Справа № 820/4502/13-а
18 липня 2013 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
представника позивача Щербака О.В.
представника відповідача Тарана М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби, в якому просить суд: податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова № 0000072271 від 11.02.2013 р. скасувати повністю; податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова № 0000062271 від 11.02.2013 р. скасувати повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Державної податкової служби не погоджується та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000072271 від 11.02.2013 р. та № 0000062271 від 11.02.2013 р. прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2, ст..138 , пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 , а також п.198.1, 198.2,198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.12.2009 року , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 9), перебуває на обліку в Західній МДПІ м.Харкова ДПС з 28.10.2000 року за №1569.
Видами діяльності за КВЕД є: 08.12 добування піску, гравію, глини і каоліну, 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., 23.64 виробництво сухих будівельних сумішей, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, фахівцями Західної МДПІ м.Харкова ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НВП "Харківбудкомплект" (код ЄДРПОУ 30751330) в частині правомірності відображення в податковому обліку, у т.ч. формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, операцій з придбання товарів у ПП «Інтенція» (код 37156804) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом № 309/22-708/30751330 від 29.01.2013 р. ( а.с. 51-61)
Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "НВП "Харківбудкомплект" встановлено порушення:
- п.138.1, п.138.2, ст..138 , пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України , , а саме- безпідставне завищення валових витрат у розмірі 36508,00 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 8397,00 грн.
- п.198.1, 198.2,198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , а саме-безпідставне завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 7302,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 309/22-708/30751330 від 29.01.2013 р. Західною МДПІ м.Харкова ДПС винесені податкові повідомлення - рішення № 0000072271 від 11.02.2013 р. , яким позивачу збільшено суму грошового з податку на прибуток на загальну суму 8397,00 грн. з яких за основним платежем 8397,00 грн. та штрафні санкції 0 грн. та № 0000062271 від 11.02.2013 р.., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7303,0 грн. з яких за основним платежем 7302,0 грн. та штрафні санкції 1,0 грн.
Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України №2129/10/10-2-17 від 18.04.2013 р. про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення - рішення № 0000072271 від 11.02.2013 р., № 0000062271 від 11.02.2013 р.. залишені без змін, скарга - без задоволення.
Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для висновку щодо завищення позивачем завищення валових витрат у розмірі 36508,00 грн. та завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 7302,00 грн., став акт перевірки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме акт перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 11.11.11 р. № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 р.
Стосовно ПП «Інтенція» відповідач у акті перевірки № 309/22-708/30751330 від 29.01.2013 р. зазначив, що ПП «Інтенція» фактично не здійснювало господарські операції та укладало правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, ТОВ "НВП "Харківбудкомплект" не мало право відносити до валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ суми перераховані ПП «Інтенція», так як згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 складені документи, без фактичного здійснення господарської операції, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.
Однак суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки № 309/22-708/30751330 від 29.01.2013 р. , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.06.2011р. між ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» та ПП «Інтенція» було укладено договір поставки товарів №01106П.(а.с. 22)
За вказаним Договором поставки, ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» замовило у ПП «Інтенція» виробничу сировину - прискорювач твердіння УПБ-20 у кількості 1,5 тон та европіддони.
Відповідно до п. 5.3. Договору поставки, сума договору складала 43 809,61 грн. у т.ч. ПДВ 7301,60 грн.
На виконання умов зазначеного вище договору поставки, ПП «Інтенція» виписало та передало ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» рахунок-фактуру №406 від 11.06.2011р. на загальну суму 43 809,61 грн. у т.ч. ПДВ 7 301,60 грн. (а.с.23).
22.06.2011р. ПП «Інтенція» фактично поставила ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» прискорювач твердіння УПБ-20 у кількості 1,5 тон та європіддони.
Факт поставки товару підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною №406 від 22.06.2011р. (а.с. 24).
Товар фактично був прийнятий начальником виробничої дільниці ТОВ «НВП Харківбудкомплект» Даниловим СІ. на підставі довіреності №125 від 16.06.2011р.
Від ПП «Інтенція» позивачем отримано податкову накладну №406 від 22.06.2011р. (а.с. 27).
Вказана вище податкова накладна була зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» за червень 2011 року. (а.с. 28).
За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ПП «Інтенція» у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах даної адміністративної справи (а.с. 40-42).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача товарно-транспортні накладні на доставку Прискорювача та Піддонів, ПП «Інтенція» не надавались, а ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» не вимагало їх надання, оскільки не відносило транспортні витрати на доставку Прискорювача та Піддонів до своїх валових витрат.
Також матеріалами справи підтверджується, що отриманий від ПП «Інтенція» Прискорювач було обліковано у бухгалтерському обліку ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» по рахунку 2010 (сировина І. матеріали), а Піддони - по рахунку 284 (тара під товарами).
У подальшому ,отриманий від ПП «Інтенція» Прискорювач був використаний у власному виробництві сухих будівельних сумішей ТОВ «НВП «Харківбудкомплект», що підтверджується наявними у матеріалах справи актами про списання сировини у виробництво та карткою складського обліку матеріалів №С-11/0227 за 2011 рік.
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ПП "Інтенція" є чинною та не визнаною в установленому порядку недійсною. Придбання позивачем за договором поставки , укладеним з контрагентом ПП "Інтенція" товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ «НВП «Харківбудкомплект», що направлена на отримання доходу.
Виконання угоди між позивачем та контрагентом ПП "Інтенція" підтверджується платіжними дорученнями, видатковою накладною, податковою накладною які містяться в матеріалах справи.
Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції у власному виробництві ТОВ «НВП «Харківбудкомплект».
Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат по операціях з ПП "Інтенція" . Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Суд зазначає , що згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентом, підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента, який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» належним чином оформлену податкову накладну на сплачені суми податку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» та ПП "Інтенція" угоди, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.
Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання спірних договорів та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.
Отримані позивачем від контрагента зазначені податкова, видаткова накладна не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкова накладна, видаткова накладна та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб ПП "Інтенція", а також те, що видана позивачу податкова накладна належно оформлена контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за червень 2011 року.
Також, посилання відповідача на висновки акту перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 11.11.11 р. № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 р., суд вважає необґрунтованим , оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ «НВП «Харківбудкомплект» та ПП "Інтенція та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов договірних відносин.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких обставин , оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000072271 від 11.02.2013 р. та № 0000062271 від 11.02.2013 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова № 0000072271 від 11.02.2013 р. , № 0000062271 від 11.02.2013 р.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" ( код ЄДРПОУ 30751330) судовий збір у розмірі 157,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Бідонько А.В.
Повний текст постанови виготовлений 22.07.2013 року.