Справа № 2а/9564/11/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 липня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсйного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсйного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -скасувати, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Разом з тим колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та щомісячну виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 13.07.2010 року, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернулвся до суду 29.04.2011 року, при цьому просив поновити пропущений строк звернення до суду, який пропущений з причин неможливості вчасно звернутись за юридичною консультацією через хворобу, зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року. При цьому судом першої інстанції, клопотання про поновлення строків на звернення до суду, було розглянуто та поновлено строк на звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновлено строк на звернення до суду позивачу, так як позивач одержував пенсію регулярно, був повідомлений про розміри та умови нарахування пенсії, а хвороба не є перешкодою для звернення до суду за захистом своїх прав. А тому, суд першої інстанції зобов'язаний був керуватись положеннями ст. 99, 100 КАС України, та залишити адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, без розгляду.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду 29.04.2011 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 28.10.2010 року залишити без розгляду. Відповідно до ст.ст.11, 99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни підлягають захисту з 29.10.2010 року.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких умов, у випадку часткового задоволення позовних вимог розподіл судових витрат має здійснюватись в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов задоволено частково, На користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсйного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсйного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії, - скасувати.
Адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за період з 09.07.2007 року по 28.10.2010 року, залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 29.10.2010 року по день припинення такого права.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.