Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
17.03.2009
Справа №2-31/3188-2008А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.
за участю представників сторін :
від позивача - Власенко Ю.П., дов. у справі
від відповідача - Грязнова Г.М., дов. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Нижньогірський райагробуд» (97100, смт.Нижньогірський, вул.Будівельників, 3)
до відповідача - ДПІ у Нижньогірському районі (97100, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна, 16)
про скасування податкових повідомлень-рішень
Кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об'єднання «Нижньогірський райагробуд» звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в Нижньогірському районі про скасування податкових повідомлень-рішень №0001291503/0 від 31.10.07р., №0001291503/1 від 28.11.07р., №0001291503/2 від 29.12.07р. та №0001291503/3 від 07.03.08р., якими застосовано штрафну санкцію за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 12353,36грн.
Ухвалою господарського суду АРК від 10.06.2008р. провадження у справі зупинено, у зв'язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.
Ухвалою господарського суду АРК від 30.12.2008р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати штрафну санкцію на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як строки сплати земельного податку з юридичних осіб встановлюються спеціальним законом, тобто Законом України «Про плату за землю», який не містить норм щодо застосування штрафної санкції за несплату узгодженої суми податку протягом граничних строків. Також вказує на те, що відповідачем пропущено строк давності щодо застосування штрафної санкції з посланням на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.250 Господарського кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти позову, вказує у запереченнях на позов про те, що рішення про накладення штрафних санкцій, яке є предметом оскарження, прийнято податковою інспекцією правомірно відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», саме який є спеціальним законом з питань оподаткування. Також посилається на те, що Законом України «Про плату за землю» встановлено, що за порушення вимог Закону України «Про плату за землю» платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України, тобто і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судової бухгалтерської експертизи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
24.10.2007 р. Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АРК була проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати земельного податку міжгосподарським будівельно-монтажним об'єднанням “Нижньогірський райагробуд» за 2001-2005 р.р., якою встановлено порушення п.п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з земельного податку за 2001-2005 р.р. в сумі 24706,54 грн., про що складений акт перевірки №1278/15-034541738 від 24.10.2007 р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001291503/0 від 31.10.2007р., яким міжгосподарське будівельно-монтажне об'єднання «Нижньогірський райагробуд» зобов'язано сплатити штраф у сумі 12353,36 грн. на підставі п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 2128 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.
Не погодившись із винесеним рішенням позивач скористався своїм правом на апеляційне узгодження цього рішення в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Рішеннями ДПІ у Нижньогірському районі АРК від 26.11.2007р. №2546/10/31-0, Державної податкової адміністрації в АРК від 24.12.2007р. №2984/10/25-02 та ДПА України від 23.03.2008р. №1929/6/25-0215 скарги позивача залишені без задоволення, вказане податкове повідомлення-рішення - без змін. За наслідками апеляційного узгодження ДПІ в Нижньогірському районі АРК винесені і надіслані на адресу позивача податкові повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції в сумі 12353,36грн. від 28.11.2007р. №0001291503/1, від 29.12.2007р. №0001291503/2 і від 07.03.2008р. №0001291503/3.
Незгода позивача із винесеними ДПІ в Нижньогірському районі АРК податковими повідомленнями-рішеннями №0001291503/0 від 31.10.07р., №0001291503/1 від 28.11.07р., №0001291503/2 від 29.12.07р. та №0001291503/3 від 07.03.08р., якими застосовано штрафну санкцію за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 12353,36грн., стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
При цьому судом враховується, що позивач не оспорює факт порушення ним податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з земельного податку, а вважає, що за таке порушення до нього не може бути застосована відповідальність, передбачена ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Висновком судово-економічної експертизи №45/07 від 23.12.2008р. по даній справі підтверджено порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю за 2001- 2005р.р. на строк більше 90 днів, а також встановлено, що суми штрафних санкцій, застосованих спірними рішеннями, підтверджуються, спірні податкові повідомлення-рішення відповідають первинним документам бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи спірними рішенням відповідача до позивача відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 2128 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 24706,54грн. застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 12353,36грн.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до нього штрафну санкцію, оскільки строки уплати земельного податку встановлюються Законом України «Про плату за землю», який є спеціальним по відношенню до Закону №2181, а вимоги спеціального закону не містять норм, якими би встановлювалась відповідальність у вигляді штрафної санкції за порушення граничних строків сплати податку.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача.
З преамбули Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2525-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Статтею 25 Закону України «Про плату за землю» за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про плату за землю» за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Враховуючи межи застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань.
Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Такої ж думки додержується Верховний Суд України у своєї постанові від 10.04.07р. при розгляді справи з аналогічного питання (а.с.47,48).
Таким чином, довід позивача щодо превалювання Закону України «Про плату за землю» над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.
Також помилковим є посилання позивача на положення ст.250 Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно-господарської санкції.
Відповідно до ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини 2 статті 241 Господарського кодексу України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Таким законом є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» яким визначено, зокрема, порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до п.1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафної санкції), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідним законом.
Відповідно до п.1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом або іншими законами України.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 5.3.1 статті 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків від погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти відсотків від погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятидесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З урахуванням викладеного, судом вбачається, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями за порушення граничних строків сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю.
Посилання позивача на те, що відповідачем пропущений строк давності 1095 днів, необхідний для застосування штрафних санкцій судом до уваги не приймається.
Застосування строків давності та граничні строки стягнення податкового боргу встановлені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із змісту якої вбачається, що за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 цього Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом, не пізніше закінчення 1095 днів, наступного за останнім днем граничного строку подачи податкової декларації, а у випадку, якщо така податкова декларація була подана пізніше - за днем її фактичної подачи. Якщо на протязі вказаного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платгник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір відносно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону).
З аналізу наведеної норми закону вбачається, що строк давності 1095 днів застосовується у випадку коли податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання у встановлених вказаним законом випадках. Випадки визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника встановлено п.4.2 ст.4 цього Закону.
Отже стаття 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює порядок застосування строків давності саме для податкового зобов'язання, а не для штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності 1095 днів не розповсюджується на штрафні санкції, які платники податків зобов'язани сплатити за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
Крім того, із змісту пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слідує, що штрафна санкція за порушення граничних строків може бути застосована лише тоді, коли платник сплатить суму узгодженого податкового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи свої податкові зобов'язання з земельного податку за період 2001-2005р. позивач сплатив тільки у 2006-2007р.р.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що ДПІ в Нижньогірському районі АРК правомірно застосувала штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями рішеннями в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Враховуючи викладене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001291503/0 від 31.10.07р., №0001291503/1 від 28.11.07р., №0001291503/2 від 29.12.07р. та №0001291503/3 від 07.03.08р. є законними і обґрунтованими. Тому позов Кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України якщо призначення експертизи здійснено за ініціативою суду відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідно до ст.92 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи по даній справі, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» в сумі 3500грн.
У судовому засіданні 17.03.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 23.03.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,11,17,70,71,72,86,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» (95300, м.Сімферополь, вул..К.Маркса, 44 к.20, р/р 26007000130855 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» МФО 384577, ОКПО 31937105) 3500,00грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст..160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адресу сторін та експертної установи рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.