02 липня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
при секретарі Плющ А.С.
за участю прокурора КрасноЇ К.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження № 12013050420000088 від 15.01.2013 за апеляційною скаргою обвинуваченого, прокурора на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 квітня 2013 року яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Красний Лиман Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, відповідно до ст. 89 КК України раніше не засуджений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Згідно вироку, 14 січня 2013 року в період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин на проїзжій частини вулиці Колгоспної в м. Красний Лиман Донецької області поблизу домоволодінь № 75 та № 80, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків, відбувся конфлікт.
Під час даного конфлікту ОСОБА_1, маючи умисел на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_2, розуміючи, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть останнього, і бажаючи настання таких наслідків, наніс кулаками рук та металевою частиною совкової лопати не менше ніж тридцять ударів по всьому тілу потерпілого ОСОБА_2, у тому числі і по життєво важливому органу - голові, спричинивши останньому крововилив в м'які покрови голови, крововилив під тверду мозкову оболонку(субдуральна гематома - 150 мл), крововилив під м'які мозкові оболонки, крововиливи в речовину головного мозку, відкритий перелом кісток носу, відкритий перелом нижньої щелепи в центрі, забиті рани верхньої повіки лівого ока, верхньої губи праворуч і ліворуч, нижньої губи в центрі, області підборіддя в центрі, садна лобної ділянки праворуч з переходом на скулову область праворуч, гематоми повік правого ока, вушних раковин, - які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Крім того, внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_1, крім зазначених тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 були причинені садна поперекової області в центрі з переходом на крижову область, синці кистей, області лівого променево-зап'ясткового суглоба, передпліччя, області правого ліктьового суглоба і забита рана області лівого ліктьового суглоба, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_2 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми у вигляді субдуральної гематоми та забою мозку.
Між смертю ОСОБА_2 та спричиненою йому черепно-мозковою травмою існує прямий причинний зв'язок.
Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вважає вирок суду незаконним, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що докази його провини за ч. 1 ст. 115 КК України стороною обвинувачення надані не були.
Просить обвинувальний вирок суду щодо нього скасувати та постановити виправдувальний вирок.
Прокурор в апеляційній скарзі порушує питання про зміну вироку суду, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, та призначення надто м'якого покарання.
Просить ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав жодну апеляцію, при цьому вважаючи вирок суду законним просив залишити його без зміни, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який наполягав на задоволені саме його апеляції та скасування вироку, перевіривши доводи, які були викладені у всіх поданих апеляціях та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі подані апеляції не підлягають задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з наступних підстав
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1, в навмисному вбивстві потерпілого ОСОБА_2, за обставинами, наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи обвинуваченого про те що хоча він зовсім не наносив потерпілому удари, хоча в той день вони дійсно вживали спритні напої, а хто саме побив ОСОБА_2 він не знає, бо зустрів його на вулиці вже побитого, спростовуються поясненнями допитаних свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, обох ОСОБА_8, та ОСОБА_1, які послідовно, відтворили день 14 січня 2013 року, тобто обставини спілкування обвинуваченого та потерпілого, з ранку до вечора, з аналізу яких суд першої інстанції і зробив єдино вірний висновок про те що, що саме ОСОБА_1 є тією особою, що скоїла даний злочин.
Згідно з аналізу саме пояснень вищевказаних осіб, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про їх достовірність та об'єктивність, оскільки, як вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
До того ж саме з пояснень свідка ОСОБА_1 вбачається, що саме обвинувачений ОСОБА_1 і побив потерпілого, про що їй і повідомив, але після цього вони вдвох ходили до дому потерпілого, де вона особисто бачила побитого ОСОБА_2 без наявних ознак життя.
Крім того, судом першої інстанції, була надана належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме протоколам огляду місці події, протоколом впізнання свідком ОСОБА_5 саме обвинуваченого, як особи яка з потерпілим знаходилась у квартирі останнього , висновкам судово-медичної експертизи, про кількість, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень у загиблого, та причини його смерті, висновками дактілоскопичної експертизи, стосовно наявності сліді обвинуваченого на місці злочину та висновками їмунулогичної експертизи.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 в навмисному вбивстві потерпілого ОСОБА_2, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.1 ст.115 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою кримінального провадження, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляцію, в цій частині, такою, яка не підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, про надмірну м'якість покарання, призначеного засудженому ОСОБА_1, то на думку колегії їх також не можливо визнати обґрунтованими, оскільки колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за цим злочином у виді 12 років позбавлення волі, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України, при цьому, згідно з вироком суду і ті, на які послався прокурор в своєї апеляції.
При цьому, судом були враховані, як самі фактичні обставини, при яких ОСОБА_1 скоїв свій злочин, так і данні про особу самого обвинуваченого, а саме його негативну характеристику за місцем проживання та скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, крім того суспільну небезпечність скоєного ним, а також те, висновки псіхолого - психіатричної експертизі, стосовно псіхологичного стану обвинуваченого.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_1 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи, в той частині, що вироком суду йому призначене занадто м'яке покарання у виді 12 років позбавлення волі - необґрунтованими, а виходячи з цього і сама апеляція, в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 403-405, 407-414 КПК України, колегія суддів -
Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 квітня 2013 року по кримінальному провадженні № 12013050420000088 стосовно ОСОБА_1, залишити без зміни.
Судді: