.).
Обставини спору:
Дочірнє підприємство «Фільман Гмбх», м. Київ (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Бориспільської митниці (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог з боку відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київської області, про скасування рішення №55 від 15 лютого 2008 року та стягнення 35 022,35 грн., як надмірно сплачених відповідачу коштів.
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 12.06.2008 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розгляд призначений на 12.08.2008 року. В судовому засіданні 12.08.2008 року виникла необхідність відкласти розгляд справи для надання можливості сторонам надати додаткові докази.
Позовні вимоги заявлені про наступне.
Позивач у відповідності до умов укладеного контракту №66 від 30 серпня 2005 року на умовах СІР-Київ, аеропорт Бориспіль, отримав 22 коробки вантажу з оптикою та супутніми товарами. На отриманий вантаж позивач подав відповідачу, у відповідності до ст. 262 Митного кодексу України, митну декларацію ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.2008 року із відображенням реальної вартості товару згідно укладеного контракту № 66 та інвойсу № 9000039 на суму 69 784,27 грн. Згідно декларації поданої відповідачу, позивач повинен був сплатити мито в сумі 9740,44 гривні. Однак, згідно рішення митниці № 555 від 15.02.2008 року про переоцінку, відповідачем була встановлена інша митна вартість товару, у відповідності до цінової бази даних Державної митної служби України щодо вартості ідентичних/подібних товарів, шляхом застосування резервного методу митної оцінки товару, в розмірі 433 764,60 грн. Сума ввізного мита при цьому збільшилась і за даними відповідача склала 44 762,79 гривень, яка була сплачена, що підтверджено платіжним дорученням. Таким чином, розмір надмірно сплаченого мита складає 35 022,35 гривень (44 762,79 грн. - 9 740,44 грн.) -суму позову.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги повністю не визнав, надавши усні та письмові пояснення, в яких, з посиланням на ст.265 Митного кодексу України, пояснив, що визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за вантажною митною декларацією від 12.02.08 №122000106/8/003368, як бази митного оподаткування, здійснювалося згідно з чинним законодавством: Митним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".
В зв'язку з тим, що вартість заявлених товарів викликала сумніви, в результаті порівняльного аналізу з фактами митних оформлень ідентичних та подібних товарів (поданих до митного оформлення документів було недостатньо для її підтвердження), декларанту було запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (відповідно до п. 11 Постанови КМУ від 20.12.06 № 1766).
Декларантом були надані: копія ВМД країни відправника, витяг з прейскуранту з цінами виробника, копія комерційної пропозиції українського замовника, калькуляція собівартості деяких товарів від виробника.
Після розгляду всіх документів, та спираючись на цінову базу Державної митної служби України (далі -ДМСУ), митним органом було прийняте рішення, щодо самостійного визначення митної вартості товарів (рішення від 15.02.2008 року), яка була визначена - в розмірі 433 764,60 грн. та відповідно ввізне мито склало суму 44 762,79 грн. На підтвердження факту заниження митної вартості товару позивачем відповідач надав витяги з цінової інформації бази даних ДМСУ.
Представник третьої особи в письмових поясненнях зазначив, що відповідно до встановленого порядку, повернення платникам помилково або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформлених за заявою платника податків. Оскільки такого висновку від відповідача не поступало, то підстав здійснювати позивачу повернення спірної суми не було.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
встановив:
Між позивачем та Фірмою «Ратеновер Оптик», Германія, 30.08.2005 року укладено Контракт № 66, за умовами якого Фірма «Ратеновер Оптик»продає, а позивач купує оправи для окулярів, окуляри сонцезахисні, стокові, обладнання з запасними частинами та комплектуючими, витратні матеріали для обробки та упаковки лінз для окулярів, аксесуари для окулярів, супутні товари з символікою «Fielmann»та т.п.
Відповідно до укладеного контракту позивачем на умовах СІР-Київ, аеропорт Бориспіль було отримано 22 коробки з вантажем згідно інвойсу № 9000039 від 05.02.2008 року та авіаційної вантажної накладної № 566-1194-6970 від 08.02.2008 року. Вартість вантажу склала 9 502,59 євро, що було еквівалентно 69784, 27 грн.
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України (ст. 15 Митного кодексу України). Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України, податкові, митні та інші органи державної влади, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів та інших надходжень є органами стягнення. Відповідач, як митний орган, відповідно до ст.265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Позивач, у відповідності до ст. 262 Митного кодексу України, на отриманий вантаж подав відповідачу митну декларацію ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.2008 року із відображенням вартості товару згідно укладеного контракту № 66 та інвойсу № 9000039 на суму 69 784,27 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформлені товару застосував метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, що імпортуються, для визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.
При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту від 30.08.2005року.
Статтею 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються до ціни угоди для визначення митної вартості товарів, якщо вони не були раніше до неї включені.
Умовами контракту від 30.08.2005року не визначено, що до ціни угоди включені витрати з транспортування товару, страхові суми, витрати на навантаження, вивантаження та інші витрати, передбачені статтею 267 Митного кодексу України, що підлягають до включення до ціни угоди.
Контроль правильності визначення митної вартості окулярів, оправ, лінз та корунду синтетичного за ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.08, поданої до митного оформлення позивачем, здійснювався відповідачем відповідно до ст.ст.259-273 Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 (далі - Порядок).
