Справа № 153/448/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дзерин М.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
03 липня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта - Пасарар М.С., Могир О.Ю.
позивача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Качківської сільської ради Ямпільського району на постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Качківської сільської ради Ямпільського району про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Качківської сільської ради Ямпільського району Вінницької області з адміністративним позовом про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю рішення суб'єкта владних повноважень №240 від 11.10.2012 року, оскільки останній прийнятий з порушенням чинного законодавства та безпосередньо зачіпає його законні права та інтереси.
Ямпільський районний суд Вінницької області постановою від 30.04.2013 року вказаний позов задовольнив частково, зокрема визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення Качківської сільської ради Вінницької області №240 від 11.10.2012 року, та визнав протиправною бездіяльність відповідача з приводу розгляду заяви ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення технічного паспорту та приватизації квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на те, що оскільки право власності територіальної громади на спірну будівлю не зареєстровано, остання не може вважатись житловим будинком, а відтак позивач не вправі ставити питання про передачу йому у власність зазначеної будівлі, в якості житлового будинку, яким зазначена будівля по суті не являється.
У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги Качківської сільської ради Ямпільського району Вінницької області відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_5, а відтак наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Так, суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття спірного рішення №240 від 11.10.2012 року 12 сесії 6 скликання Качківською сільською радою Ямпільського району Вінницької області «Про прийняття на баланс будівлі розташованої по АДРЕСА_1» та бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_5 від 21.11.2012 року про надання дозволу на виготовлення технічного паспорту та приватизації квартири в житловому будинку за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Відповідно до ст.31 ЖК України жилі приміщення надаються громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті та потребують поліпшення житлових умов і мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, як правило у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
До компетенції виконавчих комітетів селищних, сільських Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, згідно зі ст. 16 ЖК України належить, зокрема, право прийняття рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради та видача ордера на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, який згідно зі ст. 58 ЖК є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта з приводу того, що багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 є нежитловим, колегія суддів зауважує, що основна відмінність житла від нежитлового приміщення полягає у різному їх призначенні, при цьому якщо перші призначені для постійного чи тимчасового проживання фізичних осіб (ст.6 ЖК УРСР), другі використовуються суто для потреб промислового характеру як об'єкти інфраструктури, адміністративні заклади, тощо.
Відповідно до ст.4 ЖК УРСР, житловий фонд охоплює сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, які визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян незалежно від форми власності. Неможливо бути зареєстрованим у приміщенні, яке не визнано житловим.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки Качківської сільської ради Ямпільського району Вінницької області ОСОБА_5 та члени його сімї зареєстровані з 2002 року проживають в АДРЕСА_1, що спростовує твердження апелянта наведені в скарзі.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта стосовно того, що місцева рада не обмежена переліком приміщень державного житлового фонду, які не підлягають приватизації, а відтак правомірно відмовила позивачу у приватизації належної йому квартири, з огляду на слідуюче.
Приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється у відповідності до Конституції України, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. №56 та інших нормативно-правових актів.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Так, ч.1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"передбачає, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Водночас, ч.2 зазначеної статті передбачено перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, зокрема сюди відносяться: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Виходячи з наведеного переліку, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що квартира позивача не відноситься до жодної з категорії вказаних житлових приміщень, які не підлягають приватизації, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість відмови Качківської сільської ради Вінницької області у наданні позивачу права приватизації 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, Вінницької області, де останній проживає зі своєю сімєю.
При цьому, судова колегія не заперечує проти доводів апелянта, що органи місцевого самоврядування можуть віднести до об'єктів, що не підлягають приватизації також інше майно, зважаючи на інтереси територіальної громади, водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані дії суб'єкта владних повноважень повинні бути належним чином вмотивовані та обґрунтовані, в протилежному випадку це зможе призвести до порушення прав та інтересів окремих осіб, які користуються зазначеним майном, як це мало місце у даному випадку.
Згідно з п.4 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію державного житлового фонду отримують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах або перебували на квартирному обліку, тих, що потребують поліпшення житлових умов до введення в дію дійсного закону.
Як встановлено вище, ОСОБА_5 з членами своєї родини у вказаній квартирі постійно проживає з листопада 2002 року, що також свідчить про наявність правових підстав для приватизації зазначеного житлового приміщення.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Качківської сільської ради Ямпільського району Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 08 липня 2013 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П.
Сторчак В. Ю.