Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"11" вересня 2008 р. Справа № А20/075-07/6
Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поднєбес О.В. розглянувши адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторгсервіс плюс»;
до
Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області;
про
скасування податкових повідомлень-рішень;
Представники:
від позивача
Єрмошина Т.М. представник за дов. від 31.12.2007 р.;
Косогор О.М. представник за дов. від 20.12.2006 р.;
Бойчук Д.Л. представник за дов. від 12.01.2007 р.;
від відповідача
Замашнюк І.В. представник за дов. від 08.01.2008 р.;
Коваленко О.В. представник за дов. від 17.01.2008 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Опторгсервіс плюс»(надалі ТОВ «Опторгсервіс плюс», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (надалі Іванківська МДПІ, відповідач) № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006р.; зобов'язання Іванківської МДПІ направити акт перевірки № 137-23/33130353 від 27.11.2006р., на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на адресу представників ТОВ «Опторгсервіс плюс»: 03150, м. Київ, вул. А. Барбюса, 11/2, оф.65; стягнути з Іванківської МДПІ в Київській області на користь ТОВ «Опторгсервіс плюс»розмір сплаченого державного мита.
Позивач зазначає, що Іванківською МДПІ 07.11.2006р. було видано наказ за № 161-«Д»про проведення позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс».
На підставі зазначеного наказу Іванківською МДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Опторгсервіс плюс»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2005р. по 31.01.2006р., за результатами якої було складено акт перевірки № 137-23/33130353 від 27.11.2007р.
На підставі зазначеного акту Іванківською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006р.
ТОВ «Опторгсервіс плюс»звернулось до суду з позовом про встановлення відсутності повноважень Іванківської МДПІ видавати наказ від 07.11.2006р. № 161-«Д».
Постановою Господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 позов ТОВ «Опторгсервіс плюс»задоволено повністю: встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області видавати наказ від 07.11.2006р. № 161-«Д»про проведення позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області розпочинати перевірку ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області на складання акта по результатам позапланової виїзної перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2007р. по справі № А20/075-07 було зупинено провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку справи № 503/12-06.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2007р. апеляційну скаргу Іванківської МДПІ Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2007р. поновлено провадження у справі № А20/075-07.
Представником відповідача подано клопотання № 3973/10/25-009 від 15.05.2007р., в якому останній повідомив про звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2007р. по справі № 503/12-06 та клопотав про зупинення провадження у справі № А20/075-07 до вирішення справи № 503/12-06 в касаційному порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2007р. по справі № А20/075-07 було зупинено провадження у справі до перегляду в касаційному порядку справи № 503/12-06.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2007р. по справі № А20/075-07 ТОВ «Опторгсервіс плюс»було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008р. апеляційну скаргу ТОВ «Опторгсервіс плюс»задоволено: ухвалу Господарського суду Київської області від 16.05.2007р. по справі № А20/075-07 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
05.08.2008р. резолюцією Голови господарського суду Київської області справу № А20/075-07 передано судді Маляренко А.В. для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2008р. прийнято до розгляду справу № А20/075-07 та присвоєно їй порядковий номер № А20/075-07/06.
19.02.2008 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Опторгсервіс плюс»розмір понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період укладення між позивачем (замовник) та його контрагентом (виконавець) договорів поставки товару, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості оплачених робіт, оскільки ТОВ “Авангард», ТОВ «Лабріс»були належним чином зареєстрованими підприємствами, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, якими були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.
Крім того, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2007р. у справі № 594/10-06 за позовом Іванківської МДПІ до ТОВ «Опторгсервіс плюс»про визнання недійсним договору № 9-Л від 26.12.2005р. (в рамках виконання якого було виписано податкову накладну № 47 від 26.12.2005р.), в задоволенні позову Іванківській МДПІ було відмовлено.
Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.
Актом виїзної позапланової перевірки № 137-23/33130353 від 27.11.2007р. встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2006р. у розмірі 3 997 564,00 грн., занижено податок на додану вартість за грудень 2005р. у розмірі 4 303 582,00 грн.
На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені продавцям (виконавцям) у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг), з огляду, зокрема на те, що постачальник - ТОВ «Авангард»відсутній за місцезнаходженням (за адресою відповідно до установчих документів). А тому встановити факт включення ТОВ «Авангард», суми сплаченого ПДВ, товариством «Опторгсервіс плюс»в ціні придбаного товару, до складу податкових зобов'язань з ПДВ є неможливим.
