"12" березня 2013 р. справа № 2а-1316/10/1107
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І.Ю
суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсіного Фонду України в м. Знамянка Кіровоградської області на постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-1316/10/1107 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсіного Фонду України в м. Знамянка Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсіного Фонду України в м. Знамянка Кіровоградської області, в якому просила поновити строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача. Зобов"язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу невиплаченої соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 22.05.08 по теперішній час.
Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 р., позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14.04.10 по 14.10.10 , в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с. 26 ), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсіного Фонду України в м. Знамянка Кіровоградської області, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З позовом до суду позивач звернувся 14 жовтня 2010 р..
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення позивача до суду адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відмовляючи позивачу в поновлені строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин пропуску законодавчо встановленого строку.
Виходячи з фактичних обставин справи, наведених позивачем доводів, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Разом з тим, з огляду на викладені вище правові норми, колегія суддів вважає, що в даному випадку їх недотримання судом першої інстанції призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за період до14.06.10, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову і залишення позовної заяви в цій же частині без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.
Оскільки на визначений судом першої інстанції період дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в період з 14.04.10 по 14.10.10 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за період з 14.04.10 по 14.10.10 судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст.100, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсіного Фонду України в м. Знамянка Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-1316/10/1107 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період до 14.06.10, позовну заяву ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-1316/10/1107 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко