ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
19 березня 2009 р.
Справа № А-8/115
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Шіляк Марини Анатоліївни
при секретарі Феденько Наталії Михайлівні
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: КП"Івано-Франківськводоекотехпром", вул.Ботанічна,2, м.Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: ДПІ в Тисменицькому районі, пл. Ринок, 17, м. Тисмениця3-тя особа: Ямницька сільська рада, с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської обл.
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тисменицької МДПІ від 25.06.2005року №0000142320/0 на суму 150971,67грн. в тому числі в частині основного платежу на суму 100647,78грн., штрафних санкцій на суму 50323,89грн.
За участі представників сторін:
Від позивача: Назарук І.В.- представник, (довіреність № 2-4/68 від 20.01.09р.)
Від позивача: Осколіп М.І. - заступник з питань економіки та фінансів (довіреність №2-4/232 від 09.02.09);
Від відповідача: Гавадзин М.В.- завідувач юридичним сектором ДПІ в Тисменицькому районі, (довіреність №11686/10/10-015 від 26.1.08);
Від відповідача: Пізнюк Р.В. - ГДПРІ відділу особливо важливих документальних перевірок , (довіреність № 9490/10-015від 08.09.05);
Від третьої особи: представник не з'явився.
ВСТАНОВИВ: подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тисменицької МДПІ №00000142320/0 від 25.06.05.
Ухвалою від 19.07.05 порушено провадження у справі та призначено позовну заяву до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою від 08.11.05 провадження у справі зупинялося в зв'язку зі зверненням до суду з позовною заявою, про визнання нечинними рішень Ямницької сільської ради, що є пов'язаною з цією справою до її вирішення. Ухвалою від 23.01.09 провадження у справі поновлено.
Відповідач в судовому засіданні 19.03.09 подав клопотання №2158/10/10-015 про заміну сторони Тисненицької МДПІ її правонаступником - ДПІ в Тисменицькому районі у зв'язку з реорганізаціїю Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції, що проведена на підставі наказу Державної податкової адміністрації в Івано-Франківської області №302 від 26.12.05. Суд подане відповідачем клопотання задоволено.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство-позивач здійснило перерахунок земельного податку у відповідності до законодавства, а тому донараховані на підставі податкового повідомлення-рішення суми земельного податку та фінансових санкцій є незаконними.
Позивач позовні вимоги підтримав. В ході судових засідань представник позивача подавав заяву №2-4/237 від 10.02.09 про зменшення позовних вимог, в якій просить суд податкове повідомлення рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції від 25.06.05 №00000142320/0 визнати нечинним на суму 150971,67 грн. в тому числі в частині основного боргу на суму 100647,78 грн., штрафних санкцій на суму 50323,89 грн.
Відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необґрунтованими, у задоволенні позову просить суд відмовити. Представник відповідача в судових засіданнях заперечення проти позову підтримав.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд встановив, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську з 06.05.05 по 03.06.05 проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" за період з 01.06.03 по 31.12.04. За резуль-тами проведеної перевірки складено акт №446/23-6/32360815 від 15.06.05, в якому зафіксовано ряд порушень, зокрема ст. 7 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про землю".
Перевіркою встановлено, що земельна ділянка в с. Ямниця, площею 338048 м2, яка перебуває в користуванні КП "Івано-Франківськводоекотехпром" зайнята очисними спорудами по відведенню побутових і промислових стоків не відносяться до земель водного фонду, а являються землями технічної інфраструктури і, відповідно, пільгова ставка оподаткування не застосовується. В результаті застосованої пільги за ставкою 3% від плати за землю платником занижено податкове зобов'язання по земельному податку.
Позивач направив відповідачу заперечення до акту перевірки, в якому вказує, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Документи земельного кадастру відсутні. В зв'язку з чим земельний податок був розрахований згідно ч.5 ст.7 Закону України "Про плату за землю" у розмірі трьох відсотки суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
На підставі акту №446/23-6/32360815 від 15.06.05 Тисменицька міжрайонна ДПІ 25.06.05 направила КП "Івано-Франківськводоекотехпром" податкове повідомлення-рішення №0000142320/0 про визначення суми податкового зобов'язання земельний податок на загальну суму 160335,00 грн., в тому числі основний платіж 106890,00 грн., та штрафні санкції по даному платежу в сумі 53445,00 грн.
В ході судових засідань встановлено, що грошова оцінка земель позивача на момент проведення перевірки ДПІ не була встановлена, позивач самостійно обрахував земельний податок за 2003 та 2004 роки та подав до податкової інспекції відповідні розрахунки. В подальшому скориставшись своїм правом, що передбачено п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач подав податковій інспекції уточнюючі розрахунки, визначивши розмір плати за землю за пільговою ставкою, що передбачена для земель водного фонду (3% від ставки податку).
Під час судового провадження позивач обрахував суму земельного податку за середньою ставкою, відповідно до ст.7 Закону України "Про плату за землю", затвердженою, на його думку, розпорядженням Тисменицької РДА №16 від 25.01.00 про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту Ямниця, в зв'язку з чим змінив позовні вимоги та просить оспорюване податкове повідомлення рішення визнати недійсним частково.
Згідно з наявними в матеріалах справи документами, ДПІ в м. Івано-Франківську подавала до суду заяву про визнання банкрутом КП "Івано-Франківськводоекотехпром". Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.03 порушено провадження у справі та прийнято заяву ДПІ до розгляду. Ухвалою від 29.10.04 затверджено мирову угоду між комітетом кредиторів та КП "Івано-Франківськводоекотехпром", провадження у справі про банкрутство припинено.
Суд вважає позовні вимоги КП "Івано-Франківськводоекотехпром" не обґрунтованими.
У відповідності до ст. 7 Закону України “Про плату за землю», в редакції, що діяла на момент спірного правовідношення, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Частиною 4 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.
Згідно відповіді Івано-Франківського обласного головного управління земельних ресурсів №32-02-29/1960 на запит суду №746 від 12.09.05 земельна ділянка площею 33,3796 в с. Ямниця належить до земель технічної інфраструктури.
З врахуванням того, що позивач не надав суду доказів про те, що земельна ділянка, за яку обрахований податок віднесена до земель водного фонду, суд вважає обрахування позивачем податку за пільговою ставкою в розмірі 3% суми земельного податку (1% від грошової оцінки землі), не правомірним.
Поданий позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 10.02.09 розрахунок розміру податку здійснений на підставі розпорядження Тисменицької РДА №16 від 25.01.00 про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту Ямниця Ямницької сільської ради не може вважатись обґрунтованим, з огляду на те, що дане розпорядження стосується грошової оцінки земель, а не розміру земельного податку, водночас положення вищенаведеної статті Закону України "Про плату за землю" (ч. 4 ст. 7) визначають можливість обрахування земельного податку за середніми ставками податку, затвердженими місцевими органами влади.
В матеріалах справи знаходиться рішення Ямницької сільської ради від 27.02.01 про встановлення ставки земельного податку фірмі "Барва" на 2001 рік.
Судом встановлено, що при первинному поданні розрахунків позивач обрахував розмір земельного податку з врахуванням ставки податку, що встановлена вищеназваним рішенням. За таких обставин, з врахуванням приписів ст. 7 Закону України "Про плату за землю", позицію ДПІ в Тисменицькому районі про обрахування розміру податку для позивача згідно із самостійно поданих розрахунків, суд визнає обґрунтованою.
Твердження позивача про включення земельного податку за період з 01.01.03 по 30.11.03 до майнових вимог ДПІ у справі №Б-15/321 про банкрутство КП "Івано-Франківськводоекотехпром" суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що перевірка даному випадку проводилася після припинення провадження у справі про банкрутство позивача. Крім того позивач не навів суду правові норми, на яких ґрунтується таке твердження.
У відповідності до ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею. Підпунктом 17.1.3 вищевказаної статті встановлено, що в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Розмір санкцій, визначений податковою інспекцією в оспорюваному позивачем повідомленні-рішенні відповідає наведеній правовій нормі.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням чинного законодавства, тому підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про плату за землю", ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шіляк Марина Анатоліївна
постанова підписана 25.03.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Треф'янчин Андрій Михайлович