14 травня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Саєнко М.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, засудженого на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2012 року яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Артемівська Донецької області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, учень 4 групи 2 курсу Артемівського будівельного ліцею № 5, не одружений, не працює, раніше не судимий, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,
за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальна шкода у сумі 152 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_1 24 жовтня 2011, в період часу з 23 години 00 хвилин до 23 годин 45 хвилин, діючи умисно, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого заволодіння чужим майном, правомірно перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, став вимагати у останнього негайної передачі наявних у нього коштів, і, не досягнувши бажаного результату, з метою досягнення злочинного умислу, пригнічуючи волю останнього до опору, став висловлювати погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, при цьому, озброївшись індикаторною викруткою, став вимагати передачі ним коштів. Дані погрози були сприйняті ОСОБА_2 реально, так як, в обставинах, що склалися були реальні підстави побоюватися їх виконання у разі його відмови з передачі ОСОБА_1 майна. Після чого потерпілий ОСОБА_2, побоюючись за своє життя і здоров'я, для припинення злочинних дій з боку ОСОБА_1 дістав з кишені штанів наявні у нього грошові кошти в розмірі 12 гривень, якими ОСОБА_1 відкрито заволодів, чим заподіяв шкоду ОСОБА_2 на зазначену суму, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись зазначеними грошовими коштами на свій розсуд.
Крім цього, він же, після скоєння розбійного нападу, 24 жовтня 2011 року приблизно о 23 годині 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна та звернення його у свою власність, перебуваючи в приміщенні вітальні кімнати квартири АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, з штанів ОСОБА_2, таємно викрав грошові кошти у сумі 140 гривень, що належали останньому.
Після чого, з місця вчинення з викраденими коштами зник, розпорядившись ними на свій розсуд, тим самим заподіявши ОСОБА_2 матеріальну шкоди на вищевказану суму.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду суворим, оскільки судом не враховані обставини, що пом'якшують його провину. Свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, у скоєному щиро кається. У частині скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, вважає, що його дії необхідно кваліфікувати по ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки його дії не носили реальний характер психологічного насилля для потерпілого.
Просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким визнати його винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України та призначити більш м'яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Прокурор в своєї апеляції вважає вирок суду незаконним, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Суд, не взяв до уваги підвищену суспільну небезпеку скоєних злочинів, крім того, скоєних ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України та призначити покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі,
за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який не підтримав обидві подані апеляції, та просив відмовити в їх задоволенні, пояснення засудженого ОСОБА_1, який навпаки наполягав на задоволенні саме своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи всіх поданих апеляцій, судова колегія дійшла висновку про те, що обидві апеляції не підлягають задоволенню, а вирок суду - зміні чи скасуванню, з таких обставин.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1, у скоєнні саме розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2, за обставинами, наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи засудженого про те що він скоїв тільки таємне викрадення чужого майна та хоча він і брав в руку відкрутку, але це не було погрозою застосування насильства, що є небезпечним для здоров'я потерпілого, спростовуються в першу чергу первісними поясненнями самого засудженого ОСОБА_1, який протягом як всього до судового слідства по цій кримінальній справі, послідовно та впевнено вказували на те, що гроші він відібрав у потерпілого саме за допомогою викрутки, погрожуючи застосувати нею насильство.
Згідно з аналізу саме пояснень вищевказаної особи, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про їх достовірність та об'єктивність, оскільки, як вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
Судом, при розгляді даної справи були ретельно перевіренні і інші докази, а саме первісні пояснення потерпілого ОСОБА_2, які були перевірені та після їх детального аналізу прийнятті судом до уваги, оскільки, як це вказав суд, саме вони узгоджуються та взаємно доповнюють пояснення засудженого, які були судом визнані об'єктивними та достовірними.
Крім того, судом першої інстанції, була надана належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме протоколом огляду місці події, протоколом відтворення обставин та обстановки події за участю потерпілого, протоколами впізнання потерпілим як самого ОСОБА_1, так і предметів за допомогою яких засуджений був скоєний злочин, протоколами очних ставок.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого в навмисному нападі на потерпілого з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.1 ст.187 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляцію, в цій частині, такою, яка не підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апеляції засудженого, про надмірну суворість покарання, призначеного йому покарання, та доводів апеляції прокурора, про надмірну м'якість призначеного покарання, то на думку колегії їх також не можливо визнати обґрунтованими, оскільки колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за цими злочинами, остаточно у виді 3 років позбавлення волі, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України, при цьому, згідно з вироком суду і ті, на які послався, як засуджений так і прокурор, кожен в своєї апеляції.
Але при цьому, судом також були враховані, як самі фактичні обставини, при яких ОСОБА_1 скоїв свій злочин, так і данні про особу самого засудженого, а саме його позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, те що він сирота та раніш не скоював злочинів, крім того суспільну небезпечність скоєного ним, а також те, що свій злочин він скоїв знаходячись у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_1 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції засудженого, в той частині, що вироком суду йому призначене занадто суворе покарання у виді 3 років позбавлення волі, а також доводи апеляції прокурора, щодо надмірної м'якості покарання, призначеного засудженому - необґрунтованими, а виходячи з цього і самі обидві апеляції, в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись вищевказаним та вимогами ст.365-367, 377 КПК України, колегія судів -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2012 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді