Запорізької області
15.10.08 Справа № 20/328/06
Суддя Гандюкова Л.П.
м.Запоріжжя
За позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах в особі Григорівської сільської ради, Запорізька область, Запорізький район, с.Григорівка
до Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, с.Веселянка
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від прокурора - не з'явився;
Від позивача - Кущ С.В. (сільський голова);
Від відповідача -ОСОБА_1 (приватний підприємець);
Заявлений позов про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,25га, яка розташована на території Григорівської сільської ради за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71 а,б.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2006р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/328/06, судове засідання призначено на 22.11.2006р. Ухвалою суду від 22.11.2006р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.12.2006р., потім -на 26.12.2006р. Ухвалою голови господарського суду від 26.12.2006р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/328/06 продовжений на один місяць -до 31.01.2007р. Ухвалою суду від 26.12.2006р. розгляд справи відкладено на 16.01.2007р. У судовому засіданні 16.01.2007р. оголошено перерву до 30.01.2007р. Ухвалою суду від 30.01.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/328/06 продовжений, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 13.02.2007р. У судовому засіданні 13.02.2007р. оголошено перерву до 06.03.2007р. Розгляд справи відкладався на 03.04.2007р., 27.04.2007р., 23.07.2007р., 15.10.2007р. Ухвалою суду від 29.10.2007р. у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи, призначений на 15.10.2007р. відкладено на 05.11.2007р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 17.12.2007р., 30.01.2008р., 27.02.2008р., 09.04.2008р., 11.06.2008р., 10.07.2008р., 15.09.2008р, 29.09.2008р., 15.10.2008р.
У судовому засіданні 15.10.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач надав клопотання, яке фактично є уточненням позовних вимог щодо площі та адреси розташування земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач та є предметом даного спору. Уточнення в порядку ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду. Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0933 га, розташованої за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б. Позивач просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, повернути зазначену земельну ділянку, що використовується без проекту відведення і, відповідно, без укладення договору оренди. Вимоги обґрунтовано ч.2 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру», ст.ст.93,96,116,125,212 Земельного кодексу України, ст.ст.10,26 Закону України “Про місцеве самоврядування».
Відповідач проти позову заперечив, у своїх поясненнях та відзиві зазначив наступне. 29.06.2004р. відповідачем за договором купівлі-продажу, укладеним з Григорівською сільською радою придбано нежитлову будівлю в с.Веселянка по вул.Центральній, 71-б, яка знаходилася у непридатному до використання стані. До 2006 року здійснювався капітальний ремонт у цій будівлі. На нерухоме майно оформлено право власності та технічний паспорт із схемою земельної ділянки, на якій розташована будівля в розмірі 933 м2. При цьому, розмір земельної ділянки, що зайнята будівлею, в договорі не визначений. Отже, у відповідності до ч.2 ст.377 ЦК України до відповідача перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування будівлі. Рішенням №7 від 12.01.2006р. Григорівська сільська рада надала дозвіл для розміщення об'єкту торгівлі в зазначеній будівлі. У зв'язку з тим, що раніше рішенням сільської ради було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площа якої не відповідала фактичній площі, що використовувалася під будівлею, у травні 2006р. відповідач звернувся з заявою про відміну прийнятого рішення про надання земельної ділянки в розмірі 0,25 га та надання у користування з правом викупу земельну ділянку площею 933 м2. Дана заява розглянута не була, оскільки, як пояснили в сільраді вона була загублена. Повторна заява, подана у квітні 2006р., також якимось чином загубилася. Згодом відповідач дізнався, що на третій сесії Григорівської сільської ради було прийнято рішення про скасування попереднього рішення про надання земельної ділянки в розмірі 0,25 га, копію якого відповідачу не надали. Відповідачем було подано ще одну заяву про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0933га, яка зареєстрована у сільраді, проте і ця заява не виносилася на розгляд сесії. Прокурорської перевірки на території земельної ділянки не було, акт з цього питання відповідач не підписував і не ознайомлений з її результатами. Відповідачем був сплачений земельний податок на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля в сумі 278,65 грн. за період користування нею: з 29.06.2004р. до кінця 2006р., що підтверджується платіжним дорученням.
Прокурор у кілька останніх судових засідань не з'являвся, тому справа розглядається за наявними матеріалами за відсутності прокурора, який позов підтримував.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
Як свідчать матеріали справи, рішенням Григорівської сільської ради Запорізької області №50 від 25.12.2003р. ПП ОСОБА_1 (відповідач у справі) надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки під будівлями та дворами колишнього приміщення дитячого садка і будинку побуту, які розташовані за адресою: с.Веселянка по вул.Центральна, 71а,б для функціонування об'єктів торгівлі та побуту, площею 0,25 га.
29.06.2004р. між Григорівською сільською радою Запорізького району Запорізької області (Продавець, позивач у справі) та громадянином ОСОБА_1(Покупець) на підставі рішення сільради №8 від 18.03.2004р. було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом викупу, згідно з яким продавець передав у власність покупця нежитлову будівлю літ.А за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б загальною площею 188,0 кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 933 кв.м.
20.07.2004р. Орендним підприємством “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» видано ОСОБА_1 витяг №4196029 про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Веселянка, вул..Центральна,71-б, та зроблено технічний паспорт, в якому вказано загальну земельну площу, на якій розташована будівля, у розмірі 933 кв.м.
Рішенням Григорівської сільської ради №7 від 12.01.2006р. відповідачу надано дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі з літнім майданчиком для торгівлі товарами продовольчої та промислової групи на території Григорівської сільської ради за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б.
Відповідачем надано заяву від 20.09.2006р. на ім'я сільського голови Григорівської сільської ради, відповідно до якої просив надати йому земельну ділянку площею 0,0933 га на умовах оренди під будівлею об'єкту торгівлі за вищевказаною адресою. Про одержання цієї заяви позивачем свідчить вхідний штамп сільської ради вхід.№173/2 20.09.2006р.
Вже після подання прокурором позовної заяви (31.10.2006р.) та порушення провадження у даній справі №20/328/06, державним інспектором Запорізької облдержземінспекції складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.12.2006р., згідно з яким встановлено, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1в межах населеного пункту за адресою: с.Веселянка, вул..Центральна, 71-б зайнята земельна ділянка площею 0,0933 га під функціонування об'єкту торгівлі без правовстановлюючих документів, посвідчуючих право користування цією ділянкою. Відповідачу видано припис №002902 від 25.12.2006р. в термін до 25.12.2006р. отримати в Григорівській сільській раді дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки або звільнити її.
Матеріали справи свідчать, що Запорізьким природоохоронним міжрайонним прокурором було 22.12.2006р. внесено протести (№№1322вих,1323вих,1324вих) на рішення Григорівської сільської ради №50 від 234.12.2003р. (про надання відповідачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,25 га), №5 від 18.03.2004р. (про затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації, в т.ч. 2 будівель дитячого садку), №8 від 18.03.2004р. (на підставі якого між позивачем та відповідачем укладеного договір купівлі-продажу будівлі дитячого садку).
Згідно з протоколом №1 пленарного засідання чергової 6 сесії Григорівської сільської ради від 12.01.2007р. (питання 27,28, аркуші протоколу 13-17) розглядалася заява ОСОБА_1 про повторну відміну рішення Григорівської сільради від 25.12.2003р. та прийняття рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки під будівлею за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б площею 0,0933га, оскільки рішення з цього питання, що було прийнято на третій сесії від 21.06.2006р., не було оформлене та зафіксовано, а також розглянуто питання щодо вищезазначених протестів прокурора. Вирішили: протести прокурора відхилити, повторно відмінити рішення сільради від 25.12.2003р. та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розбору проекту відведення земельної ділянки за вказаною адресою.
12.02.2007р. ОСОБА_1 уклав договір №12/12/07о на проведення комплексу робіт по відведенню земельної ділянки та надання послуг по оформленню права користування земельною ділянкою на території Григорівської сільської ради по вул.Центральній, 71-б, для розміщення об'єкта торгівлі, площею 0,0933га.
Рішенням Григорівської сільської ради №36 від 04.07.2007р. ОСОБА_1 було продовжено термін подання на розгляд та затвердження проекту відведення земельної ділянки до 01.10.2007р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що справа розглядалася судом тривалий час, строк вирішення спору був продовжений за клопотанням сторін для надання можливості врегулювання спору мирним шляхом та у зв'язку з цим розгляд справи багаторазово відкладався. Однак, сторонами спір не вирішено, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту та відноситься до відання Григорівської сільської ради.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Приписами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із змісту ст.212 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 33, 34 ГПК України слідує, що предметом доказування по даній позовній вимозі є факт умисного самовільного зайняття Приватним підприємцем ОСОБА_1земельної ділянки площею 0,0933 га, яка розташована на території Григорівської сільської ради Запорізької області Запорізького району за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги наявність розташування на спірній земельній ділянці належного відповідачеві нерухомого майна, тобто об'єкту, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його цільового призначення (ст. 181 ЦК України).
В силу ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 ЦК України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
При розгляді даної справи судом не встановлено наявності передбачених законом підстав для примусового відчуження об'єкту нерухомості, належного відповідачу на праві приватної власності з мотивів суспільної необхідності. Судом також не встановлено обставин зловживання відповідачем своїми правами, зокрема шляхом ухилення від оформлення прав на відповідну земельну ділянку під належним йому об'єктом нерухомості тощо, які могли б бути підставами для відмови від захисту його цивільних прав.
Згідно з положеннями ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Із змісту ст.123 цього кодексу слідує, що згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки дає відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада після розгляду клопотання у місячний строк.
Із вищенаведених норм законодавства слідує, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності виникає після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, а право на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки після надання згоди.
Враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. Так, відповідач використовує земельну ділянку, на якій розташована будівля, придбана ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з позивачем -Григорівською сільською радою. Позивачем прийнято відповідне рішення про надання дозволу відповідачу на розробку проекту відведення земельної ділянки під будівлею за адресою: с.Веселянка, вул.Центральна, 71-б площею 0,0933га.
Із договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.06.2004р. слідує, що з боку Григорівської сільської ради він укладався сільським головою ОСОБА_2 Теперішній голова сільради Кущ С.В., який брав участь у судових засіданнях, пояснив, що цей договір попереднім головою сільради укладено з порушенням закону.
Однак, згідно з положеннями ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Неправомірність договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.06.2004р. прямо не встановлена законом, форма договору дотримана, на даний час судом в установленому порядком недійсним він не визнаний.
Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що відповідачем до місцевого бюджету сплачувався земельних податок за 2004-2006рр., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 16.01.2007р. та квитанцією на прийом податкових платежів.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 25.12.2008р.