18 червня 2013 року 16 год. 20 хв.Справа № 808/3623/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.
за участю представників
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 22.04.13)
відповідача - Іванова С.Ф. (довіреність від 02.04.13 №934)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт.
Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області
до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.03.13 №0000352211 та №0000252211.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що не погоджуються з викладеними в акті фактичної перевірки порушень порядку обліку товарів, оскільки на весь товар, який знаходився в магазині наявні видаткові накладні від безпосередніх продавців а надати перевіряючими зазначені документи на час перевірки продавець не мав змоги, оскільки вони зберігались в кабінеті бухгалтера в сейфі, а оскільки початок перевірки був розпочатий близько 21.00 години вечора, то бухгалтера в магазині вже не було. Також зазначають, що відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку, що і було ними зроблено залишивши на зберігання документи в сейфі магазину.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначають, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 1,2,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до винесених податкових повідомлень - рішень в сумі 30135,7 грн. та 115 грн.
Вислухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка - продавця магазина, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що 28.02.2013 року працівниками Державної податкової служби у Запорізькій області на підставі пп. 3 п.2 ст. 80 ПК України, наказу від 25.02.13 №100 та направлень від 25.02.13 за №86 та №87 було проведено перевірку господарської одиниці магазину «Зоря» суб'єктом господарської діяльності якого є Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців Серія НОМЕР_2 (а.с.11).
За результатом перевірки складено Акт (довідка) фактичної перевірки дата реєстрації якого в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання відбулась 05.03.2013 року за №0049/08/00/22/НОМЕР_1 та 20.03.2013 року за №171/08/15/22/НОМЕР_1 (а.с.6-7), в якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 1,2,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.267 ПК України, а саме:
- при продажу пачки цигарок «Парламент» по ціні 17,50грн., пляшки горілки 0,5 л. «Хлібний Дар» по ціні 30,50грн., 1 л. вина «Міцне» у тетрапаку по ціні 18,00 грн. продавцем ОСОБА_4 у магазині «Зоря» (в зазначеному магазині ФОП ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність - роздрібну торгівлю), розрахунковий документ на РРО не роздруковувався та не видавався;
- невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків даних денного звіту (Х звіту) РРО склало 840,60 грн. (з урахуванням закупівлі);
- не збереження фіскального звітного чеку (Z звіту) №9 від 27.08.2012 року у книзі обліку розрахункових операцій №0810000р/1 від 02.08.12р.;
- порушено встановлений порядок обліку товарів на місці реалізації та зберігання на суму 14896,85 грн.;
- згідно складених відомостей щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів встановлено надлишок товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 14896,85 грн.
На підставі Акту перевірки Пологівською міжрайонною ДПІ (Куйбишевським відділенням) винесені податкові повідомлення - рішення форми «С» від 22.03.2013 року №0000252211 в якому до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30135,7 грн., та форми «Р» №0000352211 в якому до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 115 грн. (а.с.8-9).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Пунктом 80.7 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, головою Державної податкової служби України у Запорізькій області Тімарцевим О.Ю. були видані направлення на перевірку від 25.02.13 №86 та №87 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 93).
Наказ на проведення перевірки від 25.02.13 р. №100 та направлення на перевірку від 25.02.13 №86 та №87 до початку перевірки були особисто вручені під розпис продавцю магазина ОСОБА_4 (а.с. 93).
В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем перевіряючих до перевірки було допущено, їх дії щодо призначення та проведення фактичної перевірки в установленому законом порядку не оскаржені.
Посадовим особам відповідача в ході проведення перевірки була надана Книга обліку розрахункових операцій № 0810000441, дата реєстрації 02.08.2012 року (а.с.94).
За результатами перевірки на останньому аркуші акту продавець в п.4.1 Акту зазначила, що зауважень до акту перевірки немає (а.с. 95).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі необхідні умови щодо призначення та проведення фактичної перевірки господарської одиниці магазину «Зоря», а отже посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Що стосується часткового скасування податкового повідомлення - рішення №0000252211 від 22.03.2013 року, суд виходить з наступного.
Порядок проведення розрахунків, закріплений в наступних пунктах статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закону), де зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг серед іншого:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як випливає з наданого на вимогу суду представником відповідача детального розрахунку за вищезазначеним податковим рішенням, а також перелік пунктів ст.3 Закону, які були порушені позивачем та відповідно суми фінансових санкцій, які до них застосовані судом встановлено наступне.
Відповідно до висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги п.1 ст.3 Закону, а саме не проведення розрахункових операцій через РРО, відповідальність за яке передбачено п.1 ст.17 Закону у розмірі 1,00 грн. та порушення п.13 ст.3 Закону, а саме незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, за що передбачено відповідальність п.13 ст.17 Закону у розмірі 1,00грн.
