9.2.1
Іменем України
15 липня 2013 року Справа № 812/3794/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Северіної А.С.,
представника позивача - Кулика А.В. (довіреність від 14.05.2013),
представника відповідача № 1 - Шеховцова О.О. (довіреність від 01.10.2012 № 11926/10),
представника відповідача № 2 - Іпатенко Г.О. (довіреність від 25.02.2013 № 2509/10-100/12),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2009 № 0002452340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
29 січня 2010 року позивач - ТОВ «ПАВАР», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - відповідач № 1), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача та складання акту перевірки від 09.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192, визнати протиправним та скасувати рішення від 13.11.2009 № 0002452340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1530891,32 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
05.11.2009 відповідачем № 1 було здійснено перевірку ТОВ «ПАВАР», за результатами якої було складено акт від 09.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192. Перевіркою встановлено порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В зазначеному акті вказано про надлишок товару в сумі 569521,15 грн. та нестачу товару в сумі 195924,51 грн. На підставі акту від 09.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192 відповідачем № 1 було прийнято рішення від 13.11.2009 № 0002452340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.
Дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн. позивач вважає протиправними, оскільки відповідач не попередив позивача у встановленому законом порядку про проведення перевірки, а сама перевірка проводилась у відсутності матеріально-відповідальної особи - завідуючої складом. Наказ та направлення на перевірку відповідачу не надавались, в акті не зазначений вид перевірки, чим було порушено порядок проведення перевірок. Позивач також вважає, що перевірку було проведено всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», якою проведення планових перевірок суб'єктів господарювання тимчасово припинено, а штрафні (фінансові) санкції застосовані без винесення припису та надання часу для усунення порушення. Крім того, позивачем зазначено, що перевірка, серед іншого, здійснювалась на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. ТОВ «ПАВАР» не здійснювало розрахункових операцій у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, оскільки усі розрахунки з ТОВ «ПАВАР» здійснюються у безготівковій формі, таким чином позивач не порушував вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, та, виходячи з цього, у відповідача не було підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 21 розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Просив визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 09.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 13.11.2009 №0002452340 про застосування до ТОВ «ПАВАР» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2010, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну податкову службу у Луганській області (далі - відповідач № 2).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача № 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, в яких посилаються на наступне. Перевірка господарської одиниці - складу оптової торгівлі ТОВ «ПАВАР», розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а, здійснена співробітниками ДПА в Луганській області на підставі направлення від 05.11.2009 № 264 та плану проведення перевірок на листопад 2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192. На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію згідно зі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації. Акт перевірки від 06.11.2009 підписаний директором ТОВ «ПАВАР» Індер Пал Сінгх та головним бухгалтером Глушко Л.Ф. без заперечень. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340 було надіслано відповідачу поштою 13.11.2009 з повідомленням про вручення. 27.11.2009 вказане рішення було розміщено на дошці податкових оголошень. Позивачем не було забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації. Відповідач № 1 вважає, що перевірка проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340, винесене ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, є законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства. Тому відповідач № 1 просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача № 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. Фахівцями ДПА в Луганській області на підставі направлення від 05.11.2009 № 264 та плану проведення перевірок була проведена планова перевірка за дотриманням суб'єктам господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій складу оптової торгівлі ТОВ «ПАВАР», розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, 6а. За результатами перевірки складено акт від 06.11.2009, зареєстрований в ДПА в Луганській області за № 0241/12/32/23/33620192, в якому відображено виявлені порушення статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: п. 12 - ведення обліку товарних запасів на складі з порушенням встановленого законодавством порядку. Перевірку було проведено з дотриманням норм чинного законодавства. За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем № 1 прийнято рішення від 13.11.2009 № 0002452340. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, який визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 509 посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 509 ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року 265/95-ВР (далі - Закон № 265).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Згідно зі ст. 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.
Статтею 21 Закону № 265 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ПАВАР» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.07.2005 за № 13821070005004969 (том 1 арк. справи 9).
Співробітниками ДПА в Луганській області відповідно до направлення від 05.11.2009 № 264 та плану перевірок відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області на листопад 2009 року (том 1 арк. справи 58, 59) була проведена перевірка складу оптової торгівлі ТОВ «ПАВАР», розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.11.2009 № 0241/12/32/23/33620192 (том 1 арк. справи 10-11).
В ході проведення перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265 - ведення обліку товарних запасів на складі з порушенням встановленого порядку, а саме: згідно додатків до акту перевірки загальна сума надлишку товарів становить 33481,4 од. на суму 569521,15 грн., нестача товарів - 33530,5 од. на суму 195924,51 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340, згідно з яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у розмірі 1530891 грн. 32 коп. (том 1 арк. справи 7).
При вирішенні питання щодо правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно зі ст. 1 Закону № 265 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
У відповідності до п. 12 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Судом установлено та не заперечується сторонами, що одним із основних видів діяльності позивача є оптова торгівля фармацевтичними товарами. Відповідачами не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що позивачем за місцем проведення перевірки (склад оптової торгівлі) здійснювалася реалізація товарів з використанням готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, чи здійснювалася видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу). Натомість позивачем надано суду банківські виписки та платіжні доручення, які підтверджують здійснення безготівкових розрахунків через установи банків (том 1 арк. справи 228-243).
За таких обставин суд вважає, що позивач за місцем проведення перевірки не здійснював розрахункові операції в розумінні Закону № 265, тому до нього не можуть бути застосовані положення про притягнення до відповідальності за порушення встановленого порядку ведення обліку товарів за ст. 21 Закону № 265.
Крім того, при вирішенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2009 № 0002452340 суд керується наступним.
Відповідно до ст. 6 Закону № 265 облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку (в тому числі товарних запасів) та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996).
Згідно зі ст. 2 Закону № 996 його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вказаною статтею також встановлено основні вимоги до складання документів первинного бухгалтерського обліку.
Разом з цим, до документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів. Однак, відсутність таких документів за місцем зберігання або реалізації товару не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Позивачем надано суду договори, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ (том 2 арк. справи 7, 10, 14, 17, 21, 26, 32, 36, 39, 43, 46-73, 75-77, 81, 84, 85, 86, 90-95, 99, 104, 108, 110, 111-125). Такі документи підтверджують понесення позивачем витрат на придбання такої продукції, а також підтверджують ведення позивачем обліку такої продукції.
Відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації.
Зазначене також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 20.04.2011 по справі К-24014/10.
На підставі викладеного суд вважає рішення від 13.11.2009 № 0002452340 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та складання акту перевірки, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Статтею 11-1 Закону № 509 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 11-2 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
З аналізу ст. 11-2 Закону № 509 суд робить висновок, що ненадання відповідного документу (наказу керівника податкового органу), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Крім того, Порядок допущення посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовано ст. 11-2 Закону № 509.
Судом установлено, що відповідачем № 2 в межах повноважень, визначених Законом № 265, було затверджено відповідний документ - план проведення перевірок на листопад 2009 року (том 1 арк. справи 58), на підставі якого була проведена перевірка.
Зважаючи, що відповідачем № 2 проводилась перевірка за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відповідно до вимог діючого законодавства України, зокрема Закону № 265, та не стосується своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тому в даному випадку надання письмового повідомлення про початок перевірки діючим законодавством не передбачено.
Судом також установлено, що позивач допустив фахівців відповідача № 2 до перевірки.
Судом відхиляються доводи позивача про порушення спірним рішенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», оскільки відповідно до ч. 2 ст. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.
За правилами застосування актів законодавства юридична сила актів, виданих Кабінетом Міністрів України, є нижчою від юридичної сили закону. Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова КМУ (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні. Тому в даному випадку положення постанови Кабінету Міністрів України щодо обмеження в проведенні перевірок не можуть бути застосовані.
Відповідно до розділу 2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.08 № 534 (зі змінами та доповненнями), акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. За результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка.
Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.
Дії податкового органу з проведення перевірки та складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії з проведення перевірки та складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків. Правові наслідки для особи несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.
За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - в сумі 1,70 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2009 № 0002452340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 № 0002452340.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР» судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 19 липня 2013 року.
Суддя І.О. Свергун