Справа №22ц-12050\2007. Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія 23 \4\ Вікторович Н.Ю
Доповідач Карнаух В.В.
25 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: - судді Михайлів Л.В.,
суддів: - Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
при секретарі - Чубіній А.В.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпекй, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 054 грн. 70 коп. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн., яка спричинена внаслідок ДТП.
При цьому посилається на те, що 30 вересня 1998 року близько 6.30. год. на дорозі смт. Широке м. Інгулець трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_1, керуючого автомобілем ВАЗ-2107, державний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3, керуючого автомобілем ВАЗ-2103, державний знак НОМЕР_2 та ОСОБА_6, керуючого автомобілем КаМАЗ-5410, в результаті якої ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров, я; ОСОБА_7 - пасажиру автомобіля ВАЗ-2107 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.
Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.08.2001 року ОСОБА_1 визнаний винним в здійсненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 215 КК України. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2001. вирок скасовано, справа повернута на додаткове розслідування.
Згідно постанови Широківського районного суду Дніпропетровської області від 02.12.2003. кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України провадженням закрита на підставі ст.. 7-1 п.5 КПК України.
Згідно довідки відділення ДАТІ 4-го MB ДАІ належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ- 2103, державний знак НОМЕР_3 знятий з обліку в ДАІ 09.06.2001. у зв,язку з вибракуванням.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2007 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3: на його користь з відповідача стягнено 3 934 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 3 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у сумі 418 грн. 46 коп..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та просить направити справу на новий розгляд, оскільки судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального законодавства. А саме: суд не виконав вимоги ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.06.2005. щодо притягнення до участі у справі водія «КАМАЗА» ОСОБА_6; при встановленні суми матеріальної шкоди суд необгрунтовано виходив із акту спеціаліста від 25.02.1994. та не вияснив, чи було проведено ремонт автомобіля позивача.
Відповідач та його представник, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу, просять скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального законодавства. А саме: суд не виконав вимоги ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.06.2005. щодо притягнення до участі у справі водія «КАМАЗА» ОСОБА_6; при встановленні суми матеріальної шкоди суд необгрунтовано виходив із акту спеціаліста від 25.02.1994. та не вияснив, чи було проведено ремонт автомобіля позивача.
Позивач та його представник, кожен окремо, заперечують проти скарги, вважають рішення суду таким, що відповідає діючому законодавству.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі і на підставі матеріалів кримінальної справи № 200365, висновку судово-автотехнічної експертизи, проведеної 20.03.2007., згідно яких водій ОСОБА_1 мав технічну можливість службовим гальмуванням зупинити свій автомобіль до стоячого автомобіля КаМАЗ без використання маневру його об, їзду, чим міг не допустити зіткнення з автомобілем ОСОБА_3, його дії не відповідали вимогам п.10.1 і п. 12.3 ПДР України та перебували у причинному зв,язку з цим ДТП, внаслідок чого і була завдана шкода позивачу, дійшов правильного висновку про те, що винним у цій ДТП є відповідач ОСОБА_1. В діях водія автомобіля КаМАЗ ОСОБА_6 невідповідностей ПДР, які перебували б у причинному зв,язку з цією ДТП, не виявлено.
Такий висновок суду підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди послався на акт за № 17 дослідження спеціаліста - автотоварознавця, складеного 14.10.1998, з яким не згоден відповідач.
При вирішенні питання про призначення автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди завданої позивачу пошкодженням автомобіля, позивач не надав свого автомобіля, який, згідно довідки начальника Криворізького МРЕВ від 0405.2005 знятий з обліку у зв,язку з вибракуванням згідно заяви ОСОБА_3. Позивач заявив, що не може надати автомобіль для дослідження та встановлення дійсного розміру матеріальної шкоди, оскільки автомобіль здав на металобрухт за 100 грн.; документів на підтвердження цієї суми надати не може.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Оскільки позивач не надав доказів про розмір завданої йому матеріальної шкоди, автомобіль для дослідження не надав, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_1 і постановити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову в їх задоволенні відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Рішенням суду стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. В цій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст.ст.303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2007
року в частині стягнення на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди з 934 грн. 70 коп. та витрат по справі в сумі 418 грн. 46 коп. з відповідача ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату державного мита у сумі 8 грн. 50 коп..
В іншій частині рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2007 року залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.