Також відповідач зазначає, що товариством «Опторгсервіс плюс»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені по отриманій від ТОВ «Лабріс»податковій накладній № 47 від 26.12.2005р., оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.10.2006р. по справі № 22-ц-2217-06 визнано недійсними: статут ТОВ «Лабріс»; Свідоцтво № 13779660 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 03.12.2004р. Постановою господарського суду Київської області від 20.10.2006р. у справі № 283/11б-06, ТОВ «Лабріс»було визнано банкрутом
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Іванівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторгсервіс плюс», за результатами якої складено Акт № № 137-23/33130353 від 27.11.2007р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс», код ЄДРПОУ 3310353 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за період з 01.12.2005 по 31.01.2006р.»(далі -акт перевірки).
На підставі акту перевірки Іванківською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000922300/0 від 14.12.2006р., згідно якого встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Опторгсервіс плюс»зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2006 року у розмірі 3 997 564,00 грн. та № 0000932300/0 від 14.12.2006р., згідно якого встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»товариству «Опторгсервіс плюс»донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 303 582,00 грн.
Оцінюючи позовні вимоги суд відзначає наступне.
Як випливає з акту перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ стало включення позивачем до податкового кредиту за грудень 2005 року суми податку у розмірі 4 303 582,00 грн., за січень 2006 року у розмірі 3 997 564,00 грн. відповідно.
Зокрема, актом перевірки встановлено, що на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Авангард»від 14.12.2005р. № 711 на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн., від 19.12.2005р. № 712 на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн., від 21.12.2005р. № 713 на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.; ТОВ «Лабріс»від 26.12.2005р. № 47 на суму 21 505 731,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 301 146,20 грн. товариством «Опторгсервіс плюс»включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений в ціні товару (робіт, послуг).
Перевіркою встановлено, що постачальник - ТОВ «Авангард»відсутній за місцезнаходженням (за адресою відповідно до установчих документів). А тому встановити факт включення ТОВ «Авангард», суми сплаченого ПДВ, товариством «Опторгсервіс плюс»в ціні придбаного товару, до складу податкових зобов'язань з ПДВ є неможливим; рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.10.2006р. по справі № 22-ц-2217-06 визнано недійсними: протоколи загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Лабріс»№ 1 від 07.07.2004р., № 2 від 29.11.2004р.; статут ТОВ «Лабріс»реєстраційний № 13371020000000001 від 19.07.2004р.; Свідоцтво № 13779660 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 03.12.2004р.
У зв'язку з наведеними обставинами в акті зроблений висновок про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Авангард»(продавець) укладено Ддоговір поставки № ОПТ-1 від 08.12.2005р., відповідно до умов якого продавець поставляє покупцю продукцію (товар), а покупець приймає товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначені, згідно переданих продавцем і прийнятих покупцем накладних і інших необхідних документів, підтверджуючих якість і стан товару. Датою поставки товару є дата накладної.
На виконання п.п.3.3 договору позивач перерахував кошти на розрахунковий рахунок № 260000010682 в АТ «Банк Велес», МФО 322799 товариства «Авангард» у загальній сумі 24 000 000,00 грн., згідно наступних платіжних доручень, а саме: № 3 від 14.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн., № 6 від 19.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн., № 9 від 21.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.
Згідно умов зазначеного договору, позивачем було придбано товар -оприскувачі, бочка для води 10 т, плуги трьохкорпусні.
Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, по зазначеним господарським операціям ТОВ «Авангард»видало позивачу податкові накладні:
№ 711 від 14.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.,
№ 712 від 19.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.,
№ 713 від 21.12.2005р. на суму 8 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн., сума ПДВ по яких включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2005 року
Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Лабріс»(продавець) укладено договір поставки № Л-9 від 26.12.2005р., відповідно до умов якого продавець поставляє покупцю продукцію (товар), а покупець приймає товар і оплачує товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначені, згідно переданих продавцем і прийнятих покупцем накладних і інших необхідних документів, підтверджуючих якість і стан товару. Датою поставки товару є дата накладної (п.2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору, товар є прийнятим покупцем після надання продавцем наступних документів: податкової накладної, видаткової накладної.
Згідно умов зазначеного договору позивачем було придбано товар -плати печатні УГ.7.102.065, УГ.7.102.524, УГ.7.102.584, УГ.7.102.803.
Виконання умов Договору № Л-9 від 26.12.2005р. підтверджують виписані ТОВ «Лабріс»податкова накладна № 47 від 26.12.2005р. на суму 21 505 731,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 301 146,20 грн. та видаткова накладна № 40 від 26.12.2005р. на суму 21 505 731,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 301 146,20 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.
Відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від виконавця робіт ТОВ «Авангард», ТОВ «Лабріс».
