Справа № К-13972/07
12 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Головчук С.В.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Луганської області на ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 червня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Марківського районної державної адміністрації Луганської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом.
Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2005-2006 роки недоплачено 3 345,50 грн., які просив стягнути.
Постановою Марківського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 червня 2007 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовані положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, що пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
У 2005 році отримав допомогу на оздоровлення в сумі 26,70 грн., а в 2006 році - в сумі 120 грн.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені і на його користь підлягає стягненню недоплачена частина допомоги, в розмірі, який підлягає обрахунку виходячи з середнього показника розміру мінімальної заробітної плати, вирахуваного окремо з встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на 2005 рік й на 2006 рік.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка інвалідам II групи сплачувалася в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1, чинним на час вирішення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.
Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» установлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Статтею 82 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» установлено з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.
Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суб'єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.
Суди не встановили чи звертався позивач з письмовою заявою та відповідними документами до відповідача з метою реалізації права на призначення допомоги на оздоровлення у 2005 році й у 2006 році, як того вимагає Порядок виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1. Якщо звертався, то коли.
Від встановлення вказаних обставин залежало визначення того, станом на яку дату підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення.
Вирішення вказаних питань впливає на розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, та не може бути усунуте судом касаційної інстанції.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.
Постанову Марківського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 07 червня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
С.Є. Амєлін С.В. Головчук М.І. Гурін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко