23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Козодуба А.І, Калашникова В.М.
за участю прокурора Красної К.О.
засудженого ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Київського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року яким засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має неповнолітню дитину, не працює, раніше судимий:
- 13.04.2009 року Київським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 383 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, з випробувальним терміном 1 рік,
- 29.10.2010 року Київським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, 29.03.2011 р. звільнений від відбування покарання у зв'язку з відбуванням строку покарання,
мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 /три/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, які передбачені ст. 76 КК України.
Згідно вироку, підсудного ОСОБА_2 визнано винним в таємному викрадання чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно за наступних обставин. Так, 05 дипня 2012 року о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись у дворі будинку № 5 по вул. Ванди Василевської в Київському районі м. Донецька, куди запросив раніше знайомого йому ОСОБА_3, сумісно з яким почав розпивати спиртні напої в бесідці, розташованої на території вказаного будинку.
Під час розпивання спиртних напоїв, скориставшись тим, що ОСОБА_3 знаходячись в бесідці заснув, діючи на підставі раптово виниклого умислу, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав пластикову картку «Приват Банк», що належить ОСОБА_3, яка знаходилась в задній правій кишені шортів, та направився до банкомату, розташованому за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, буд. 1а, де зняв з викраденої пластикової картки грошові кошти в розмірі 2 000 грн., після чого повернув пластикову картку назад до кишені надітих на ОСОБА_3 шортів. Грошові кошти залишив собі та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Прокурор в апеляції та в доповненні до неї вважає вирок суду незаконним, у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості злочину внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 6 місяців арешту.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який не погоджуючись з доводами апеляції державного обвинувача просив залишити саму апеляцію без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція прокурора не може бути задоволена, з таких підстав.
Оскільки з суті апеляції поданої прокурором вбачається, що він сам не оспорює як фактичні обставини справи, докази провини та правильність кваліфікації дій засудженого, то виходячи з цього, а також на підставі ст. 365 КПК України колегія позбавлена апеляційних підстав, розглядати рішення суду, в цій частині, по суті.
В той же час основні доводи апеляції прокурора звелися к тому, що ОСОБА_2 начебто призначено занадто м'яке покарання, при цьому судом не взяті до уваги інші обставини, що погіршують провину засудженого, а саме те що той раніш судимий за корисливі злочини та відбував покарання в місцях позбавлення волі, має непогашені судимості та скоїв злочин середньої ступені тяжкості.
Перевіривши вказані прокурором доводи, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_2 покарання за цим злочином у вигляді 1 року обмеження волі та застосовуючи до нього вимоги ст. 75, 76 КК України, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України.
При цьому, судом були враховані, як самі фактичні обставини, при яких ОСОБА_2 скоїв свій злочин, так і данні про особу самого засудженого, а саме його позитивну характеристику за місцем проживання, його ставлення до скоєного, щире каяття та повне відшкодування шкода заподіяної злочином, наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини, те що раніш ОСОБА_2 не відбував покарання у місцях позбавлення волі, а також те. що сам злочин віднесений до злочинів середньої ступені тяжкості.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_2 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції прокурора, в той частині, що вироком суду засудженому ОСОБА_2 призначене занадто м'яке покарання у вигляді 1 року обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України - необґрунтовані, а виходячи з цього і сама апеляція, в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365-367, 377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_2, залишити без зміни.
Судді