18 лютого 2009 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Весельської Т.Ф.,
Панченка О.І., Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до голови Ялтинського міського суду Руденка Валерія Васильовича, голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Тютюнника Михайла Степановича про визнання протиправними дій посадових осіб, -
У травні 2006 рокуОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії голови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим щодо утримання з 03 по 05 травня 2006 року адміністративного позову у справі № 2-а-475/06, позбавлення судді Земляної Г.В. можливості виконувати свої службові обов'язки відносно зазначеного позову та направлення цієї справи № 2-а-475/06 до апеляційного суду Автономної Республіки Крим для визначення її підсудності; встановити відсутність у відповідача повноважень направляти голові апеляційного суду Автономної Республіки Крим будь-які адміністративні справи для визначення їх підсудності та зобов'язати голову апеляційного суду Автономної Республіки Крим утриматись від розгляду листа Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим № 814/2а від 06.05.2006 року і повернути адміністративну справу № 2-а-475/06 до суду першої інстанції для прийняття рішення відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
У травні того ж рокуОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо привласнення повноважень вирішувати питання про визначення підсудності будь-якої адміністративної справи, встановити відсутність повноважень відповідача розглядати справи по першій інстанції та зобов'язати голову апеляційного суду Автономної Республіки Крим виконати обов'язок щодо належного реагування на факти порушення суддею вимог закону.
Крім того, 19 травня 2006 рокуОСОБА_1. подав до суду позов, в якому просив визнати протиправними дії голови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим щодо організації роботи Ялтинського міського суду відносно адміністративного позову у справі №2-а-493/2006, доручення розглянути адміністративний позов, в якому він сам є відповідачем, а також відправлення адміністративної справи №2а-493/2006 до голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим для визначення підсудності та без винесення процесуального рішення, відправлення адміністративного позову відповідачу по адміністративній справі при відсутності ухвали про відкриття адміністративного провадження.
Також просив встановити відсутність у відповідача ОСОБА_2. повноважень направляти голові апеляційного суду Автономної Республіки Крим будь-які адміністративні справи для визначення їх підсудності та зобов'язати голову апеляційного суду Автономної Республіки Крим утриматись від розгляду листа Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим № 8484/2а від 15.05.2006 року і повернути адміністративну справу № 2-а-493/06 до суду першої інстанції для прийняття рішення відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у цьому позовіОСОБА_1. просив зобов'язати Голову Ялтинського міського суду доручити розгляд згаданої адміністративної справи №2а-493/2006 будь-якому судді або судовій колегії Ялтинського міського суду та зобов'язати голову апеляційного суду Автономної Республіки Крим виконати обов'язок щодо притягнення до відповідальності судді ОСОБА_2.
27 травня і 31 травня 2006 року ОСОБА_1. подав до суду позови, в яких просив визнати протиправними дії голови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим щодо організації роботи Ялтинського міського суду відносно його адміністративних позовів, які були одержані судом 18 та 22 травня 2006 року і не зареєстровані належним чином; визнати протиправними дії щодо направлення цих позовів до голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим для визначення їх підсудності, а також навмисного затримання інформації стосовно цих позовів.
ТакожОСОБА_1. порушував у позові аналогічні питання щодо встановлення відсутності повноважень відповідача ОСОБА_2. направляти справу до суду апеляційної інстанції для визначення їх підсудності та зобов'язання доручити розгляд адміністративних позовів будь-якому судді Ялтинського міського суду і про зобов'язання голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим утриматись від розгляду листів Ялтинського міського суду, яким направляються справи для визначення підсудності і виконання обов'язку притягнути суддю ОСОБА_2. до відповідальності.
Ухвалами суддів Вищого адміністративного суду України від 04 липня та від 14 липня 2006 року підсудність зазначених позовів визначена Генічеському районному суду Херсонської області.
Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2006 року вказані позови об'єднані в одне провадження.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 листопада 2006 року це судове рішення скасовано і провадження у даній адміністративній справі закрито.
В касаційній скарзіОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду і закриваючи провадження у адміністративній справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржені позивачем дії відповідачів вчинені ними в межах процесуального законодавства під час здійснення правосуддя в конкретних адміністративних справах, що виключає можливість розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Забезпечення незалежності суддів проявляється, зокрема, в тому, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий.
Слід також зазначити, що згідно із ст. 55 Конституції України та роз'ясненнями, викладеними Верховним Судом України в п.п. 1,4 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян», до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Хоча можливість визначення підсудності адміністративного позову безпосередньо Кодексом адміністративного судочинства України і не врегульовані, однак такі дії судді являються за своїм змістом процесуальними, оскільки стосуються порядку звернення до адміністративного суду і руху адміністративної справи.
Таким чином, встановивши, що позивач оскаржує процесуальні дії судді, апеляційний суд прийняв правильне рішення про закриття провадження у даній адміністративній справі.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 листопада 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.