справа № 208/496/13- ц
№ провадження 2/208/762/13
Іменем України
21 січня 2013 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно, -
Позивач звернувся до Заводського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить суд визнати дійсним укладений 07 липня 2012 року попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину в цілому НОМЕР_1, який складається із приміщень будівлі А-1, 1-1 торгівельного залу пл. 35,6 кв. м., 1-2 холодильної камери пл. 7,9 кв. м., 1-3 складу пл. 10,8 кв. м., І торгівельного павільйону пл. 22,4 кв. м., а навісу та а -1 торгівельного павільйону, загальною площею 76,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, дійсним, визнати на нього права власності з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації, в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 07 липня 2012 року між нею та відповідачкою, був укладений попередній договір купівлі-продажу 57/200 частин магазину АДРЕСА_1. Цей магазин належав відповідачці на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 вересня 1998 року, що був укладений у виконання біржової угоди, № 004/287-Н, зареєстрованої на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за № 004/287-Н, знаходиться по АДРЕСА_1 та зареєстрований в ДБТІ 08.09.1998 року за № 106, на підтвердження чого 08 вересня 1998 року отримала реєстраційне посвідчення. 17 вересня 1998 року вона продала 43/100 частин магазину ОСОБА_3, а 04 листопада 1998 року 57/200 частин цього ж магазину продала ОСОБА_4, і обидва договори купівлі - продажу нерухомого майна знову були укладені у виконання біржових угод, зареєстрованих на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за № 004/301-Н та № 004/367- Н. Після продажу частин магазину в її власності залишилося 57/200 частин магазину, і вона разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стали володіти магазином на праві спільної часткової власності. В 2001 році поштова адреса належних їм часток магазину була змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1. В 2008 році рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, належні ОСОБА_3 43/100 частини магазину НОМЕР_1, були виділені в окремий самостійний об'єкт нерухомого майна, якому була присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1, і право власності ОСОБА_3 на цей самостійний об'єкт нерухомості було зареєстроване ОКП «Дніпродзержинське ДТІ» в Державному реєстрі прав. В 2009 році рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська і належні ОСОБА_6 57/200 частин магазину НОМЕР_1 також були виділені в окремий самостійний об'єкт нерухомого майна, якому була присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1, з подальшою реєстрацією її права власності на нерухоме майно, як на окремий об'єкт нерухомості. Тому на теперішній час, після виділення часток інших співвласників із спільного часткового майна, належні їй 57/200 частин магазину НОМЕР_1, площа якого становить 76,7 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, також фактично стали окремим самостійним об'єктом нерухомості і право спільної часткової власності магазину НОМЕР_1 фактично припинилося. Відповідно до попереднього договору купівлі - продажу відповідачка взяла на себе зобов'язання зайнятися підготовкою та збором (отриманням) документів, необхідних для укладання договору купівлі-продажу, а також документів, пов'язаних із отриманням кадастрового номеру, технічної документації, витягу з реєстру прав власності у КП «Дніпродзержинське БТІ» і таке інше, за свій рахунок, але вона до визначеного договором часу не виконала свої зобов'язання, посилаючись на неможливість отримання необхідних документів оскільки договір купівлі-продажу в цілому всього магазину укладений нею 07 вересня 1998 року, не був посвідчений нотаріально, а лише зареєстрований Товарною біржею «Дніпродзержинська» у виконання біржової угоди. Після придбання магазину НОМЕР_1, який складається із приміщень будівлі А-1, 1-1 торгівельного залу пл. 35,6 кв. м., 1-2 холодильної камери пл. 7,9 кв. м., 1-3 складу пл. 10,8 кв. м., І торгівельного павільйону пл. 22,4 кв. м., а навісу та а -1 торгівельного павільйону, загальною площею 76,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, позивач стала використовувати його за цільовим призначенням, володіти, користуватися цим нерухомим майном на свій розсуд, але на теперішній час вона не має можливості розпорядитися своїм нерухомим майном оскільки при укладенні договору сторонами хоча і були виконані всі умови попереднього договору купівлі-продажу, заплачена вартість придбаного майна, позивач прийняла його у власність, стала володіти та користуватися нерухомим майном, але договір є недійсним, так як він не був нотаріально посвідчений відповідно до вимог чинного законодавства, тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без її участі та не заперечувала проти розгляду справи без участі відповідача при заочному розгляду справи та без застосування технічних засобів.
Відповідач не з'явився, надав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі та не заперечував проти задоволення позовних вимог.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом досліджені докази по справі:
- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні.
Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, 07 липня 2012 року уклав з відповідачкою, попередній договір купівлі-продажу 57/200 частин магазину АДРЕСА_1.
Згідно із договором купівлі - продажу, вищевказаного нерухомого майна, продаж здійснено за 26900,00 дол. США (двадцять шість тисяч дев'ятсот доларів США 00 центів), що становить на момент продажу 215797 грн. 25 коп., які відповідач отримала від позивача під час підписання договору, що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу та розпискою, написаною відповідачкою власноруч.
З матеріалів справи вбачається, що цей магазин належав відповідачці на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 вересня 1998 року, що був укладений у виконання біржової угоди, № 004/287-Н, зареєстрованої на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за № 004/287-Н, знаходиться по АДРЕСА_1 та зареєстрований в ДБТІ 08.09.1998 року за № 106, на підтвердження чого 08 вересня 1998 року отримала реєстраційне посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 17 вересня 1998 року продала 43/100 частин магазину ОСОБА_3, а 04 листопада 1998 року 57/200 частин цього ж магазину продала ОСОБА_4, і обидва договори купівлі - продажу нерухомого майна знову були укладені у виконання біржових угод, зареєстрованих на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за № 004/301-Н та № 004/367- Н.
З матеріалів справи вбачається, що після продажу частин магазину у власності відповідачки залишилося 57/200 частин магазину, і вона разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стали володіти магазином на праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що в 2001 році поштова адреса належних співвласникам часток магазину була змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.
Як вбачається з рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у 2008 році, належні ОСОБА_3 43/100 частини магазину НОМЕР_1, були виділені в окремий самостійний об'єкт нерухомого майна, якому була присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1, і право власності ОСОБА_3 на цей самостійний об'єкт нерухомості було зареєстроване ОКП «Дніпродзержинське ДТІ» в Державному реєстрі прав.
Як вбачається з рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у 2009 році належні ОСОБА_6 57/200 частин магазину НОМЕР_1 також були виділені в окремий самостійний об'єкт нерухомого майна, якому була присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_1, з подальшою реєстрацією її права власності на нерухоме майно, як на окремий об'єкт нерухомості.
Як встановлено в судовому засіданні, на теперішній час, після виділення часток інших співвласників із спільного часткового майна, належні відповідачці 57/200 частин магазину НОМЕР_1, площа якого становить 76,7 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, також фактично стали окремим самостійним об'єктом нерухомості і право спільної часткової власності магазину НОМЕР_1 фактично припинилося.
Як встановлено в судовому засідання, відповідач не оформила до кінця всі необхідні документи, оскільки самий перший договір купівлі-продажу магазину був укладений на товарній біржі, яка на цей час не існує, тому вона не може привести всі право встановлюючи документи у належний стан, а в наслідок чого також не може виконати умови попереднього договору, хоча відповідач фактично і передала у власність нерухомість позивачу, але в подальшому від нотаріального посвідчення договору відмовляється.
У відповідності до ст. ст. 227, 242 Цивільного кодексу України для договорів купівлі - продажу, міни нерухомості, у разі, якщо хоча б однією стороною є громадянин, встановлено обов'язкову нотаріальну форму договору.
Судом встановлено, що між сторонами під час укладення договору, було повне взаєморозуміння, всі умови договору сторонами були виконані і ніяких претензій один до одного вони не мали.
В теперішній час відповідач ухиляється від належного нотаріального посвідчення договору, що порушує право власності позивача, який не може в повній мірі володіти, використовувати та розпоряджатися своїм нерухомим майном.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ти інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Так, відповідно до ст. 334 ч. 3 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у покупця з часу такого посвідчення чи з часу вступу в законну силу рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти та заплатити за нього визначену грошову суму.
Згідно ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди по всім істотним умовам договору. Між сторонами була досягнута згода по умовам договору; нерухоме майно, яке було об'єктом договору купівлі-продажу, було передана позивачу у власність, а це означає, що, у відповідності з ч.2 ст.640 ЦК України, договір купівлі-продажу дійсно був укладений з моменту передачі відповідного майна.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання попереднього договору, укладеного 07 липня 2012 року, купівлі-продажу нерухомого майна - магазину в цілому НОМЕР_1, який складається із приміщень будівлі А-1, 1-1 торгівельного залу пл. 35,6 кв. м., 1-2 холодильної камери пл. 7,9 кв. м., 1-3 складу пл. 10,8 кв. м., І торгівельного павільйону пл. 22,4 кв. м., а навісу та а -1 торгівельного павільйону, загальною площею 76,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, дійсним, визнання на цей об'єкт права власності за позивачем з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації, підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 204, 227, 242, 328, 392 ЦК України ст.ст. ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане нерухоме майно - задовольнити.
Визнати попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала, а ОСОБА_2 продав нерухоме майно, а саме: магазин в цілому НОМЕР_1, який складається із приміщень будівлі А-1, 1-1 торгівельного залу пл. 35,6 кв. м., 1-2 холодильної камери пл. 7,9 кв. м., 1-3 складу пл. 10,8 кв. м., І торгівельного павільйону пл. 22,4 кв. м., а навісу та а -1 торгівельного павільйону, загальною площею 76,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07.07.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на нерухоме майно, на магазин в цілому НОМЕР_1, який складається із приміщень будівлі А-1, 1-1 торгівельного залу пл. 35,6 кв. м., 1-2 холодильної камери пл. 7,9 кв. м., 1-3 складу пл. 10,8 кв. м., І торгівельного павільйону пл. 22,4 кв. м., а навісу та а -1 торгівельного павільйону, загальною площею 76,7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою реєстрацією у відповідних органах державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.