Справа № 1506/5549/2012
Провадження № 2/496/176/13
18.02.2013 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Величко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання договору позики,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом (а.с.3-5), який потім уточнив (а.с.38-39) та просив ухвалити рішення, яким визнати неукладеним договір позики від 03.04.2008 року між позивачем та відповідачкою по справі ОСОБА_2 та таким, що укладений під впливом оману з боку відповідачки.
Свої вимоги мотивував тим, що 03.04.2008 року між ним та відповідачкою по справі був кладений договір позики у вигляді розписки на загальну суму 10 000 євро. Позивач вказує, що відповідачка умисне ввела його в оману при укладанні вказаного договору позики, оскільки не мала у своїй власності таких коштів. Розписка була написана під диктовку ОСОБА_2, з якої вбачалось, що позивач повинен повернути борг після продажу квартири по АДРЕСА_1 за бажанням позивачки та за її умовами, хоча щомісячні платежі за квартиру здійснював саме позивач, також розписка набирала чинності після продажу магазину АДРЕСА_2 за 39 000 дол. США. Що ж стосується самого магазину, то він позивачу не належав, а перебував у його оренді, вартість, вказана у розписці взагалі не відповіла дійсній вартості магазину, та у лютому 2012 року право оренди було передано іншій особі лише за 8500 дол. США. Крім того, позивач виступав поручителем відповідачки у двох споживчих кредитах, за якими є рішення судів, згідно яких з ОСОБА_1 стягнуто приблизно 70 000 грн. у погашення кредитного боргу, а також деякий час позивач фінансував бізнес-проекти відповідачки. Відповідачка ж в свою чергу внесена до Всеукраїнського реєстру боржників, оскільки ухиляється від виконання своїх кредитних зобов'язань ще по двом іншим кредитним договорам. На підставі викладеного та вказуючи на те, що відповідачкою 30.05.2012 року подано позов до Київського районного суду м. Одеси, про стягнення з позивача боргу за договором позики у розмірі 100 090 грн., він був змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні повідомлення «Укрпошта» (а.с.48, 53-54, 60), причини її неявки суду не відомі. Клопотань про відкладення слухання справи від неї до суду не надходило, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, за згодою представника позивача, на підставі наявних у справі доказів, згідно статті 224 ЦПК України.
Відповідно до ст. 225 ЦПК України Біляївським районним судом Одеської області була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 03.04.2008 року між позивачем та відповідачкою по справі був укладений договір позики у вигляді розписки, за умовами якої відповідачка надала позивачу позику у розмірі 10 000 євро з строком повернення до червня 2009 року після продажу квартири по АДРЕСА_1, за бажанням відповідачки по ринковій вартості з урахуванням долі ОСОБА_2 Розписка набирає сили після продажу магазина АДРЕСА_2 не менше як за 39 000,0 дол. США.
Позивач у своєму позові вказує на те, що розписка є недійсною, так як вона була написана під тиском ОСОБА_2 та вказані в розписці гроші позивач не отримував, так як у відповідачки на той час їх не було через боргові зобов'язання перед різними банківськими установами, про що є судові рішення (а.с.16-18, 21).
Що ж стосується квартири, яку позивач мав продати за вимогою ОСОБА_2 після введення її в експлуатацію, то згідно довідки ППФ «Асоль» № 280 від 14.11.2012 року вказана квартира не введена у експлуатацію, будівництво тимчасово призупинено (а.с.40).
Крім того, магазин АДРЕСА_2, який згідно умов розписки ОСОБА_1 мав продати за 39 000,0 дол. США, не перебуває у власності позивача, а згідно договору оренди № 33833/н-06 перебуває у його оренді та є власністю ТОВ «ХарОптТорг» (а.с.41-43).
Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вимог ст. 214 ЦПК під час ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Ч.1. ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Таким чином, сторони, укладаючи договір позики заздалегідь знали, що договір виконано не буде, що він не спрямований на настання будь-яких правових наслідків. Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а також ту обставину що сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину.
Неявку відповідачки в судове засідання суд розцінює як її небажання надати обґрунтовані пояснення по суті справи, а також заперечувати щодо обставин, викладених у позові та уточненнях.
Таким чином, у суду є всі підстави вищеназваний договір позики визнати недійсним.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.24 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 230, 234, 1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 234 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неукладеним договір позики від 03.04.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області Горяєв І.М.