73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
19.03.2009 Справа № 4/304-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності"
до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"
про стягнення 1 119 261 грн,
за участі представників:
позивача -Крамаренко Г.М. (представника за дорученням), Тараби Ю.А. (заступника директора),
відповідача - Бідняк С.О., Шуби Ю.В. Гандзюри С.І., Тодавчич С.М. (представників за дорученнями),
9 жовтня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» вказаної суми, посилаючись на відмову останнього компенсувати вартість здійснених ним поліпшень майна в процесі оренди за договором № 777/01 від 02.10.2000 р. В свою чергу, господарським судом порушено провадження у даній справі ухвалою судді Ємленінової З.І. від 10.10.2006 р. Під час судового розгляду справи позивач заявою від 21.08.2008 р. (т. 3 а.с. 30-34) змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 119 261 грн вартості здійсненого ним капітального ремонту орендованого майна за вказаним договором.
Безпосередньо розгляд справи розпочато в судовому засіданні 26.10.2006 р. з відкладенням до 16.11.2006 р. та 07.12.2006 р. Ухвалою від 07.12.2006 р. судом провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням будівельно-технічної експертизи. Після завершення експертизи провадження поновлено ухвалою від 23.07.2008 р та судові засідання проведено 05.08.2008 р., 21.08.2008 р., 11.09.2008 р. В подальшому за розпорядженням голови господарського суду Литвинової Г.П. від 23.09.2008 р. справа передана на розгляд судді Закуріну М.К., яким прийнята до провадження ухвалою від 25.09.2008 р. з призначенням судового засідання на 09.10.2008 р. За результатами судового засідання в ньому була оголошена перерва до 16.10.2008 р. та в цей день провадження у справі зупинене у зв'язку з призначенням повторної судової будівельно-технічної експертизи. Згодом 19.02.2009 р. провадження поновлено та розгляд справи призначено на 10.03.2009 р., з визнанням явки представників обов'язковою, але через неявку представників позивача розгляд справи відкладений до 19.03.2009 р. Не дивлячись на вимоги суду позивач вдруге в засідання не з'явився, повідомивши телеграмою про необхідність відкладення розгляду справи через неможливість прибуття в судове засідання, але причини цього не вказав. Враховуючи тривалий час розгляду справи, відсутність поважних причин повторної неявки представників позивача, суд зважив на необхідність та можливість завершення розгляду справи без участі представників позивача, а тому це клопотання відхилено. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Як зазначено вище, предметом спору є вимоги про стягнення вартості капітального ремонту, які ґрунтуються на понесенні позивачем витрат на проведення капітального ремонту орендованого за договором оренди від 02.10.2000 р. № 777/01 у відповідача майна -нафтосховища № 2. Він вважає, що передбачені статтею 776 Цивільного кодексу України приписи надають йому право на відшкодування вартості капітального ремонту, проведеного ним за власний рахунок, оскільки такий ремонт не був здійснений позивачем, хоча цей обов'язок покладений на нього. Зокрема, позивач вказує, що ним понесені витрати, які складають суму позову, а саме: на проектування, проведення робіт по узгодженню проекту та веденню авторського нагляду в розмірі 94351 грн; проведення робіт по ремонту на суму 495435,04 грн; та використано власних матеріалів при проведенні ремонту на суму 529474,79 грн. Обґрунтовуючи здійснення саме капітального ремонту позивач посилається на результатами проведеної будівельно-технічної експертизи.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з наступних підстав. Так, на його думку: 1) у відповідності до пунктів 5.10. та 6.3. договору оренди позивач мав право проводити перебудову, реконструкцію та перепланування орендованого майна лише за письмовою згодою відповідача -орендодавця майна, проте така згода йому не надавалась, оскільки позивач не надав відповідного листа-клопотання, проекту і розрахунку вартості здійснення проекту робіт; 2) позивач не надав документів, які б підтверджували узгодження вартості виконаних ним поліпшень, котра підлягала узгодженню з відповідачем за пунктом 6.3. договору; 3) позивач не відокремив вартість витрат, які він поніс на проектування, проведення та узгодження проекту ремонту та ведення авторського нагляду; 4) позивач не визначив у позові вартість робіт по капітальному ремонту, а тому не довів вартості витрат на такий ремонт; 5) вартість матеріалів, використаних позивачем при проведенні ремонту за висновками експертизи не відповідає вартості цих же матеріалів, вказаній у позові; 6) позивачем пропущені строки позовної давності на стягнення вартості капітального ремонту, оскільки вимогу про сплату позивач пред'явив 08.10.2003 р. листом за вихідним № 348, а тому з урахуванням статті 530 ЦК України, право на позов виникло 16.10.2003 р., хоча позивач звернувся до суду після 16.10.2004 р., тобто сплину річного строку позовної давності, встановленого частиною 1 статті 786 ЦК України.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 2 жовтня 2000 року між державним підприємством «Херсонський суднобудівний завод», правонаступником якого після реорганізації у вигляді корпоратизації є відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод», та товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності» укладено, за погодженням з відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, договір оренди державного майна № 777/01, за умовами якого позивач, як орендар, отримав у тимчасове користування на умовах оренди від відповідача, як орендодавця, нерухоме майно -нафтосховище № 2. (т. 1 а.с. 7-12). Враховуючи предмет спору суд зазначає, що умови договору, які стосуються спірних правовідносин, викладені в пунктах: 1) 2.1., за яким вступ орендаря в користування майном настає одночасну з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі; 2) 2.5. -у випадку припинення дії договору або його розірвання поліпшення орендованого майна, здійсненні орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, які можуть бути відокремлені від об'єкту оренди без спричинення йому шкоди, визнаються власність орендаря, а у випадку, коли проведені поліпшення неможливо відокремити від об'єкту оренди без спричинення шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати вартість засобів по узгодженій вартості; 3) 5.6. -орендар зобов'язаний своєчасно та за власний рахунок проводити поточний ремонт орендованого майна без звільнення від сплати орендної плати; 4) 5.9. -орендар зобов'язаний за власний рахунок усувати несправності комунікацій орендованого майна, які виникли з його вини; 5) 5.10. -орендар зобов'язаний не проводити без письмового погодження з орендодавцем перебудову, реконструкцію та перепланування орендованого майна; 6) 6.3. -орендар має право з дозволу орендодавця за власні кошти вносити зміни у склад орендованого майна, проводити його реконструкцію та переоснащення, для чого з метою отримання дозволу зобов'язаний направити орендодавцю лист-клопотання, проект, розроблений у встановленому порядку та розрахунок вартості здійсненого проекту; 7) пункті 10.1. -строк дії договору з 02.10.2000 р. до 01.10.2003 р.
На виконання умов договору орендоване майно було передане позивачу за актом приймання-передачі від 02.10.2000 р. (т. 1 а.с. 14).
В період дії договору позивач, по узгодженню з відповідачем, отримав дозвільну документацію на проектування і переобладнання існуючого складу паливно-мастильних матеріалів (нафтосховища № 2) під спеціалізований перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли, що вбачається із: 1) Завдання на проектування від 2000 р., яке затверджене в тому числі головним інженером ДП «Херсонський суднобудівний завод» В.А. Ковальським, відповідно до якого замовником є завод (т. 2 а.с. 38-45); 2) розпорядження Херсонського міського голови № 1162-р від 20.09.2000 р. «Про дозвіл Херсонському суднобудівному заводу на проектування та переобладнання мазутосховища ХЗС під спеціалізований перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли на земельній ділянці ХЗС» (т. 2 а.с. 46); 3) Архітектурно-планувального завдання № 92 від 26.09.2000 р. (т. 2 а.с. 47-52); 4) Висновків комплексної державної експертизи по матеріалам обґрунтування і розміщення об'єкта: Спеціалізований перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли ДП «Херсонський суднобудівний завод» № 112Е-09-2000 від 10.08.2000 р. (т. 2 а.с. 53-60); 5) Висновків комплексної державної експертизи по робочому проекту «Спеціалізований перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли» № 134Е-09-2000 від 02.08.2002 р. (т. 2 а.с. 68-83); а також на підставі договору № 26 від 04.09.2000 р., укладеного з державним проектним інститутом «Гипроверфь», розробив робочий проект: «Спеціалізований перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли» (т. 1 а.с. 116-124).
В подальшому на замовлення позивача та на підставі договору підряду № 10 від 18.09.2000 р. науково-виробничим підприємством «Днепрсервисстрой» були виконані роботи на об'єкті: Перевантажувальний комплекс кам'яновугільної смоли на Херсонському суднобудівному заводі, які за обліковими даними підрядника, тобто названого підприємства складають 495435,04 грн (т. 1 а.с. 20-21). Поряд з цим, вартість цих робіт вказана у складених між позивачем та підприємством актах приймання виконаних робіт №№ 1 -45 (т. 1 а.с. 22- 84). Суд також зазначає, що відповідно до платіжних доручень №№ 270, 273, 13, 43, 64, 69, 88, 97, 109, 62, 195, 455, 1037, 1008, 788, 1066, 434, 861, 523, 380, 348, 349, 193, 259, 169, 141, 117, 131, 381, 283, 99 (т. 1 а.с. 85-114) позивачем сплачено грошові кошти за вказаним договором підряду № 10 від 18.09.2000 р. в загальній сумі 495434,91 грн.
З метою продовження строку договору позивач листом № 235 від 18.07.2003 р. (т. 1 а.с. 139) звернувся до відповідача, додавши до нього додаткову угоду, проте останній листом № 235 від 18.07.2003 р. (т. 1 а.с. 143) відмовив у цьому. Таким чином договір оренди державного майна, укладений між сторонами припинив свою дію.
У зв'язку із закінченням договірних відносин щодо оренди нерухомого майна позивач звернувся до відповідача з листами № 348 від 08.10.2003 р. (т. 1 а.с. 141) та № 75-К від 27.02.2004 р. про відшкодування вартості здійснених витрат на ремонтні роботи, здісненні протягом строку оренди. Проте, відповідач їх вартість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правовідносини сторін, які мали місце на підставі укладеного договору оренди, регулювались на час його дії та після, але до 1 січня 2004 року, цивільним законодавством щодо майнового найму та оренди державного майна, а саме Цивільним кодексом УРСР та Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року N 9-92, Законом України від 4 травня 1993 року 3171-XII, Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 57-93, Законом України від 26 січня 1994 року N 3875-XII, від 14 березня 1995 року N 98/95-ВР (Законом України від 14 березня 1995 року N 98/95-ВР цей Закон викладено в новій редакції), від 15 вересня 1995 року N 326/95-ВР, від 19 листопада 1997 року N 651/97-ВР, від 23 грудня 1997 року N 768/97-ВР, від 14 жовтня 1998 року N 177-XIV, від 20 травня 1999 року N 685-XIV, від 21 вересня 1999 року N 1083-XIV, від 18 травня 2000 року N 1723-III.
Зокрема, статтею 256 ЦК УРСР визначено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату, а у відповідності до статті 264 того ж Кодексу наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором, при цьому невиконання обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити капітальний ремонт, що передбачений договором чи викликається необхідністю, і стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати або розірвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням.
Поряд з цим, відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону (в редакції станом на час укладення договору) орендар мав право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
В той же час, у відповідності до статті 27 Закону (в редакції станом на час закінчення строку договору оренди) у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
З викладених правових норм слідує, що поняття капітального ремонту надане лише в статті 264 ЦК УРСР, а Закон України «Про оренду державного та комунального майна» взагалі його не передбачав. Так, таке поняття введено до Закону статтею 18-1 в редакції Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України». Цією статтею встановлено, що капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором, а якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Водночас, станом на час розгляду справи по суті у відповідності до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з 1 січня 2004 року набув чинності ЦК України. Згідно до пункту 4 названих Прикінцевих положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
В даному випадку право орендаря у випадку здійснення капітального ремонту на відшкодування вартості його проведення за рахунок орендодавця продовжує існувати і на даний час, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 776 ЦК України, за якою капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем а його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. А якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Саме на положення цієї правової норми посилається позивач, вимагаючи стягнення з відповідача вартості проведеного капітального ремонту.
Враховуючи той факт, що відповідач заперечував проти проведення капітального ремонту на орендованому об'єкті, судом ухвалою від 07.12.2006 р. була призначена судово-будівельна експертиза, проведення якої доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи судом поставлені питання: 1) чи був придатний для використання за цільовим призначенням об'єкт оренди -нафтосховище № 2 «Херсонського суднобудівного заводу» за договором № 777/1 від 02.10.2000 р. на момент його передачі в оренду позивачеві (02.10.2000 р.)?; 2) чи проводилися позивачем ремонтні роботи під час знаходження майна -нафтосховища № 2 в його користуванні? 3) до якої категорії відносяться ремонтні роботи, зазначені в п.2: - капітальний ремонт? - поточний ремонт? -невід'ємні поліпшення? 4) чи можна відокремити від об'єкту оренди проведені поліпшення (в разі їх здійснення) без спричинення шкоди майну? 5) яка вартість проведених ремонтних робіт (яких саме) товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності» на об'єкті оренди -нафтосховищі № 2 в період з моменту передачі його в користування позивачу (02.10.2000 р.) та списання матеріалів у зв'язку з ремонтом? 6) яка вартість поліпшень зазначених в п.4?
За результатами проведеної експертизи експертом складено Висновок № 2706 від 21 листопада 2007 року (т. 3 а.с. 3-10) за змістом якого зроблені висновки: 1) на момент передачі в оренду нафтосховища споруди та обладнання частково були придатні до використання, а частково потребували проведення заходів по оновленню, ремонту та переоснащенню; 2) під час оренди позивачем проводилися роботи з ремонту майна та роботи по реконструкції орендованого об'єкту; 3) частина з виконаних робіт відносяться до капітального ремонту, а саме: ремонт зливово-наливної естакади, ремонт резервуарного парку, відновлення частини паропроводів та мазутопроводів, ремонт електропостачання та освітлення складу ПММ-2. Інші роботи є заходами по реконструкції складу у перевантажувальний комплекс, зокрема це -будівництво додаткових насосних станцій, приймальної ємності, вузла очищення повітря, вузла перевантаження смоли, прокладання трубопроводів смоли. Названі роботи з капітального ремонту експертом визнані як роботи, які необхідно віднести до невід'ємних поліпшень, а роботи з реконструкції у перевантажувальний комплекс -до невід'ємних поліпшень за умови, що реконструкцію буде звершено та комплекс буде введений у дію. 4) проведені роботи з капітального ремонту не можуть бути відокремлені від майна, оскільки це призведе до зменшення його вартості та технічних показників, а проведені роботи з реконструкції складу при їх відокремлені не призведуть до зменшення вартості майна; 5) вартість всіх робіт склала 495435,04 грн, вартість списаних матеріалів на ці роботи склала 472499,75 грн. Що стосується вартості поліпшень експертом відповідь не надана.
Таким чином, експертом підтверджено проведення капітального ремонту на об'єкті оренди а саме: 1) ремонт зливово-наливної естакади; 2) ремонт резервуарного парку; 3) відновлення частини паропроводів та мазутопроводів; 4) ремонт електропостачання та освітлення складу ПММ-2.
Під час подальшого судового розгляду справи представниками позивача заявлено клопотання про проведення повторної будівельно-технічної експертизи, яке мотивоване неповнотою здійснено експертом дослідження, суперечністю у висновках та неврахуванням деяких документів, які були представлені на експертизу в частині вартості матеріалів і робіт, виконаних позивачем. Експертом не вказано самого переліку цих робіт і використаних при цьому матеріалів, хоча зроблено аналіз їх наявності та вартості.
За таких обставин, судом ухвалою від 16.10.2008 р. була призначена для проведення повторна будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, експертною установою експертиза не проведена з мотивацією завантаження експертів при виконанні досліджень у зоні обслуговування до ІІ-ІІІ кварталу 2010 року.
Враховуючи цей факт, надані, викликаним в судове засідання, експертом Малим О.В. пояснення щодо результатів проведеної експертизи, а також предмет позову щодо стягнення саме вартості капітального ремонту, суд доходить висновку про відсутність подальшої потреби у проведенні повторної експертизи, а тому результати експертизи, надані у Висновку № 2706 від 21 листопада 2007 року, визнає прийнятними та достатніми для розгляду справи по суті.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням цього, позивач зобов'язаний довести які саме роботи з виконаних на орендованому об'єкті являються капітальним ремонтом, та довести їх вартість. Проте, в позовній заяві позивачем не зазначено та за результатами проведеної експертизи встановити шляхом виокремлення вартості капітального ремонту серед вартості всієї роботи не є можливим, а тому суд констатує про недоведеність позивачем заявлених вимог. При цьому суд зазначає, що у Висновку експертизи (т.3 а.с.7) експертом зазначено, що визначення вартості поліпшень майна унеможливлено через відсутність: кошторису на виконання робіт; аудиторського висновку про фінансування робіт та придбання матеріалів і конструкцій; бухгалтерської довідки про суму витрат.
Крім того, за змістом статей 264 ЦК УРСР та 776 ЦК України обов'язок проведення капітального ремонту речі лежить на орендодавцеві, а орендар вправі провести лише такий капітальний ремонт, який передбачений договором або зумовлюється невідкладною потребою. З тексту укладеного між сторонами договору не вбачається необхідності проведення капітального ремонту орендованого майна, тобто ремонту зливово-наливної естакади, резервуарного парку, електропостачання та освітлення складу ПММ-2, відновлення частини паропроводів та мазутопроводів, а тому, з урахуванням договірних відносин щодо цього, у відповідача не виникло обов'язку по відшкодуванню вартості проведення капітального ремонту.
На підставі викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому судові витрати покладаються на позивача.
При цьому інші заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки вони не ґрунтуються на вказаних вище обставинах та ними спростовуються. Що стосується спливу строку позовної давності суд вказує, що за статтею 786 ЦК України скорочений строк у один рік стосується вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі, які не стосуються відшкодування витрат на проведення капітального ремонту (порядок відшкодування вартості поліпшень встановлений статтею 778 ЦК України).
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -24 березня 2009 року
Суддя М.К. Закурін