Справа № 226/5007/12
Головуючий у 1-й інстанції: Рибчинський В.П.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
26 червня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_4
третя особа - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання рішення сесії протиправним та його скасування, -
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_6 про визнання рішення нечинним та його скасування.
Позовні вимоги заявник мотивував тим, що Богданівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області порушила його законні права, розглянувши всупереч вимогам законодавства спір між ним та ОСОБА_5 та прийняла протиправне рішення 6 сесії 6 скликання Богданівської сільської ради від 30.03.2011 року.
Тульчинський районний суд Вінницької області постановою від 13.12.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками проведено відповідачем у спосіб, що не передбачений нормами чинного законодавства, що в свою чергу є підставою для визнання протиправним і скасування рішення 30 сесії 5 скликання Богданівської сільської ради від 21.04.2010 року «Про встановлення меж земельних ділянок окремих громадян жителів с. Богданівки».
У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити
Представник відповідача та третя особа проти доводів апелянта заперечили та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Статтею 107 Земельного кодексу України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року із змінами, внесеними з постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року № 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ» - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення 6 сесії 6 скликання Богданівської сільської ради від 30.03.2011 року, сесія розглянувши повторне звернення ОСОБА_2 від 09.03.2011 року щодо встановлення траєкторії межі з суміжною земельною ділянкою ОСОБА_5 вирішила внести зміни до рішення 30 сесії 5 скликання Богданівської сільської ради від 21.04.2010 року «Про встановлення меж земельних ділянок окремих громадян жителів с. Богданівки» та встановити межові знаки та траєкторію межі землеволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Відповідно до протоколу 6 сесії 6 скликання Богданівської сільської ради від 30.03.2011 року на сесію був запрошений ОСОБА_2, проте при розгляді питання про внесення змін до рішення 30 сесії 5 скликання Богданівської сільської ради від 21.04.2010 року «Про встановлення меж земельних ділянок» від заявника попросилась виступити мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7, яка з поведеними обмірами не погодилась з підстав того, що після натягування шнура траєкторія межі проходить через прибудову до сараю, яка належить її сину ОСОБА_2
Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, при розгляді питання щодо суміжного землекористування земельна комісія рекомендувала встановити межу по фактичному користуванню, встановивши межові знаки, шляхом натягування шнура між крайніми межовими знаками.
Керуючись земельним законодавством України, використовуючи картографічні та схематичні матеріали, результати обмірів по акту встановлення меж земельних ділянок від 26.03.2011 року тобто по фактичному користуванню, проведено фактичні обміри земельної ділянки ОСОБА_2: довжина 116x112 м, ширина 35,6x36 м, фактичні обміри земельної ділянки ОСОБА_5: довжина 112x112 м, ширина 28,4x29 м.
В свою чергу, як досліджено судом першої інстанції з інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 прибудова до сараю та курник в останній не рахувались, що спростовує твердження апелянта наведені в скарзі щодо протиправності дій відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_2
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 03 липня 2013 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П.
Сторчак В. Ю.