Справа № 2а-1798/11/0209
Головуючий у 1-й інстанції: Проць В.А.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 липня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду у м.Козятині Вінницької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернулась до Козятинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Козятині Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою від 16.09.2011 року Козятинський районний суд Вінницької області в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. У скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. ст. 197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи у порядку письмового провадження. За таких умов, згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, з таких підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни"у розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". З огляду на це, на неї повністю розповсюджуються усі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом. Так, згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначає розмір мінімальної пенсії за віком як такий, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність (ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року). Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлює Закон України "Про державний бюджет України"на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснювалось. У зв'язку з цим позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.
Усупереч ст. 6 зазначеного Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни"має вищу юридичну силу в порівнянні із вказаною Постановою Кабінету Міністрів. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Окрім того, аналіз ст. ст. 17, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Як наслідок, своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, передбачених Конституцією України. Так, ст. 22 Конституції гарантує, що "права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
При розгляді справи судом також враховано, що зміни, які вносилися Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"визнані рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року такими, що не відповідають Конституції України. Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік"та Законом України "Про державний бюджет на 2011 рік" норму цієї статті не зупинено і не змінено.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та врахувавши дати ухвалення рішень Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування необхідного для виплати підвищення пенсії "дітям війни". Так, у рішенні по справі "Кечко проти України"Європейський суд з прав людини зауважив, що "реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань"(Заява № 63134/00 від 08.11.2005 року).
Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.
У силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Врахувавши встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду у м.Козятині Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Козятині Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Козятині Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 12.01.2011 року по день припинення права на атку виплату, із врахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3грн. 40 коп. судового збору.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.