Запорізької області
05.11.08 Справа № 20/452д/08
Суддя Гандюкова Л.П.
м. Запоріжжя
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Приморськ, Запорізька область
до відповідача 1: Управління праці та соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації, Запорізька область, селище Приазовське
відповідача 2: Приазовської селищної ради, Запорізька область, селище Приазовське
про визнання договору оренди державного майна недійсним
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №119 від 20.08.2008р.);
Від відповідача 1 -Лемешко А.О. (довіреність №1931 від 3110.2008р.);
Четвертаков Р.В. (довіреність №1930 від 31.10.2008р.)
Від відповідача 2 - не з'явився;
Заявлений позов про визнання недійсним договору оренди державного майна від 04.01.2005р. між Приазовською селищною радою та Управлінням праці та соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації, щодо адміністративної будівлі, що знаходиться в селищі Приазовське Запорізької області, вул.Леніна 5 “а».
Ухвалою господарського суду від 16.09.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/452д/08, судове засідання призначено на 13.10.2008р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.11.2008р.
У судовому засіданні 05.11.2008р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові та на підставі ст.ст.16,227,321,334,391 ЦК України просить позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. У ході розгляду господарським судом Запорізької області справи №28/270/08 про усунення перешкод в користуванні адміністративної будівлею, розташованою за адресою: смт.Приазовське Запорізької області. вул.Леніна, 5 “а», позивачу стало відомо про існування договору оренди зазначеного майна від 04.01.2005р., укладеного між відповідачами. Ця обставина безпосередньо стосується інтересів позивача та може вплинути на його майнові права при розгляді справи №28/270/08 у зв'язку з тим, що 28.12.2006р. позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав цю нерухомість і відповідно до ст.334 ЦК України право власності перейшло до позивача з 05.12.2007р. з моменту державної реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Адміністративна будівля була придбана для здійснення підприємницької діяльності (пакування насіння соняшника). Для цих цілей було орендоване спеціальне обладнання, під заставу цього нерухомого майна укладено кредитний договір. 25.02.2008р. позивач направив претензію на ім'я начальника ВСЗН Приазовської райдержадміністрації, в якій запропоновано звільнити приміщення. На теперішній час відповідач продовжує без законних підстав перебувати у приміщенні, чим перешкоджає у користуванні власністю та здійсненню підприємницької діяльності. Перешкодою є договір оренди державного майна від 04.01.2005р. Позивач вважає зазначений правочин недійсним та вчиненим з порушенням діючого законодавства. Попереднім власником об'єкт нерухомі придбано згідно з протоколом №1 проведення публічних торгів, які було проведено в процедурі ліквідації банкрута -власника зазначеного майна Приазовського комунального підприємства на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 21.12.2004р. у справі №21/285. Згідно з відповіді Комунального підприємства “Нерухомість-П» Приазовської районної ради №1182 від 02.09.2008р. первинна реєстрація адміністративної будівлі була проведена 05.07.2005р. за Приазовським комунальним підприємством житлового господарства на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2005р. Таким чином, позивач вважає, що Приазовська селищна рада, уклавши договір оренди державного майна 04.01.2005р. в період ліквідації власника -банкрута строком на десять років не мала відповідного дозволу, тому відповідно до ст.227 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Просить стягнути судові витрати з відповідача, у тому числі на підставі ст.44 ГПК України суму 1500 грн. за послуги адвоката.
Відповідач -1 у письмовому відзиві зазначив, що договір оренди державного майна був укладений 04.01.2005р. Загальний строк позовної давності складає 3 роки, тобто строк позовної давності скінчився 04.01.2008р. Позивач не ставить питання про поновлення строку. Угоду може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Позивач не посилається на норми законодавства, які порушує спірний договір. Просить у позові відмовити.
Відповідач-2 у судові засідання не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи у відсутність відповідача-2 в порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд
04.01.2005р. між Приазовською селищною радою (Орендодавець, відповідач-2) у справі) та Управлінням праці та соціального захисту населення Приазовської райдержадміністрації (Орендар, відповідач-1) підписано договір оренди державного майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування будівлю, яка знаходиться за адресою: сел.Приазовське, вул.Леніна, 5а, загальною площею 475 м.кв. та перебуває на балансі Приазовської селищної ради.
Згідно з п.2.2 власником орендованого приміщення залишається Приазовська селищна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Пунктом 3.1 передбачено, що орендна плата здійснюється за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98р. №699 і складає 1 грн. на рік (як для бюджетної організації).
Відповідно до п.9.1 договору цей договір вступає в силу з дня підписання його сторонами та акту приймання-передачі вказаного приміщення і діє протягом 10 років.
Згідно з п.9.7 договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди.
28.12.2006р. ОСОБА_1 (Покупець) на підставі договору купівлі-продажу придбано адміністративну будівлю за адресою: Запорізька область, селище Приазовське, вул.Леніна, 5 “а», . (літера “А»), загальною площею 504,98 кв.м. 28.12.2006р. договір посвідчено приватним нотаріусом Приазовського районного нотаріального округу Запорізької області та зареєстровано в реєстрі за №2093.
05.12.2007р. КП “Нерухомість-П» Приазовської районної ради Запорізької області видано ОСОБА_1 витяг №16923680 про реєстрацію права власності на нерухоме майно -адміністративну будівлю за адресою: Запорізька область, селище Приазовське, вул.Леніна, 5 “а».
Згідно з довідкою КП “Нерухомість-П» Приазовської районної ради Запорізької області №1182 від 02.09.2008р. зазначена адміністративна будівля 05.12.2007р. зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2093 від 28.12.2006р. Первинна реєстрація була проведена 05.07.2005р. за Приазовським комунальним підприємством житлового господарства на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2005р.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Приморською райдержадміністрацією 09.01.1997р., ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа.
У вересні 2008 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі та просить визнати договір оренди державного майна від 04.01.2005р. недійсним, стверджуючи, що адміністративна будівля, передана за спірним договором, придбана ним для використання у підприємницькій діяльності (пакування соняшника), і спірний договір порушує його майнові права щодо користування власністю і здійсненню підприємницької діяльності. Підставою для визнання недійсним договору позивач визначає ст.227 ЦК України, оскільки Приазовська селищна рада уклала договір оренди в період ліквідації власника -банкрута строком на десять років, і не мала на це відповідного дозволу.
Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №7679300, довідки №1182 від 02.09.2008р. право комунальної власності зареєстровано за Приазовським комунальним підприємством житлового господарства 05.07.2005р., тобто після підписання спірного договору між відповідачами 04.01.2005р. Тим паче, набагато пізніше після укладення спірного договору, 05.12.2007р. виникло право власності позивача на об'єкт нерухомості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів, які б підлягали захисту у обраний позивачем спосіб.
Відповідно до ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільна права вільно, на власний розсуд.
Приписами ч.ч.1,4, ст.203, ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 ст.793 ЦК України ( в редакції, яка була чинна на момент підписання спірного договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно з ст.974 цього Кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Таким чином, законом встановлено вимоги щодо форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) -нотаріальна, та передбачено обов'язкову державну реєстрацію.
Однак, договір оренди державного майна від 04.01.2005р., підписаний сторонами у простій письмовій формі, доказів його державної реєстрації позивачем також не надано.
Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Приписами ст.220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Доказів, що договір оренди державного майна від 04.01.2005р. рішенням суду визнано дійсним сторонами не надано, таким чином на час винесення рішення у даній справі №20/452д/08 договір оренди є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, договір оренди державного майна від 04.01.2005р., укладений між відповідачами - Приазовською селищною радою та Управлінням праці та соціального захисту населення Приазовської райдержадміністрації, є недійсним (нікчемним) на підставі закону, не створив юридичних наслідків (виникнення зобов'язань сторін), крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
При цьому суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Із змісту наведених вище норм законодавства слідує, що нікчемний правочин (у тому числі договір оренди) не є юридичним фактом цивільного права і не породжує будь-яких прав та обов'язків. У зв'язку з цим, він є недійсним з моменту вчинення.
Зазначені позивачем інші норми права та посилання на письмові докази не спростовують висновки суду, наведені вище.
Стосовно позовної давності, яку просить застосувати відповідач-1, слід зазначити наступне.
Згідно з ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно ч.4 ст.267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, при цьому слід враховувати, що позовна давність може бути застосована судом за заявою сторони в тому випадку, коли по суті позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку щодо відсутності заявлених позивачем підстав для задоволення позовних вимог, підстави для застосування позовної давності також відсутні.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача, у тому числі щодо сплати витрат адвоката.
Керуючись ст. ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л. П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 18.12.2008 р.