Справа № 368/1073/13-ц
Провадження № 2\368\409\13
Рішення
іменем України
"18" липня 2013 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючого: судді Закаблук О.В.
При секретарі: Галабурда В.О.
З участю учасників процесу:
Позивача: ОСОБА_1;
Представника позивача: ОСОБА_2
Відповідача: ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, суд, -
10.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, в якій позивач просить суд винести рішення, яким:
- усунути ОСОБА_3, 1966 року народження . уродженця та жителя м. Кагарлик. Київської області від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, 1925 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував в судовому засіданні наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його та відповідача батько, ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про його смерть.
Той факт, що померлий ОСОБА_4 дійсно був його батьком, стверджується копією свідоцтва про його народження.
Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, копією технічного паспорту на будинок та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.
На даний будинок при житті заповіту батьком складено не було.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України він звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в строк, передбачений ст..1261 ЦК України .
Окрім нього, до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся його рідний брат, відповідач по справі - ОСОБА_3.
На протязі останніх п'яти років, відносини між батьком і Відповідачем дуже погіршилися, у зв'язку з тим, що відповідач зловживав спиртними напоями та агресивно відносився до батька, постійно його обзивав нецензурною лайкою, бив його, інколи забирав його пенсію, погрожував йому фізичною розправою та намагався довести його до самогубства. Відповідач ніде не працював, а тому забирав у батька пенсію на випивку
Від такої неправомірної і жорстокої поведінки свого сина, відповідача по справі, батько дуже страждав, переносив великі моральні і фізичні страждання та звертався за допомогою та захистом до нього та правоохоронних органів .
Зі свого боку, він як міг намагався захистити батька та допомагати йому. Неодноразово звертався за захистом до правоохоронних органів, що стверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальних справ та супровідними листами до них №7647 від 17.10.2012року, № 5307 від 24.07.2012 року, та копією талону -корінцю від 13.10.2012 року та від 17.07.2012 року про звернення до правоохоронних органів.
Батько був інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни та приймав участь в бойових діях, що стверджується копією довідки військового комісара Кагарлицького районного військового комісаріату Київської області та копією військового посвідчення, посвідчення інваліда 1 групи.
Через свій похилий вік і тяжку хворобу, батько потребував постійного піклування, догляду, лікування та матеріальної допомоги .
Він лікував батька за свої кошти та неодноразово возив його по різних лікарнях м. Києва для його обстеження та лікування, що стверджується копією даних про дослідження, копією протоколу УЗ обстеження, копією карти ехокардіологічного дослідження, копією довідки огляду окуліста, копією довідки ННЦ « Інституту кардіології», копією консультативного висновку.
Він неодноразово просив відповідача врахувати стан здоров'я батька та його похилий вік, відноситися до нього з повагою та співчуттям і що їх в нього лише двоє синів і ми зобов'язані разом з ним доглядати за тяжко хворим батьком , який цього потребував.
Але відповідач від моїх прохань навпаки дуже сердився, погрожував йому і батькові фізичною розправою, заявляючи при цьому, що він ніколи не буде допомагати і доглядати батька, навіть коли батько буде помирати.
Крім його звернень до міліції на неправомірні дії відповідача відносно батька, батько теж неодноразово звертався до міліції для захисту свого життя від погроз фізичною розправою зі сторони відповідача.
Після смерті батька відповідач жодним чином не допомагав в його похованні.
Він своїми силами та за свої кошти поховав батька та провів панахиду, що стверджується копією довідки Кагарлицької міської ради № 6339 від 10.12.2012 року, копією договору - замовлення на організацію та проведення поховання № 329 від 10.12.2012 року, копією свідоцтва про поховання батька, копією рахунка офіціанта за панахиду від 12.12.2012 року, копією квитанції по сплаті ритуальних послуг від 10.12.2012 року, копією товарного чека від 12.12.2012 року по придбанню труни, вінка та стрічки.
Також він за власний кошт зробив напис на табличці, що стверджується копією накладної від 01.06.2013 року.
Відповідач йому нічим не допомагав в похованні та в проведенні панахид , він навіть не був присутнім на похоронах батька та не приймав у них участі, що говорить про відношення до батька , як він любив та цінував його.
Враховуючи, тривале, ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю він був вимушений:
- запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для батька;
- заощаджувати для себе на харчуванні, одязі:
- просити сусідів щоб в разі агресивної поведінки брата по відношенню до батька викликати міліцію. Упродовж тривалого часу, наш батько окрім фізичного болю, який спричиняла йому хвороба, зазнавав душевних страждань у зв'язку з неправомірною поведінкою Відповідача, який постійно покладав надію, що відповідач змінить своє ставлення до нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України: "За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік. тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані".
В зв'язку з тим. що відповідач будучи фізично здоровим та молодим, мав можливість надавати їхньому батькові допомогу, але свідомо ухилявся від цього, він вважає, що його необхідно усунути від права на спадкування після смерті їхнього батька ОСОБА_4
18.07.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення від відповідача ОСОБА_3, в якому відповідач повністю заперечує проти позову, вважає його не обґрунтованим, та, відповідно, таким, який не підлягає до задоволення.
Свою позицію відповідач ОСОБА_3 в письмовому запереченні обґрунтовував наступним.
ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до Кагарлицького районного суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-Відповідач) про усунення від спадкування.
З підстав зазначених нижче позовна заява Позивача є безпідставною, необгрунтованою, незаконною, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько Позивача та Відповідача ОСОБА_4.
Дійсно після смерті батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1.
Відповідач протягом встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4.
Посилаючись на ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України Позивач стверджує, що Відповідач будучи фізично здоровим та молодим, мав можливість надавати батьку допомогу, але свідомо ухилявся від цього, тому Позивач вважає, що Відповідача необхідно усунути від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_4
Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Отже, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім того, підлягало з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Отже, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Виходячи з положень ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України та п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 р. для усунення спадкоємця від права на спадщину за рішенням суду необхідно встановити два факти:
- факт ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував (при цьому враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку);
- факт безпорадності стану спадкодавця (при цьому, безпорадним слід розуміти стан особи, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування). Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Згідно ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тобто відповідно до ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України Позивач звертаючись до суду про усунення від права на спадкування повинен довести два вищезазначені факти, на які він посилається обґрунтовуючи свій позов. А саме, що Відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.
Необхідно зазначити, що Позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, який й би підтверджував вищезазначені факти, на які Позивач посилається як на підставу позову.
Разом з тим, Відповідач повністю заперечує зазначені Позивачем в заяві обставини, які не відповідають дійсності виходячи з наступного.
Відповідач протягом останніх 11 років проживає в м. Кагарлик. Переїхати та постійно проживати в м. Кагарлик Відповідача змусило те, що матір Позивача та Відповідача хворіла на тяжку хворобу «Альцгеймера» та потребувала допомоги. Перший час Відповідач намагався брати на роботі відпустки та відгули, а за часом, коли матір не можливо залишати без догляду Відповідач звільнився з роботи та повністю переїхав до Кагарлика щоб доглядати матір.
Відповідач весь час допомагав матері, доглядав за нею, за власні кошти здійснював обстеження та лікування та після смерті поховав матір за власні кошти.
Протягом усього часу перебування в Кагарлик Відповідач доглядаючи за матір'ю також допомагав батьку. При цьому, батько до кінця свого життя не був у безпорадному стані, оскільки не мав тяжких хвороб, не був фізично позбавлений можливості себе обходити. Батько міг повністю забезпечити себе усім необхідним, хоча мав певні хвороби, які не робили його безпорадними. Проживаючи постійно в Кагарлику з батьками Відповідач і фізично в побуті, господарстві і матеріально завжди допомагав батькам.
Після звільнення з роботи Відповідач змушений був продати два власних автомобілі, кошти з продажу яких також були використанні для допомоги батькам.
Отже, твердження Позивача, що Відповідач відмовлявся доглядати батька не відповідає дійсності.
При цьому, Позивач приїздив до батьків дуже рідко, не більше 4 разів на рік та жодним чином не ні фізично, ні матеріально не допомагав та не доглядав батьків.
Понесені Позивачем витрати на поховання батька були зумовлені лише тим, що при житті батьки свої грошові збереження (в тому числі і допомогу із Германії в сумі 400 Євро, а також 600 доларів США та 40 тис. гривень) віддали Позивача, з умовою, що він у разі їх смерті буде нести витрати за поховання батька, у зв'язку з чим Позивачем і було понесено витрати на поховання батька.
Той факт, що у Позивача наявні документи про обстеження батька не підтверджує, що Позивач займався лікування та обстеження батька, після смерті якого він забрав всі документи, які стосуються батька. У зв'язку з чим, Відповідачу довелось виготовляти дублікати.
В своїй позовній заяві Позивач стверджує, що останні п'ять років, відносини Відповідача і батька дуже погіршились, у зв'язку з тим, що Відповідач зловживав спиртними напоями та агресивно відносився до батька.
Але вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки відносини Відповідача з батьком ніколи не погіршувались. Позивач всіляко намагався налаштувати батька проти Відповідача та внести в їх відносини розлад. Звернення Позивача до правоохоронних органів були зумовлені лише його бажанням скомпрометувати Відповідача. Проте після проведення органами міліції перевірки будь-яких порушень з мого боку встановлено не було.
Таким чином, відсутні визначені ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України підстави для усунення Відповідача від права на спадкування після його батька ОСОБА_4.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України відповідач ОСОБА_3 просить суд винести рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування відмовити повністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, викладені в заяві, підтримав, та просив приєднати до матеріалів справи в якості письмового доказу договір дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2012 року, згідно з яким покійний батько подарував йому земельну ділянку, на якій знаходиться спадкове майно, - житловий будинок.
Представник позивача, - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, крім того, наголосив суду на тій обставині, що воля батька була подарувати позивачу окрім земельної ділянки також і житловий будинок, проте покійний батько зробити цього не встиг, так як були відсутні правовстановлюючі документа на будинок.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не зміг спростувати факти, які були наведені в позовній заяві, факт існування договору дарування земельної ділянки для нього була новина.
Крім того, суд критично відноситься до тієї обставини, яка на думку суду слугує не на користь відповідача ОСОБА_3, що останній з»являвся в судові засідання в стані алкогольного сп»яніння, про що свідчив запах алкогольного перегару в залі суду, порушення мови в відповідача.
Даний факт, на думку суду, свідчить окрім повної неповаги до суду, та також про факт зловживання відповідачем алкогольними напоями.
На запитання суду щодо появи в приміщенні суду в стані алкогольного сп»яніння відповідач ОСОБА_3 відповів, що вжив алкоголь в зв»язку з тим, що хвилюється.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що є двоюрідною сестрою покійного ОСОБА_4, в зв»язку з чим знала про сім»ю покійного та про відносини, які існували при житті покійного ОСОБА_4.
Покійний ОСОБА_4 за життя скаржився їй на свого рідного сина, - ОСОБА_3, який зловживає алкогольними напоями, не допомагав батьку, постійно вимагав гроші на випивку, було таке, що крав гроші, з пенсії.
Покійний батько сторін по справі особливо в останній період життя мав поганий стан здоров»я, в зв»язку з чим лікувався в терапії в м. Кагарлик, також проходив курс лікування в м. Києві.
Сама особисто знає, що відповідач, син покійного, - ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями близько 5 - ти років тому назад.
Її покійний брат постійно скаржився на поведінку свого сина, відповідача по справі, - ОСОБА_3, який постійно тероризував покійного, знущався над ним.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що знає цю сім»ю ще з дитинства. Після школи виїхала проживати з м. Кагарлика, на даний час проживає в м. Києві, проте постійно приїздить на вихідних в м. Кагарлик, так як тут залишилася батьківська хата.
З покійним батьком сторін по справі, - ОСОБА_4 постійно підтримувала відносини, коли зустрічалися, розмовляли про життя, зокрема, про сім»ю.
За характером покійний ОСОБА_4 був скритною людиною, проте на протязі останнього періоду часу він скаржився їй на свого сина, - ОСОБА_3, який зі слів покійного батька зовсім не піклувався про батька, хоча той хворів, та, відповідно, потребував догляду, напроти знущався з нього, внаслідок чого покійний батько відповідача викликав міліцію.
Покійний батько говорив, що до нього відповідач по справі, - ОСОБА_3 застосовував насильство.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що проживає в домогосподарстві, яке розташовано поруч з домоволодінням сторін по справі, яке раніше належало покійному ОСОБА_4, якого знав добре.
Покійний ОСОБА_4 мав взагалі хороше здоров»я, проте останнім часом занедужав.
Він бачив, як відповідач ОСОБА_3 садив на городі картошку, скопував город.
Він не чув про негаразди в сім»ї ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає неподалік домогосподарства ОСОБА_1, постійно ходила до них на подвір»я брати воду, покійний батько сторін по справі називав її при житті дочкою.
З відповідачем ОСОБА_3 в неї добрі сусідські відносини, з позивачем ОСОБА_1 в неї відносини натягнуті, які загострилися після смерті покійного.
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, його представника, - ОСОБА_2, які позов підтримали, вислухавши відповідача ОСОБА_3, який проти позову заперечував, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 є рідним сином померлого ОСОБА_4.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, яке видано 27 грудня 1957 року, з якого видно, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кагарлик Київської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 27 грудня 1957 року зроблено відповідний запис за № 149. ( а.с., 4).
В графі «батько» зазначений спадкодавець по справі, - ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін по справі, - спадкодавець ОСОБА_4.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, яке видано 10 грудня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, з якого видно, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кагарлик Київської області, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за № 178. ( а.с., 3).
Після смерті батька сторін по справі, - ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується:
- копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26 листопада 1990 року, з якого видно, що цілий житловий будинок з належними до нього будовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Кагарлицької міської ради народних депутатів за № 102 від 30 жовтня 1990 року про оформлення права власності на будинок; ( а.с., 5).
- копією технічного паспорту на будинок від 17.08.2012 року, виготовленого КП КОР «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа № 3651, з якого видно, що в графі «Прізвище, ім.»я, по - батькові власника будинку» зазначений спадкодавець по справі, - ОСОБА_4; ( а.с., 6 - 12).
- копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.12.2012 року, з якого видно, що власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4.
Підстава виникнення права власності, - свідоцтво про право власності / № бн / 26.11.1990 / Кагарлицька міська рада. Форма власності, - приватна. Частка, 1\1., номер запису 4114 в книзі: 14.
За життя покійним ОСОБА_4 на даний будинок заповіту батьком складено не було.
За життя покійний ОСОБА_4 уклав договір дарування земельної ділянки, на якій розташовано будинок своєму сину, - ОСОБА_1.
Даний факт підтверджується договором дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2012 року серія ВРХ № 791318.
Як видно з вищевказаного договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_4, який на даний час покійний, з однієї сторони та ОСОБА_1, син покійного, який є позивачем по справі уклали договір, згідно з яким ОСОБА_4 передав земельну ділянку площею 0,0900 га у власність ОСОБА_1 безоплатно, а ОСОБА_1 прийняв у власність цю земельну ділянку.
Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1.
Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_5.
Крім того, суд наголошує на умовах, які зазначені:
- в п. 1.5. Даного договору, де зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стверджують, що на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розміщений житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_4, і який буде предметом окремого договору дарування між сторонами за цим договором після оформлення необхідних для цього документів.