Відповідач доречно посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перевірка достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів за ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.08 здійснювалася відділом контролю митної вартості та номенклатури Бориспільської митниці на підставі поданих до митного оформлення документів та інформації цінової бази даних Держмитслужби України. База даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС Держмитслужби України) затверджена наказом Держмитслужби України від 29.08.00 № 476. Використання вказаної інформації митними органами для контролю за правильністю визначення митної вартості товарів рекомендовано п.3.1 глави 3 «Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України», затверджених наказом Держмитслужби України від 31.01.07 №74.
Відповідно до пункту 11 Порядку позивачем, для підтвердження заявлених у ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.08 відомостей про митну вартість товарів, до митного оформлення було надано такі документи: контракт № 66 від 30.08.05 між ДП «Фільман Гмбх" та фірмою «Ратеновер Оптик" (Германія) та доповнення до нього № 3 від 26.12.07 та № 6 від 05.02.08, інвойс № 9000039 від 05.02.08, платіжне доручення № 2 від 08.02.08, пакувальні листи б/н від 05.02.08.
Перевіркою шляхом порівняльного аналізу відповідач виявив декларовану позивачем митну вартість лінз, оправ, окулярів та корунду синтетичного значно нижчою, ніж митна вартість за фактами митних оформлень таких товарів, що містилася в ціновій базі даних Держмитслужби України. Відповідач мав підстави для сумніву щодо достовірності декларованої позивачем митної вартості частини товарів, які ввозилися.
Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися у достовірності або точності декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідач, з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, запросив у декларанта позивача додаткові документи, про що вчинений відповідний запис у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості, як передбачено п. 11 Порядку. Декларант був ознайомлений із вказаною вимогою про необхідність подання додаткових документів та 15.02.2008 р. надав відповідачу наступні документи: копію ВМД країни виробника, витяг з прейскуранту з цінами виробника, копію комерційної пропозиції українського замовника, калькуляцію собівартості деяких товарів від виробника.
Також позивачем додатково надавалася - калькуляція собівартості лінз складського діапазону, витяг з роздрібного прейскуранту ДП «Фільман Гмбх»по окремому діапазону лінзи, витяг з роздрібного прейскуранту ДП «Фільман Гмбх»по окремим моделям оправ, копії попередніх ВМД та ТСД до них № 122000106/8/001796 від 28.01.2008 року, № 122000106/8/002486 від 04.02.2008 року, № 122000106/7/019468 від 20.08.2007 року, № 122000106/7/006550 від 26.03.2007 року, прейскурант цін від контрагента, висновок Державного гемологічного центру України № 15378-Ю від 11.02.2008 року.
Тобто, декларант не виконав вимоги абзацу другого статті 264 Митного кодексу, оскільки подав не всі із запитаних відповідачем додаткових документів, а саме не були надані: банківські документи щодо оплати ввезених товарів, калькуляція собівартості всіх товарів виробника, висновок експертної організації щодо вартості товарів.
Відповідно до п.14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто рішення щодо визначення митної вартості товарів відповідачем самостійно прийнято на законних підставах.
Митна оцінка вартості лінз, оправ, окулярів та корунду синтетичного, ввезених позивачем, здійснена відповідачем за резервним методом відповідно до ч. 7 ст. 266 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги ст.ст. 267-269, 271-272 цього кодексу. Для визначення митної вартості, шляхом застосування резервного методу відповідачем, з урахуванням положень ст. 273 Митного кодексу України, була використана інформація цінової бази даних, про що зазначено в рішенні Бориспільської митниці від 15.02.2008 р. № 555.
Пунктом 2.5 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290, визначено, що з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.
Для визначення митної вартості за резервним методом не може використовуватись довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів, тому обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару, тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані, що дозволяють його однозначно ідентифікувати (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики тощо). Такими товарами для митної оцінки лінз, окулярів, оправ та корунду синтетичного, що ввозились позивачем, були товари, оформлені за іншими ВМД з цінової бази даних Держмитслужби України. Лінзи, окуляри, оправи та корунд синтетичний, оформлені за іншими ВМД, які були використані для визначення митницею митної вартості товарів позивача, мають таку саму комерційну назву, опис, код товару та країну походження, що й лінзи, окуляри, оправи та корунд синтетичний позивача за ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.2008 р.
Не можна взяти до уваги доводи позивача стосовно того, що ним в якості додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів вантажні митні декларації оформлені при попередніх поставках, оскільки попердні митні оформлення були здійснені позивачем по іншій партії вантажу та за іншими документами на товар. Посилання на рішення (довідку) Київської регіональної митниці, про здійснення митної оцінки № МВ 12-12-К/2269/2 від 20.03.2008 року, не посилює доводів позивача, оскільки воно здійснене після митного оформлення товарів позивача Бориспільською митницею по іншій партії вантажу та за іншими документами на товар.
До митного оформлення в Бориспільську митницю разом з ВМД № 122000106/8/003368 від 12.02.08 експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-115 від 13.03.08 не подавався. Позивач вимогу митного органу про надання експертного висновку стосовно вартості товару не виконав, після чого митницею була здійснена митна оцінка товарів. В вказаному експертному висновку визначена усереднена контрактна вартість перелічених в ньому товарів до того ж станом на 13.03.2008року, в той час як в рішенні відповідача про митну оцінку № 555 визначена безпосередня митна вартість товарів станом на 15.02.2008року.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати покласти на позивача.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 264-275 Митного кодексу України, ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -01.09.2008р.