З наданих в судовому засіданні з цього приводу пояснень свідка - продавця магазину ОСОБА_4 судом встановлено, що в магазині знаходиться два касових апарати, один з яких передбачений для роботи з товарами на яких розповсюджується дія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а другий - на іншу групу товарів. Також свідком було зазначено, що магазин працює до 21 години і на час здійснення перевірки о 20.30 години в магазині крім неї вже не було працівників, вона помилково пробила товар, а саме пачку цигарок «Парламент» по ціні 17,50грн., пляшку горілки 0,5 л. «Хлібний Дар» по ціні 30,50 грн. та 1 л. вина «Міцне» у тетрапаку по ціні 18,00 грн. з касового апарату, який розрахований для продажу не ліцензійних товарів.
Також судом встановлено та підтверджено, як самими показами свідка так і наявного в матеріалах справи пояснення ОСОБА_4, що вона продала зазначений товар без роздрукування касового чеку із-за неуважності, з цієї ж причини виникла невідповідність готівкових коштів в касі зазначеного касового апарату.
Порушення п.1 ст.3 Закону щодо не проведення розрахункових операцій через РРО у випадку позивача спричинило порушення п.9 ст. Закону, а саме відсутність фіскального звітного чеку в КОРО, за що передбачено відповідальність п.4 ст.17 Закону у вигляді двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (20х17,00=340грн.), що також було підтверджено показами свідка.
Виходячи із вищезазначеного, суд погоджується з висновками викладеними в акті перевірки щодо встановлення порушення позивачем вимог п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Що стосується викладених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем п. 12 ст.3 Закону, а саме порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, за що передбачено застосування подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше 10 н.м.д.г. та в результаті застосовано до позивача фінансову санкцію в розмірі 29 793,70грн., суд не погоджується із зазначеним порушенням та зазначає наступне.
З наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача слідує, що податковий орган таку свою позицію мотивує відсутністю під час перевірки безпосередньо у місці реалізації товарів в магазині «Зоря» документів, якими оформлювалося надходження товару як то видаткові накладні від продавців таких товарів.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до статті 21 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У розглядуваному випадку судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, що облік товарів, які перебували у магазині на реалізації, здійснювався на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.
З наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача з приводу відсутності цих документів на час перевірки у місці торгівлі було обумовлено зберіганням первинних документів ФОП ОСОБА_3 у приміщенні бухгалтерії магазина, а саме в сейфі, що знаходиться поза межами місця реалізації товарів, а також у зв'язку з відсутністю на момент перевірки бухгалтера якій би міг надати такі документи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що такі дії позивача відповідають змісту ч. 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку, а також пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
За таких обставин суд дійшов висновку, що податковим органом було безпідставно кваліфіковано відсутність облікових документі у місці фактичної реалізації товарів, як порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Що стосується твердження відповідача щодо не надання позивачем усіх необхідних документів, які на час перевірки вони не могли надати у зв'язку із знаходженням їх у сейфі бухгалтера під час запрошення до приміщення податкової інспекції, проте позивач не скористалась таким правом та не з'явилась, судом встановлено та підтверджено наданою представником позивача довідкою виданою Куйбишевською центральною районною лікарнею, де зазначено, що ОСОБА_3 в період з 04.03.2013 по 12.03.2013 року перебувала на амбулаторному лікуванні (а.с.114), а отже не мала змоги бути присутньою 05.03.2013 року в ДПС у Запорізькій області.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо часткового скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000252211 від 22.03.2013 року, а саме в частині застосування до позивача суми фінансової санкції за порушення вимог п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 29 793,70 грн.
Що стосується податкового повідомлення - рішення №0000352211 від 22.03.2013 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 115 грн. за порушення пп.267.6.1 ст.267.6 ст.267 ПК України, а саме порушення порядку використання торгового патенту, суд погоджується із вищезазначеним рішенням податкового органу та зазначає наступне.
Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.
Згідно із пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПКУ, торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.
Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам (пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).
З наданих в судовому засіданні пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА_4 судом встановлено, що під час проведення перевірки оригінал торгового патенту не містився на дошці для покупців, а знаходився у сейфі бухгалтера, куди остання його поклала ідучи додому близько 18 години, також суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що магазин працює до 21 години вечора і наявність оригіналу торгового патенту або його нотаріально завіреної копії є обов'язковою вимогою пп.267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України, позивач порушив визначений порядок використання торгового патенту за що податковим органом правомірно було застосовано штраф у розмірі збору на один календарний місяць у розмірі 115 грн.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що ненадання податковим ревізорам інспекторам оригіналу торгового патенту для огляду вже є свідченням порушення останнім зазначених положень Податкового кодексу України.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо правомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000352211 від 22.03.2013 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000252211 від 22.03.2013 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 29793,70 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три грн. сімдесят коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 297,94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Шара