- в п. 3.6 даного договору, де зазначено, що ОСОБА_4 довів до відому ОСОБА_1, а ОСОБА_1 взяв до уваги той факт, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, є особистою приватною власністю дарувальника, і особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на цю земельну ділянку ( чи її частину), у тому числі відповідно до ст.ст. 61, 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.
Даний договір дарування земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу, Київської області ОСОБА_9, та зареєстровано в реєстрі за № 2960.
Відповідно, на підставі вищевказаного договору дарування позивач по справі, - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розміщена за адресою, вказаною вище.
Даний факт підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, видане 13.05.2013 року, видане ОСОБА_1, з якого видно, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5, дата державної реєстрації земельної ділянки 20.07.2010.
Підстава виникнення права власності: договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 2960, виданий 13.10.2012 , видавник: ОСОБА_9, приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області.
Після смерті батька ОСОБА_4 сторони по справі, позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в строк, передбачений ст..1261 ЦК України.
Відповідно, відповідач по справі, -ОСОБА_3 у відповідності до ст. 1270 ЦК України 07 лютого 2013 року звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в строк, передбачений ст..1261 ЦК України. ( а.с., 51).
Відповідно, позивач по справі, -ОСОБА_1 у відповідності до ст. 1270 ЦК України 20 квітня 2013 року звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в строк, передбачений ст..1261 ЦК України. ( а.с., 51).
Факт звернення сторін по справі до нотаріуса про прийняття спадщини підтверджується копією спадкової справи № 70\2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, яку розпочато 07.02.2013 року.( а.с., 50 - 63).
Як встановлено судом в судовому засіданні, зокрема з пояснень позивача ОСОБА_1, позивача по справі, пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, на протязі останніх п'яти років, відносини між покійним батьком ОСОБА_4 і його сином, - ОСОБА_3, відповідачем значно погіршилися, у зв'язку з тим, що відповідач зловживав спиртними напоями та агресивно відносився до батька, постійно його обзивав нецензурною лайкою, бив його, інколи забирав його пенсію, погрожував йому фізичною розправою.
Даний факт прямо підтверджується:
- матеріалом про відмову в порушення кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1400, ЖРЗПЗ № 1694 від 17.07.2012 року.
Як вбачається з вищевказаного відмовного матеріалу, 17.07.2013 року спадкодавець по справі, - нині покійний батько сторін по справі ОСОБА_4 подав до КаКагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області письмову заяву, в якій просить прийняти міри до його сина ОСОБА_3, який 17.07.2011 року в 17 годин, перебуваючи в нетверезому стані, ображав його нецензурними словами, намагався затіяти бійку, вдарив його в обличчя.
Згідно пояснення, які дав ОСОБА_4 під час перевірки обставин, вказаних у вищезазначеній заяві, ОСОБА_4 пояснив працівникам міліції, що 17.07.2012 року близько 6 годин його син, - ОСОБА_3 на протязі дня вживав спиртні напої, а саме пив пиво.
Також ОСОБА_3 на протязі дня ображав його нецензурною лайкою, та близько 17 години, коли він відпочивав в літній кухні, то син ОСОБА_3 ввірвався до приміщення та вивернув на нього миску з огірками, а потім вилив відро води.
При цьому його син ображав його нецензурними словами, а потім наніс йому тілесні ушкодження, а саме, - вдарив його один раз в обличчя.
Після цього він виштовхав сина з кухні.
Зазначає, що його син ОСОБА_3 останнього часу ніде не працює та зловживає спиртними напоями.
- матеріалом про відмову в порушення кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1402, ЖРЗПЗ № 1695 від 17.07.2013 року.
Як вбачається з даного відмовного матеріалу, позивач по справі, - ОСОБА_1 17.07.2013 року звернувся до Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою, в якій вказує, що станом на 17.07.2013 року його брат, - ОСОБА_3 вже не один раз робив спроби доведення батька, - ОСОБА_4 1925 р.н. до самогубства.
Багато разів брат погрожував батьку вбивством. Батько тікав з Кагарлика в Київ і він неодноразово допомагав батьку.
2 тижні батько лікувався в клініці імю. Стражевського. Брат явно психічно хворий.
Згідно пояснення, які 18.07.2013 року дав покійний батько позивачів по справі, - ОСОБА_4, він зазначав, що з ним проживає його син, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На протязі останніх 3 - ьох років його син ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями.
Кожного дня після вживання спиртних напоїв вчиняє над ним насильство психологічного та фізичного характеру, постійно відбирає у нього гроші, а саме, видумує різні підстави для того, щоб він йому давав гроші.
Ображає його нецензурними словами, вигонить з будинку. Неодноразово погрожував йому фізичною розправою, каже, що він бандит, і найме бандитів, які з ним розправляться.
- матеріалом про відмову в порушення кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_2, реєстраційний номер 2134, ЖРЗПЗ № 1695 від 17.07.2013 року.
Як вбачається з даного відмовного матеріалу, позивач по справі, - ОСОБА_1 17.07.2013 року звернувся до Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою, в якій вказує, що ОСОБА_3, який є відповідачем по справі, ІНФОРМАЦІЯ_1, зловживає спиртними напоями та вчиняє сварки з їхнім батьком, - ОСОБА_4.
13.10.2012 року близько 10 години брат ОСОБА_3 затіяв сварку з батьком та погрожував спричинити тілесні ушкодження.
Згідно пояснення, які 13.10.2013 року дав покійний батько позивачів по справі, - ОСОБА_4, він зазначав, що з ним проживає його син, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Син ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями та вчиняє сварки з ним. Він неодноразово звертався до міліції та лікарні з приводу зловживання спиртними напоями його сином, - ОСОБА_3
13.10.2012 року його син ОСОБА_3 близько 10 години вчинив з ним сварку на погрожував йому спричинити тілесні ушкодження, на його зауваження не реагував.
Тоді він звернувся до свого сина ОСОБА_1 який і повідомив міліцію.
ОСОБА_3 не звертає уваги на його зауваження та вчиняє сварки вдома.
Враховуючи вищевказані обставини, та враховуючи пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які наведені судом вище, пояснення самго позивача, - ОСОБА_1, суд вважає, що від неправомірної і жорстокої поведінки свого сина, відповідача по справі, - ОСОБА_3, покійний батько ОСОБА_4 страждав, переносив великі моральні і фізичні страждання, в зв»язку з чим звертався за допомогою та захистом до позивача ОСОБА_1 та до правоохоронних органів, факт чого підтверджується наведеними вище матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи.
Судом встановлено той факт, що позивач ОСОБА_1 як син, намагався захистити батька та допомагати йому.
Так, як встановлено судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався за захистом прав та інтересів покійного батька ОСОБА_4 до правоохоронних органів, що стверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальних справ та супровідними листами до них №7647 від 17.10.2012року, № 5307 від 24.07.2012 року, та копією талону -корінцю від 13.10.2012 року та від 17.07.2012 року про звернення до правоохоронних органів.
Спадкодавець, - покійний ОСОБА_4 був інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни та приймав участь в бойових діях, що стверджується копією довідки військового комісара Кагарлицького районного військового комісаріату Київської області та копією військового посвідчення, посвідчення інваліда 1 групи.
Як встановлено судом в судовому засіданні, через свій похилий вік і тяжку хворобу, спадкодавець, ОСОБА_4 потребував постійного піклування, догляду, лікування та матеріальної допомоги, яку відповідач по справі, - ОСОБА_3 своєму покійному батькові не надавав, навпаки, як видно з письмових пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_3 забирав кошти у свого батька, які витрачав на придбання алкоголю.
Напроти, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 лікував батька ОСОБА_4 за свої кошти та неодноразово влаштовував в лікувальні заклади для його обстеження та лікування, що стверджується копією даних про дослідження, копією протоколу УЗ обстеження, копією карти ехокардіологічного дослідження, копією довідки огляду окуліста, копією довідки ННЦ « Інституту кардіології», копією консультативного висновку.
Як встановлено судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 просив відповідача, свого брата, - ОСОБА_3 врахувати стан здоров'я батька ОСОБА_4 та його похилий вік, відноситися до нього з повагою, доглядати за тяжко хворим батьком , який цього потребував.
Проте, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 погрожував батькові фізичною розправою, що підтверджується відмовними матеріалами.
Далі, суд наголошує на тій обставині, що негативне відношення відповідача ОСОБА_1 до свого покійного батька, - ОСОБА_4підтверджується ще і тією обставиною, що після смерті батька ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 жодним чином не допомагав в його похованні.
Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 за власний кошт, без участі відповідача ОСОБА_3, який, на думку суду, самоусунувся від виконання синівського обов»язку щодо поховання батька, поховав батька та провів панахиду, що стверджується копією довідки Кагарлицької міської ради № 6339 від 10.12.2012 року, копією договору - замовлення на організацію та проведення поховання № 329 від 10.12.2012 року, копією свідоцтва про поховання батька, копією рахунка офіціанта за панахиду від 12.12.2012 року, копією квитанції по сплаті ритуальних послуг від 10.12.2012 року, копією товарного чека від 12.12.2012 року по придбанню труни, вінка та стрічки.
Також позивач ОСОБА_1 за власний кошт зробив напис на табличці, що стверджується копією накладної від 01.06.2013 року.
Норми матеріального права, застосовані судом при вирішенні даного спору.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування на законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Черга спадкоємців.
Отже, як встановлено судом в судовому засіданні, спадкодавець ОСОБА_4 на момент смерті дружини не мав, - вона померла, залишилося лише двоє дітей, - ОСОБА_1, який є позивачем по справі, та ОСОБА_3, який є відповідачем по даній справі, які, відповідно, є спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця, - ОСОБА_4.
Проте, предметом даного спору є такий юридично значущий факт, як усунення від права на спадкування, порядок чого прямо регулюється ст. 1224 ЦК України, - усунення від права на спадкування.
Так, згідно ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Отже, третій пункт позбавляє права на спад кування лише за законом (не позбавляючи таким чином права на спадкування за заповітом).
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про су дову практику в справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України.
Так, згідно ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син, зобов»язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Отже, утримання непрацездатних батьків повнолітніми дітьми закріплено конституційно та охороняється державною.
Як вбачається з самого змісту статті, її положення націлене на підвищення відповідальності своїх батьків.
У більшості випадків як звичай діти утримують батьків на добровільних засадах, вважаючи це чи не основним своїм обов»язком, але є такі діти ( в даному випадку відповідач ОСОБА_3), які відносяться до батьків недобросовісно, не надаючи їм ніякої допомоги.
Слід зазначити, що під утриманням батьків йдеться мова не тільки про матеріальну допомогу, а й про допомогу в побуті, особистий догляд, захисті порушених прав і інтересів тощо.
Сімейний кодекс України надає право звернення за захистом порушених прав і інте ресів поновнолітнім дочці, сину, без спеціальних на те повноважень, при цьому конкре тизуючи стан батьків як немічний. В даному конкретному випадку йдеться мова про похилий вік спадкодавця ОСОБА_4, його тяжкий стан здоров»я,, тому що по вністю дієздатні батьки мають представляти себе самі.
Для того, щоб відповідач ОСОБА_3 надавав зазначену допомогу, були в наявності слідуючі умови:
- походження ОСОБА_3 від батька, - ОСОБА_4;
- непрацездатність спадкодавця, - ОСОБА_4, що підтверджується медично ( в разі інвалідності) посвідченням інваліда 1 - ої групи ОСОБА_4, з якого видно, що батько відповідача був інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни та приймав участь в бойових діях, що стверджується копією довідки військового комісара Кагарлицького районного військового комісаріату Київської області та копією військового посвідчення та за віковою ознакою ( пенсійний вік).
- потреба спадкодавця ОСОБА_4 в матеріальній допомозі на лікування, яку, як встановлено судом відповідач ОСОБА_3 не надавав, а напроти, вимгав в покійного батька кошти з пенсії на придбання алкоголю.
Слід зазначити, що обов»язок утримання батьків у зв'язку з інвалідністю зберігається протягом усього строку ін валідності, утримання непрацездатних батьків за віком зберігається довічно.
Відповідно, факт ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_4 встановлено судом за заявою заінтересованої особи (в даному випадку, - іншого спад коємця, - позивача по справі, - ОСОБА_1).
При цьому суд враховував поведінку відповідача ОСОБА_3, розуміння ним свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, ная вність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Так, судом враховано той факт, що відповідач ОСОБА_3 працездатного віку, як зазначив він сам, працює, проживає в батьківському будинку, іншої сім»ї немає, аліментними обов»язками не обтяжений, тому, на думку суду, він мав можливість надавати допомогу своєму хворому батьку.
Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
П'ятий пункт містить дискретну норму, покладаючи на розгляд суду питання про позбав лення права на спадкування за законом.
Факт ухиляння від надання допомоги спадкодавцю, визначений в п.5 ст. 1224 ЦК України підлягає доведенню в суді, судовий розгляд при цьому можливий як за звер ненням спадкоємців, їх родичів чи представників, так і на вимогу органів прокуратури у ви падках, визначених законодавством, що врегульовує її діяльність.
Правило частини п'ятої статті 1224 Цивільного кодексу України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сі мейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід ро зуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно, як зазначалося судом вище, судом встановлені обставини, які дають підстави вважати, що стан спадкодавця ОСОБА_4 в останній період життя був безпорадним, який був зумовлений похилим віком, станом здоров»я, інвалідністю, тому суд вважає, що спадкодавець не міг повноцінно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, навіть найпростішого, як - то приготування їжі, закупівля продуктів харчування, оплата комунальних платежів, тощо, що відповідачем по справі ОСОБА_3 не здійснювалося, напроти, суд наголошує на тій обставині, що навіть в останній період життя ОСОБА_4, зокрема, незадовго до його смерті, відповідачем ОСОБА_3 скоювалися протиправні дії у відношенні до свого рідного батька у вигляді насильства психологічного та фізичного характеру, що зафіксовано документально, - у відмовних матеріалах щодо порушення кримінальних справ.
Також суд наголошує на тій обставині, що насильство з боку відповідача ОСОБА_3 по відношенню до свого батька, - ОСОБА_4 носили не поодинокий, а систематичний характер, як видно з матеріалів справи, зокрема, з пояснень покійного та власноруч написаної ним заяви до органів міліції, які досліджувалися судом вище.
Згідно ч. 6 ст. 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Підсумовуючи вищезазначені факти, застосовуючи до їх аналізу вищевказані норми матеріального права, зокрема, СК України, ЦК України, суд приходить до висновку щодо можливості усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 відповідача ОСОБА_3, який є працездатного віку, фізично здоровий, мав можливість надавати своєму батькові допомогу, але, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 свідомо ухилявся від такого обов»язку, більше того, при житті спадкодавця вчиняв відносно останнього протиправні дії, які виражалися в моральному знущанні, приниженні спадкодавця, нанесення спадкодавцеві фізичного болю та тілесних ушкоджень, ставлення спадкодавця відповідачем ОСОБА_3 в скрутне матеріальне становище шляхом відбирання коштів з пенсії, які, як наголошує суд, використовував на придбання алкоголю ( даний факт підтверджується, зокрема, поясненнями самого спадкодавця ОСОБА_4, які вказані судом вище та були досліджені в судовому засіданні), також суд враховує той факт, що відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від участі в похованні батька, що опосередковано вказує на неприпустиме з точки зору засад моральності та загальновстановлених суспільних правил співжиття в суспільстві негативне відношення рідного сина до батька.
Оцінка судом тверджень відповідача ОСОБА_3, викоалених в письмовому запереченні від 18.07.2013 року.
Суд критично відноситься до того твердження відповідача, що судом не було з'ясовано судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу, так як судом встановлено що спадкодавець ОСОБА_4 в зв»язку з похилим віком, інвалідністю, станом здоров»я потребував допомоги від ОСОБА_3, який йому такої допомоги не надавав, а в свою чергу відповідач ОСОБА_3 мав змогу таку допомогу надавати, так як працював, працює, фізично здоровий, працездатного віку, іншої сім»ї немає, аліментними обов»язками не обтяжений, проживає на житловій площі, яка належить спадкодавцю.
Судом в дотримання 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України та п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 р. для усунення спадкоємця від права на спадщину за рішенням суду встановлено два факти:
- факт ухилення спадкоємця ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, який її потребував (при цьому судом враховано поведінку відповідача ОСОБА_3, яку суд характеризує за наявності вищевказаних судом доказів як неприпустиму та негативну по відношенню до спадкодавця ОСОБА_4, враховував факт самого розуміння відповідачем ОСОБА_3 свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця ОСОБА_4, який був інвалідом війним, мав поганий стан здоров»я, що підтверджується посвідченням інваліда війни, медичними довідками, наданими позивачем ОСОБА_1, наявність можливості для цього у ОСОБА_3, обгрунтування чого судом було приведено вище, а також було врахована факт свідомого невиконання відповідачем ОСОБА_3 встановленого законом, зокрема, Конституцією України, нормами СК України обов'язку;
- факт безпорадності стану спадкодавця ОСОБА_4 (при цьому, безпорадним суд розуміє стан спадкодавця ОСОБА_4, так як він, зглядаючись на свій вік, стан здоров»я, інвалідність на думку суду не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування).
Ухилення відповідача ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, який потребував допомоги, полягало в умисних діях та бездіяльності відповідача ОСОБА_3, які були спрямовані на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_4, тобто мало місце ухилення, пов'язане з винною поведінкою відповідача ОСОБА_3, який усвідомлював свій обов'язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій. Таким чином, ухилення відповідача ОСОБА_3 характеризується умисною формою вини.
Більше того, окрім бездіяльності, судом в судовому засіданні встановлено ще і діяльність, яка характеризує вкрай негативне ставлення відповідача ОСОБА_3 до спадкодавця ОСОБА_4, яке виражалося в застосуванні до останнього мір психологічного та фізичного впливу, як то, - постійне приниження, спричинення душевного та фізичного болю шляхом нанесення ударів, зокрема, по обличчю ( як видно з письмових пояснень спадкодавця ОСОБА_4, які він давав працівникам міліції).
Відповідачем в своєму запереченні доцільно зазначено, що згідно ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тобто відповідно до ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України Позивач ОСОБА_1 шляхом подання письмових доказів, залучення свідків довів два вищезазначені факти, на які він посилається обґрунтовуючи свій позов. А саме, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 довів суду ту обставину, що Відповідач ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, який був у безпорадному стані.
Необхідно зазначити, що Позивачем ОСОБА_1 на думку суду надано достатньо належних та допустимих доказу, які вказані судом вище, які дають підстави підтверджувати вищезазначені факти, на які Позивач посилається як на підставу позову.
Суд критично відноситься до твердження відповідача ОСОБА_3, що батько до кінця свого життя не був у безпорадному стані, оскільки не мав тяжких хвороб, не був фізично позбавлений можливості себе обходити.
Так, судом встановлено, що батько сторін по справі в останній період свого життя не міг повністю забезпечити себе усім необхідним, хворів.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень свідків, з письмових пояснень самого батька сторін по справі, які він давав працівникам міліції, проживаючи постійно в Кагарлику з батьком відповідач ОСОБА_3 і фізично в побуті, господарстві і матеріально не допомагав батьку, напроти, ставив батька в скрутне матеріальне становище, вимагаючи від батька кошти з пенсії, які потім витрачав на придбання алкоголю, що зазначено в письмових поясненнях батька..
Також суд критично відноситься до твердження відповідача ОСОБА_3, яке зазначено в запереченні, що після звільнення з роботи Відповідач змушений був продати два власних автомобілі, кошти з продажу яких також були використанні для допомоги батькам.
Свою критичність до вищевказаного твердження відповідача суд обґрунтовує тим, що згідно ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тобто відповідно до ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України відповідач ОСОБА_3 мав подати письмові докази, зокрема, щодо продажу автомобілів, письмові докази того, що кошти вилучені від продажу автомобілів, потрачені на батьків, це, зокрема, на думку суду могли бути квитанції на придбання ліків, придбання санаторно - курортних путівок, зокрема, квитанцій, які б засвідчували б витрату грошей відповідачем на лікування чи утримання батьків.
Зглядаючись на вищевказане, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не довів ту обставину, що в нього взагалі було два автомобілі, що, в решті - решт, навіть при наявності таких, та після продажу яких кошти, отримані від реалізації, він витратив на надання допомоги батькам.
Також суд критично відноситься до твердження відповідача ОСОБА_3 проте, що понесені Позивачем витрати на поховання батька були зумовлені лише тим, що при житті батьки свої грошові збереження (в тому числі і допомогу із Германії в сумі 400 Євро, а також 600 доларів США та 40 тис. гривень) віддали Позивача, з умовою, що він у разі їх смерті буде нести витрати за поховання батька, у зв'язку з чим Позивачем і було понесено витрати на поховання батька.
Свою критичну позицію суд обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України не довів ту обставину, на яку він посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема, не довів ту обставину, що взагалі, чи мав місце той факт, що при житті батьки свої грошові збереження (в тому числі і допомогу із Германії в сумі 400 Євро, а також 600 доларів США та 40 тис. гривень) віддали Позивача, з умовою, що він у разі їх смерті буде нести витрати за поховання батька, у зв'язку з чим Позивачем і було понесено витрати на поховання батька.
Суд особливо критично відноситься до твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що його відносини з батьком ніколи не погіршувались. Позивач всіляко намагався налаштувати батька проти Відповідача та внести в їх відносини розлад. Звернення Позивача до правоохоронних органів були зумовлені лише його бажанням скомпрометувати Відповідача. Проте після проведення органами міліції перевірки будь-яких порушень з мого боку встановлено не було.
В матеріалах справи міститься три відмовні матеріали, з яких видно, що у відношенні відповідача ОСОБА_3 тричі виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно відповідача ОСОБА_3 в зв»язку, суд наголошує на цій обставині, з застосуванням відповідачем ОСОБА_3 мір психологічного ( знущання, приниження) та фізичного насильства ( нанесенні ударів кулаком руки в обличчя, обливання водою з відра, тощо) по відношенню до спадкодавця, - покійного нині ОСОБА_4
Що ж стосується твердження відповідача ОСОБА_3 про ту обставину, що після проведення органами міліції перевірки будь-яких порушень з мого боку встановлено не було, то дане твердження суд розцінює як не коректне з юридичної та фактичної точки зору, так як видно з постанов про відмову у порушенні кримінальних справ, в діях відповідача ОСОБА_3 органами міліції не вбачався склад злочину, проте чітко і ясно зазначено, що в діях відповідача передбачається склад адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 173 - 2 КУпАП, - «насильство в сім»ї», тобто, в діях відповідача ОСОБА_3 містився склад адміністративного правопорушення.
Крім того, суд ще раз наголошує на тій обставині, що, враховуючи негативну поведінку відповідача по справі, - ОСОБА_3 по відношенню до свого батька, - ОСОБА_4, останній ще за життя подарував всю земельну ділянку, на якій розташовано спірний будинок своєму іншому сину, - позивачу по справі, - ОСОБА_1, тому враховуючи вимоги логічності та розумності, суд робить висновок, що спадкодавець ОСОБА_4 з урахуванням відношення синів до нього, ще за життя визначився, кого він хотів бачити спадкоємцем будинку, так як логічно виходить з договору дарування земельної ділянки, яка була досліджена судом вище, якби хотів ОСОБА_4, щоб спадкове майно успадкував його менший син, - відповідач по справі, - ОСОБА_3, то спадкодавець подарував ОСОБА_1 лише половину, а не всю земельну ділянку, як видно з змісту самого договору дарування, спадкодавець ОСОБА_4 не подарував будинок позивачу ОСОБА_1 лише тому, що на час укладення договору дарування земельної ділянки, спадкодавець ОСОБА_4 не мав всих правовстановлюючих документів на будинок.
Даний факт підтверджується п. 1.5. договору дарування земельної ділянки, де зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стверджують, що на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розміщений житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_4, і який буде предметом окремого договору дарування між сторонами за цим договором після оформлення необхідних для цього документів.
Крім того, суд наголошує також на тій обставині, що хоча і спадкодавець ОСОБА_4 і проживав на одній житловій площі з відповідачем ОСОБА_3, проте він не повідомив останнього про факт даруванням ним всієї земельної ділянки позивачу ОСОБА_1, що також, на думку суду, опосередковано свідчить про вкрай напружені стосунки між батьком, - спадкодавцем ОСОБА_4, та сином, - відповідачем по справі, - ОСОБА_3
Таким чином, суд наголошує на тому, що в даному випадку є в наявності визначені ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України підстави для усунення Відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті його батька, - ОСОБА_4, спадкодавця по справі.
Судові витрати.
Що стосується судових витрат, то в прохальній частині позовної заяви позивачем ОСОБА_1 не ставиться питання щодо відшкодування йому судових витрат, які він поніс для підготовки подачі позовної заяви, оплату судового збору, під час судового слухання не ставив цього питання, під час судового слухання справи не надав суду документи, які засвідчували б його витрати на правову допомогу адвоката, - його представника, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, та, відповідно, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати, пов»язані з слуханням справи.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про су дову практику в справах про спадкування», ч. 1 ст.202 СК України, ч. 2 ст. 1223, 1261, ч.ч. 3, 5, 6 ст. 1224 ЦК України, ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, - задовольнити.
Усунути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 24 вересня 1999 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 від права на спадкування за законом, спадкова справа Кагарлицької районної державної нотаріальної контори № 70\2013 від 07.02.2013 року після смерті ОСОБА_4, 1925 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, яке видано 10 грудня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в порядку на підставі ст. 1224 ЦК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.
Суддя: О. В. Закаблук