Справа № 2-а-2658/11/2208
Головуючий у 1-й інстанції: Гладій Л.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 липня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області про зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2010 року.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2011 року позов задоволено: визнано дії неправомірними та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу державну та додаткову пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.04.2010 року по 18.04.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Стаття 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених ст. 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплати до пенсії, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", помилково застосував норми процесуального права, а саме: задовольняючи позов в частині проведення перерахунку та виплати його пенсії суд першої інстанції невірно визначив період часу, за який порушене право позивача підлягає відновленню, задовольняючи здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.04.2010 року .
Суд першої інстанції не врахував норм ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду 18.04.2011 року, при цьому просив поновити пропущений строк звернення до суду, який пропущений з причин неможливості вчасно звернутись за юридичною консультацією через інвалідність, зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату відповідних виплат з 01.01.2010 року. При цьому, судом першої інстанції клопотання про поновлення строків на звернення до суду було розглянуто та поновлено строк на звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновлено строк на звернення до суду позивачу, так як позивач одержував пенсію регулярно, був повідомлений про розміри та умови нарахування пенсії, а інвалідність не є перешкодою для звернення до суду за захистом своїх прав. А тому, суд першої інстанції зобов'язаний був керуватись положеннями ст. 99, 100 КАС України, та залишити адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, без розгляду.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, право позивача на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії підлягає захисту за період з 18.10.2010 року, оскільки позов подано до суду 18.04.2011 року.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія -це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
Разом з тим, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, а адміністративний позов - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за період з 01.01.2010 року по 17.10.2010 року, залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець- Подільський Хмельницької області щодо проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_2- неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець- Подільський Хмельницької області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 як інваліду 2-ї групи 1 категорії з 18.10.2010 року по день припинення такого права позивача, при цьому основної пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.