Не є переконливим твердження відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит в зв'язку з тим, що ТОВ «Авангард»відсутнє за місцезнаходженням (за адресою відповідно до установчих документів). А тому встановити факт включення ТОВ «Авангард», суми сплаченого ПДВ, товариством «Опторгсервіс плюс»в ціні придбаного товару, до складу податкових зобов'язань з ПДВ є неможливим; рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.10.2006р. по справі № 22-ц-2217-06 визнано недійсними: протоколи загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Лабріс» № 1 від 07.07.2004р., № 2 від 29.11.2004р.; статут ТОВ «Лабріс»реєстраційний № 13371020000000001 від 19.07.2004р.; Свідоцтво № 13779660 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 03.12.2004р. Постановою господарського суду Київської області від 20.10.2006р. у справі № 283/11б-06, ТОВ «Лабріс»було визнано банкрутом.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Лабріс»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже мало право складати податкові накладні.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79), передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.
Відповідно до зазначених вимог законодавства, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лабріс» на момент складання даним підприємством податкових накладних не вважається анульованим, а підприємство - виключеними з Реєстру.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Авангард», ТОВ «Лабріс»податкових накладних, суд вважає помилковими.
Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»повністю дотримані позивачем.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за грудень 2005 року по господарським операціям з ТОВ «Авангард», ТОВ «Лабріс»був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.
За таких обставин, висновки Іванківської МДПІ про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ТОВ «Авангард», ТОВ «Лабріс»податкових накладних, суд вважає помилковими. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних повністю відповідає вимогам Закону України «Про податок на до дану вартість».
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Опторгсервіс плюс»звернулось до суду з позовом про встановлення відсутності повноважень Іванківської МДПІ видавати наказ від 07.11.2006р. № 161-«Д».
Постановою Господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 позов ТОВ «Опторгсервіс плюс»задоволено повністю: встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області видавати наказ від 07.11.2006р. № 161-«Д»про проведення позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області розпочинати перевірку ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області на складання акту по результатам позапланової виїзної перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс».
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2007р. апеляційну скаргу Іванківської МДПІ Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 залишено без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Зазначеною постановою господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 встановлено, що «Іванківською МДПІ 07.11.2006р. було видано наказ за № 161-«Д»про проведення позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс».
СДПРІ відділу документальних перевірок ДПА в Київській області проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Опторгсервіс плюс» з питань достовірності бюджетного відшкодування за період з 01.12.2005р. по 31.01.2006р. на підставі направлення на перевірку № 226 від 07.11.2006р., виданого Іванківською МДПІ відповідно до Наказу Іванківської МДПІ від 07.11.2006р. № 161-Д та наказу ДПА в Київській обл. № 694 від 06.11.2006р. керуючись вимогами ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ».
В наказі ДПА в Київській обл. № 694 від 06.11.2006р. міститься посилання на постанову старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Самойленка С.А. від 25.10.2006р. про призначення документальної перевірки. При цьому, вказаним судовим рішенням встановлено, що кримінальні справи проти ТОВ «Опторгсервіс плюс», проти його посадових осіб не було порушено.
У зв'язку із чим, постановою господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 позов ТОВ «Опторгсервіс плюс»задоволено повністю: встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області видавати наказ від 07.11.2006р. № 161-«Д» про проведення позапланової перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області розпочинати перевірку ТОВ «Опторгсервіс плюс»; встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області на складання акта по результатам позапланової виїзної перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс».
Постанова господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 19.03.2007р. набрала законної сили.
У відповідності до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини встановлені у постанові Господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 вже не доказуються при розгляді даної справи.
Суд враховує, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки, при цьому згідно постанови господарського суду Київської області від 13.02.2007р. по справі № 503/12-06 встановлено відсутність повноважень Іванківської МДПІ в Київській області на складання акта по результатам позапланової виїзної перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс». Оскільки, як встановлено зазначеним рішенням, перевірка податковим органом не проводилась, відповідно у Іванківської МДПІ були відсутні повноваження на складання акта по результатам позапланової виїзної перевірки ТОВ «Опторгсервіс плюс», з огляду на те, що перевірка, за результатами якої був складений акт, взагалі не проводилась.
Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006р. ґрунтуються на недостовірних висновках акту перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.
Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є необґрунтованим.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0000922300/0 від 14.12.2006р. та № 0000932300/0 від 14.12.2006р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Опторгсервіс плюс»(07200, смт. Іванків, Київська область, вул. Фрунзе, 49, р/р 260040010859 в АТ «Банк Велес», м. Київ, МФО 322799, код ЄДРПОУ 33130353) 3,40 грн. - розмір понесених судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя