Запорізької області
08.12.08 Справа № 28/437/08
Суддя
За позовом: Приватного підприємства “СК-Кула», АР Крим, м.Армянськ
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Пологівський район, с.Пологи
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пуденков О.М. -представник на підставі довіреності №б/н від 16.09.2008р.
Заявлені вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 68708грн.99коп. основного боргу на підставі договору дистрибуції №113 від 22.11.06р., 4594грн.38коп. пені, 450грн.25коп. інфляційних втрат та 604грн.11коп. 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2008р. порушено провадження у справі №28/437/08, судове засідання призначено на 17.11.08р.
В зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 02.12..2008р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
З метою з'ясування фактичних обставин спору та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.12.2008р.
В судове засідання 08.12.2008р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обгрунтування заперечень посилається на те, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки починаючи з січня 2008р. заборгованість за договором №113 від 22.11.06р. була сплачена про що свідчать платіжні доручення, які залучені до матеріалів справи. В зв'язку з відсутністю основного боргу за договором підстав нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних є також безпідставними.
У відповідності до ст.85 ГПК України представнику відповідача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 22.11.06р. між ПП “КС-Кула» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (дистриб'ютор) укладено договір дистрибуції, за умовами якого дистриб'ютор стає представником продавця по реалізації всього асортименту продукції продавця на умовах, узгоджених договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець поставляє товар в обсязі, що зазначений у заявці протягом 2-х днів з моменту узгодження цієї заявки з дистриб'ютором.
Пунктом 2.2 договору зазначено, що продавець відвантажує товар за цінами, що зазначені в прейскуранті, на момент отримання заявки, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.3.6 договору дистриб'ютор повинен здійснювати своєчасну оплату за товар.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 68708грн.99коп., про що свідчать видаткові накладні.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76308грн.99коп.
Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Позивач з позовом звернувся 07.10.2008р.
Факт отримання товару відповідач не заперечує.
Разом з тим, на день розгляду справи по суті суду надані докази (які залучені до матеріалів справи) про сплату відповідачем заборгованості за договором №113 від 22.11.2006р. починаючи з 09 січня 2008р. по 26 серпня 2008р. на загальну суму 93600грн.
Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заслухавши представників сторін оцінивши надані до суду матеріали, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості на підставі договору №1213 від 22.11.2006р.
Враховуючи той факт, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час, факту порушення зобов'язання відповідачем за договором №113 від 22.11.2006р. судом не встановлено, підстав для стягнення пені у позивача не виникло.
Також суд відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Оцінивши представлені сторонами докази, пояснення представників у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається порушень прав та законних інтересів позивача саме на підставі договору №113 від 22.11.2006р. за накладними №323 від 20.02.2008р, №199 від 05.02.2008р., №198 від 05.02.2008р., №193 від 04.02.2008р., №152 від 24.01.2008р., №4082 від 27.12.2007р., №4070 від 26.12.2007р.
На підставах, наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 68708грн.99коп. основного боргу на підставі договору дистрибуції №113 від 22.11.06р., 4594грн.38коп. пені, 450грн.25коп. інфляційних втрат та 604грн.11коп. 3% річних за порушення грошового зобов'язання необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 12 грудня 2008р.