19 липня 2013 року 810/3161/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17.06.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі - Позивач, Управління) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Підприємець) про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3075,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач має перед Управлінням заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги №Ф-340 від 11.04.2013.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Позивач всупереч норм чинного законодавства при прийняті вказаної вимоги не врахував, що Відповідач є пенсіонером за віком і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 16.05.2012, Позивач отримує пенсію за віком.
Відповідно до копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) НОМЕР_2 Відповідач отримує пенсію за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 13.04.2012 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_3 від 13.04.2012.
Відповідач є платником єдиного податку з 13.04.2012, що підтверджується наявними в матеріалах копіями довідки ДПІ у м. Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області №306/М/17-234 та копією Свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_4.
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №17793 від 18.04.2012 Відповідач перебуває на обліку ДПІ у м. Славутич Київської області ДПС.
11.04.2013 Управлінням проведено камеральну перевірку Відповідача та виявлено факт неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами вказаної перевірки Управлінням складено Акт №95 від 11.04.2013, відповідно до висновків якого Відповідачем було порушено п. 4 ч. 11 ст. 25 та п. 2. ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Управління №279 від 11.04.2013 до Відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.
11.04.2013 Управлінням на адресу Відповідача направлено Вимогу №Ф340 від 11.04.2013 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яку було вручено відповідачеві 13.04.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 5, зворотній бік).
Згідно з даною Вимогою Позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3075,81 грн.
Зазначена Вимога Управління №Ф340 від 11.04.2013 була оскаржена Відповідачем, що підтверджується скаргою на вимогу, наявною в матеріалах справи (а.с. 24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана норма набрала законної сили 06 серпня 2011 року.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У даному випадку положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Обставини щодо призначення Позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перебування позивача на спрощеній системі оподаткування підтверджується вказаними вище документами.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Про неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить також норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Так, статтею 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення, є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до абз. 5, 6 ч. 4 ст. 25 Закону 2464-VI у разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до абзацу 2 ч. 12 цієї ж статті у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Відтак, вимога про сплату недоїмки в разі її оскарження не є узгодженою.
Суд також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Управлінням нараховано Відповідачеві суму єдиного внеску за січень-грудень 2012 року, незважаючи на те, що підприємницьку діяльність він розпочав лише 13.04.2012.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем спростовані доводи позивача щодо обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Вимоги № 340 від 11.04.2013.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що доводи Управління не знайшли свого підтвердження, а позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.