16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Козодуба А.І. та Черкашіна М.В.
за участю прокурора Джегеріс Д.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями засудженого, захисника ОСОБА_2 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 11 грудня 2012 року яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Золотарівка Шахтарського району Донецької області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_3,
за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Згідно вироку, підсудний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи неповнолітнім, 03 лютого 2002 року, в період часу з 18 години до 18 години 30 хвилин у групі з неповнолітніми ОСОБА_3, раніше засудженим за даний злочин вироком Харцизького міського суду від 24 червня 2004 року, ОСОБА_4, засудженим за даний злочин вироком Харцизького міського суду від 04 лютого 2005 року, ОСОБА_12, засудженим у цій справі вироком Харцизького міського суду від 21 серпня 2003 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безцільно проводячи свій вільний час, користуючись безконтрольністю за своєю поведінкою в побуті з боку батьків, за пропозицією ОСОБА_12, який шукав зниклого кота, прийшли за адресою: АДРЕСА_1, де, на його думку, могла б знаходитися зникла тварина.
ОСОБА_12 почав стукати у двері вище вказаної квартири, в якої мешкали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, назвався робітником міліції та став вимагати відчинити двері, коли ОСОБА_5, яка знаходилась у квартирі, відмовилась відчиняти двері, то ОСОБА_3, що знаходився поруч, почав погрожувати вибиттям вхідних дверей квартири, та також вимагав відчинити їх. Злякавшись погроз ОСОБА_3, ОСОБА_5 була вимушена відкрити двері.
Скористувавшись тим, що ОСОБА_5 відчинила двері, підсудний ОСОБА_1 у групі з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, проти волі громадян, що знаходилися у квартирі, увірвалися в зазначену квартиру. Діючи умисно та погоджено з іншими учасниками групи, підсудний ОСОБА_1 умисно, з хуліганських мотивів, почав бити ОСОБА_6, який знаходився в цієї квартирі, при цьому він завдав удару двома руками в область грудей, від чого останній впав на ліжко. ОСОБА_3, що знаходився поруч, також підійшовши до ОСОБА_6 умисно, з хуліганських мотивів, наніс йому удар рукою в область голови. Від удару потерпілий ОСОБА_6 впав на підлогу, піднявшись він став проганяти підсудного ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 з квартири. Проте, підсудний ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 не реагували на його вимоги, підсудний ОСОБА_1, діючи умисно, з хуліганських мотивів, наніс потерпілому декілька ударів в область обличчя, від чого останній впав на підлогу, потім підсудний ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та ОСОБА_12 з хуліганських мотивів, почали наносити ОСОБА_6, який лежав на підлозі, удари ногами по голові та тулубу, тобто у життєво-важливі органи, при цьому кожний з них наніс останньому не менш трьох-чотирьох ударів, заподіявши тілесні ушкодження .
На прохання ОСОБА_5 припинити побиття ОСОБА_6 підсудний ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_12 не реагували та продовжували бити потерпілого ОСОБА_6.
В цей це день, 03 лютого 2002 року, через 30 хвилин, приблизно о 18 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_1, у групі з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_13, який засуджений по цій справі вироком Харцизького міського суду від 21 серпня 2003 року, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, повернулися в квартиру АДРЕСА_1, для того, щоб забрати шапку, яку загубив в зазначеній квартирі підсудний ОСОБА_1.
Підійшовши до зазначеній квартири, підсудний ОСОБА_1 постукав у двері, з вимогою відчинити її. Скориставшись тим, що ОСОБА_5 відчинила двері, підсудний ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 самовільно увійшли в квартиру. Підсудний ОСОБА_1 умисно, з хуліганських мотивів, наніс удари кулаками потерпілому ОСОБА_6 по тулубу, від чого останній впав на диван, а потім наніс ще три удару кулаком у життєво-важливий орган - голову, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
У результаті умисних злочинних, спільних, дій підсудного ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинені забиття головного мозку, субарахноїдальні крововиливи в область можечка, тім'яних, скроневих і потиличних частках головного мозку, множинні крововиливи в м'яких покровів голови в лобово-тім'яних, скроневих і потиличних областях, синці в область лівого ока, верхній губи зліва, в правій виличної області, в області підборіддя, садно в лобовій області, множинні двосторонні переломи ребер, які утворилися від багатьох впливів тупих предметів та мають в своїй сукупності ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер у лікарні м. Харцизька.
Смерть потерпілого ОСОБА_6 настала від сполученої травми тіла з крововиливами під м'які мозкові оболонки, множинними переломами ребер, які в своєї сукупності викликали небезпечний для життя стан з розвитком набряку головного мозку та легень, що перебуває у прямому причинному зв'язку з отриманими ушкодженнями.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції вважає вирок суду в частині призначення покарання незаконним, у зв'язку з невідповідністю ступеню тяжкості злочину та особи засудженого у результаті його суворості, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити свій вирок, яким ОСОБА_1 призначити більш м'яке покарання.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду незаконним, у зв'язку з однобічністю як досудового, так і судового слідства, істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який частково підтримав обидві подані апеляції, але тільки в частині призначення покарання, в іншій частині просив відмовити в їх задоволенні, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи всіх поданих апеляцій, судова колегія дійшла висновку про те, що обидві апеляції не підлягають задоволенню, а вирок суду - зміні чи скасуванню, з таких обставин.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1, в навмисному спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому, скоєне групою осіб, за обставинами, наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи засудженого про те що хоча він і наносив потерпілому удари, але не в важливі органи, внаслідок чого від його ударів не могла статися смерть потерпілого, а всі удари були здійснені іншими засудженими, спростовуються поясненнями в першу чергу вже засуджених та відбувших покарання за цей злочин ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, який протягом як всього слідства по їхній кримінальній справі, так і при опитуванні в ході судового засіданні по цій справі, послідовно та впевнено вказували саме на засудженого, як особу, саме яка і скоїла, разом з ним всі ці злочини.
Згідно з аналізу саме пояснень вищевказаних осіб, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про їх достовірність та об'єктивність, оскільки, як вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
До того, з аналізу первісних пояснень самого засудженого ОСОБА_1, які він давав протягом досудового слідства та які були належним чином оцінені судом першої інстанції, вбачається що він не заперечував своєї активної участі в побитті потерпілого, детально описуючи як свої дії, так і дії інших співучасників побиття.
Судом, при розгляді даної справи були ретельно перевіренні і інші докази, а саме первісні пояснення потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були перевірені та після їх детального аналізу прийнятті судом до уваги, оскільки, як це вказав суд, саме вони узгоджуються та взаємно доповнюють пояснення засудженого, які були судом визнані об'єктивними та достовірними.
Крім того, судом першої інстанції, була надана належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме протоколами огляду місці події, протоколом відтворення обставин та обстановки події, в тому рахунку і проведеного з участю ОСОБА_1, висновкам судово-медичної експертизи, про кількість, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень у загиблого, та причини його смерті.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого в навмисному побитті потерпілого та спричиненні йому тяжких тілесних ушкоджень, групою осіб, що потягли смерть потерпілого, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.2 ст.121 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляції, в цій частині, такими, які не підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апеляції захисника ОСОБА_2, про надмірну суворість покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1, то на думку колегії їх також не можливо визнати обґрунтованими, оскільки колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за цим злочином у виді 7 років позбавлення волі, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України, при цьому, згідно з вироком суду і ті, на які послався засуджений в своєї апеляції.
Але при цьому, судом також були враховані, як самі фактичні обставини, при яких ОСОБА_1 скоїв свій злочин, так і данні про особу самого засудженого, а саме його позитивну характеристику за місцем проживання та скоєння злочину в неповнолітньому віці, крім того суспільну небезпечність скоєного ним, а також те, що свій злочин він скоїв знаходячись у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_1 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції захисника засудженого, в той частині, що вироком суду йому призначене занадто суворе покарання у виді 7 років позбавлення волі - необґрунтовані, а виходячи з цього і сама апеляція, в цій частині не підлягає задоволенню.
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Харцизького міського суду Донецької області від 11 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_1, залишити без зміни.
Судді: