Дата документу 19.07.2013
Справа № 501/2998/13-к
Іллічівський міський суд Одеської області
19 липня 2013 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Вергопуло К.В.,
при секретарі - Черняєвій С.В.,
за участю:
прокурора - Кобець Т.Л.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іллічівську Одеської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Іллічівська Одеської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одружений, має неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
03 серпня 2007 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст.186 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі (звільнений від відбування покарання відповідно до ст.ст.1 п.«в», 8, 9, 10 Закону України «Про амністію»),
06 листопада 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст.ст.186 ч.1, 186 ч.2, 15 ч.2, 186 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням на 3 роки відповідно до ст.75 КК України,
за звинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,
23 квітня 2013 року, приблизно о 12-00 годині, ОСОБА_3, знаходячись біля дитячого садка, розташованого за адресою: Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Леніна, 24-б, з метою відкритого викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, відкрито викрав, зірвавши з шиї потерпілої ОСОБА_2, її майно: золотий ланцюжок, вартістю 8000 грн., та розпорядився викраденим на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні, не оспорював фактичні обставини справи та показав суду, що вдень 23 квітня 2013 року він знаходився біля дитячого садка, розташованого по вул.Леніна, в м.Іллічівську, де побачив потерпілу, на шиї якої був золотий ланцюжок. Він, вирішивши викрасти цей ланцюжок, підбіг до потерпілої, зірвав ланцюжок з її шиї та втік. У вчиненному розкаявся.
Судом за згодою учасників судового провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено судом, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), повторно, скоїв злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК України.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що обвинувачений раніше судимий (а.с.121, 122, 128), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.136, 137, 138), не одружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває (а.с.132, 133), має неповнолітню дитину (а.с.139).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи (а.с.160) обвинувачений на хронічне психічне захворювання не страждав та не страждає, під час скоєння протиправного діяння ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його з'явлення із зізнанням (а.с.48), щире каяття та сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановлені істини у справі, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.114, 115).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують його покарання, вчинення ним злочину в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком суду, та вважає, що йому має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки більш м'яке покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі лише в ізоляції від суспільства, оскільки він раніше судимий, однак на шлях виправлення не став, скоїв тяжкий злочин у період невідбутого строку покарання, тому не знаходить підстав для застосування до нього ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України,
Визнати винним ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2012 року, остаточно визначивши обвинуваченому покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити незмінним до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати з 24 квітня 2013 року (а.с.70, 91, 152).
Речові докази у справі (а.с.108): золотий ланцюг, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.с.114), залишити їй; грошові кошти в розмірі 2182 грн., влучені у обвинуваченого, повергнути повному товариству «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-ріелті» і компанія»; футболку - повернути обвинуваченому; три квитанції - залишити в матеріалах справи.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у суді.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя