Іменем України
18 липня 2013 р. Справа №801/6234/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., позивача- ОСОБА_3 паспорт: НОМЕР_1 представника прокуратури- Шумейко Р. Ю. посвідчення служб. № 012220, представника відповідача, Мельник Ю. В. посвідчення служб. № 051262, адміністративну справу
за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах особи ОСОБА_3
до Військової частини 3009
про стягнення заборгованості у сумі 8079,00 грн.,
Обставини справи: Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах особи ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Військової частини 3009 про стягнення 8079,00 грн. компенсації за неотримане речове майно.
У судовому засіданні, що відбулося 18.07.2013. позивач підтримав позов у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник прокурора, позивач у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
У військовій частині 3009 внутрішніх військ МВС України на посаді помічника начальника військового наряду 2 відділення 1 патрульного взводу спеціальної роти 1 патрульного батальйону проходив військову службу прапорщик ОСОБА_3.
22.03.2013 на підставі наказу командира військової частини 3009 №56 прапорщика ОСОБА_3 було звільнено в запас Збройних Сил України по статті 26 частини 6 пункту "б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та 22.03.2013 виключено зі списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення і направлено для постановки на військовий облік до Джанкойського РВК АР Крим.
Відповідно до довідки про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування начальника речової служби військової частини 3009, позивач не отримав речове майно на суму 8079,00 грн.
Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ передбачалось, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України від 17.02.2000 № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом №1459-III, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1459-III, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
Крім того, згідно із Законом України від 03.11.2006 року № 328-V статтю 9 Закону України було викладено у новій редакції. Стаття 9 Закону № 2011-XII в новій редакції не передбачає права військовослужбовців на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України № 1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 по справі № 21-345а12 за позовом ОСОБА_4 до військових частин А2708, А3767, А4519 про оскарження наказу та зобов'язання виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно.
За змістом статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства україни рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для виконання для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що у позивача, який звільнений з військової служби у 2013 році, відсутнє право на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.
У зв'язку з цим, вимоги позивача є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2013, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог статті 163 КАС України постанову складено 23.07.2013.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Т.С.Ольшанська