Справа № 22ц-12052/2007р. Головуючий
Категорія - 21 (4) у 1 інстанції - Вікторович Н.Ю.
Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем. України
2007р. грудня 25 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю ОСОБА_1,ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -
встановила:
У лютому 2007 рокуОСОБА_2 звернулась з позовом до відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «ІнГЗК») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 2 березня 2003 року її син ОСОБА_3 був тяжко травмований внаслідок зіткнення автомобіля УРАЛ 4320 реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу і велосипеда, на якому рухався син.
Знаходячись в лікарні ОСОБА_3 помер.
Внаслідок ДТП, їй завдана матеріальна та моральна шкода.
Позивачка просила стягнути з ВАТ «ІнГЗК» матеріальну шкоду у сумі 4460 грн. і відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2007 року позовОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «ІнГЗК» на користьОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 3576грн. 24 коп. відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
При цьому посилається на те, що в суді не був доведений в повній мірі факт заподіяння моральних стражданьОСОБА_2
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 2 березня 2003 року близько 18 годин в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу по вул. 27 Партз'їзду сталося дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої зіткнулися автомобіль УРАЛ-4320, що належить ВАТ «ІнГЗК», під керуванням ОСОБА_4 та велосипед, на якому рухався ОСОБА_3
Внаслідок ДТП ОСОБА_3 був тяжко травмований та, знаходячись в лікарні, 18 березня 2003 року помер.
Кримінальна справа за фактом ДТП 1 листопада 2006 року закрита у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_4 складу злочину.
Ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок загибелі сина,ОСОБА_2 заподіяна шкода і, керуючись нормами ЦК України 2003 року, задовольнив частково позов.
Проте, з таким висновком суду повністю погодитися не можна.
Згідно роз'ясненням, викладеним у абз.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, в редакції діючої на час виниклих правовідносин, шкода заподіяна особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла незалежно від наявності вини, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, крім випадків, передбачених ст. 456 ЦК України.
При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а випадках, передбачених спеціальним законом - тільки умислу потерпілого.
Отже, районний суд вірно дійшов висновку щодо відшкодування моральної шкодиОСОБА_2 у зв'язку із загибеллю сина, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, так як у даному випадку відповідальність заподіювача шкоди настає без вини.
Проте, районний суд необгрунтовано застосував норми матеріального права, передбачені Цивільним кодексом 2003 року, оскільки шкода заподіяна у березні 2003 року, тобто до набрання чинності цього кодексу.
Відповідно до ч. 1п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або не правильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Колегія суддів рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди скасовує і ухвалює нове рішення, керуючись нормами ст. ст. 440, 450 ЦК України 1963 року, діючого на час виниклих правовідносин.
Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції, не врахував роз'яснення, наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (із змінами) щодо розміру моральної шкоди, обставин, які повинні враховуватись при його визначенні.
Колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір компенсації моральної шкоди з урахуванням встановлених обставин дорожньо-транспортної пригоди, відсутності вини водія відповідача в скоєнні ДТП., характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку зі смертю сина, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів
визначає розмір моральної шкоди у сумі 40 000 грн. і постановляє в цій частині позовних вимог нове рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309ч. 1п.п.3, 4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2007 року - скасувати в частині стягнення моральної шкоди.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у сумі 40 000 грн.
в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.