Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
15 липня 2013 р. № 820/4624/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі - Пєнцові М.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № 0001051720.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 235600,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 157067,00 грн. та за штрафними санкціями 78533,50 грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення - рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що в квітні 2013 року фахівцем відповідача проведено документальну позапланову перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства з питання взаємовідносин з ТОВ «Бізнесторг-Інновації» (код 38106566) у листопаді - грудні 2012 року, січні 2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 08.05.2013р. № 1788/1720/НОМЕР_2 (а.с. 25-35 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення п. 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Бізнесторг-Інновації» у листопаді, грудні 2011 року та січні 2013 року на суму 942402,0 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 157067,0 грн. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст., ст. 185, 188, 198 розділу V Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені позивачкою, за висновками акту перевірки, у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2012 року не є дійсними на суму ПДВ 79487,0 грн., грудень 2012 року не є дійсними на суму ПДВ 59855,00 грн., за січень 2013 року не є дійсними на суму ПДВ 17725,0 грн. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 157067,0 грн., в тому числі у листопаді 2012 року - 79487,0 грн., грудні 2012 року - 59855,0 грн., січні 2013 року - 17725,0 грн.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № 0001051720 (а.с. 36 том 1), згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 235600,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 157067,00 грн. та за штрафними санкціями 78533,50 грн.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, необхідність нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що за наслідками податкової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Бізнесторг-Інновації» встановлено його відсутність за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт. Також звстановлено, відсутність господарсько-майнових можливостей ТОВ «Бізнесторг-Інновації» для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, неможливість встановити зв'язок господарських операцій, що відображені у податковій декларації з податок на прибуток в частині витрат з придбання товару з господарською діяльністю ТОВ «Бізнесторг-Інновації». Враховуючи наведене податковими органами зроблено висновок про порушення ТОВ «Бізнесторг-Інновації» ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013р.
З урахуванням отриманої інформації відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях, здійснених з ТОВ «Бізнесторг-Інновації».
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Згідно наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 01.11.2012р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бізнесторг-Інновації» (перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-12 (а.с. 38-39 том 1), згідно умов якого ТОВ «Бізнесторг-Інновації» взяв на себе зобов'язання доставляти та отримувати ввірений йому позивачем для перевезення вантаж транспортним засобом до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а також бере на себе зобов'язання надавати експедиторські послуги. Позивач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно сплачувати перевізнику за надані послуги. Про виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 02.11.2012р., № 7 від 06.11.2012р., № 12 від 12.11.2012р., № 19 від 14.11.2012р., № 23 від 16.11.2012р., № 25 від 19.11.2012р., № 31 від 22.11.2012р., № 35 від 26.11.2012р., № 39 від 28.11.2012р., № 43 від 30.11.2012р., № 44 від 30.11.2012р., № 11 від 03.12.2012р., № 14 від 05.12.2012р., № 28 від 07.12.2012р., № 33 від 11.12.2012р., № 47 від 17.12.2012р., № 73 від 28.12.2012р., № 20 від 14.01.2013р., № 21 від 22.01.2013р., № 58 від 21.12.2012р., № 59 від 31.01.2013р. В зв'язку з виконанням договору позивачу виписано податкові накладні, суми ПДВ по яких ним в подальшому включено до складу податкового кредиту.
Також позивачем до суду надано копії договорів про надання ним транспортно-експедиційних послуг, укладені з різними контрагентами, та документів на підтвердження їх виконання, з яких слідує, що позивачка фактично здійснювала господарську діяльність з визначеного напрямку.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Бізнесторг-Інновації» не впливає на визначення реальності вчинених між позивачем та вказаним підприємством господарських операцій.
Доводи про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Бізнесторг-Інновації» при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.
Судом встановлено, що позивачем отримано від ТОВ «Бізнесторг-Інновації» належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
Факт належної оплати за поставлений товар/надані послуги сторонами у справі не заперечується.
При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.
Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.
Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2013р. № 0001051720.
Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2013 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова