Справа № 817/2111/13-а
17 липня 2013 року 11год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій , -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.04.2013 року, він звернувся до відповідача з інформаційним запитом, в якому просив надати йому копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №710-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №691-о від 24.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №699-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №707-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та інших осіб. Однак, відповідачем з посиланням на конфіденційність такої інформації дані накази не надано. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить зобов'язати відповідача надати йому копії вказаних наказів, стягнути матеріальну та моральну шкоду в сумі 11409,04грн.
В судовому засіданні 10.07.2013р. на підставі ст. 55 КАС України допущено заміну неналежного відповідача - Державну податкову службу у Львівській області на належного - Головне управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України.
В судовому засіданні 17.07.2013р. позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, при цьому додатково пояснив, що витребовувані ним накази не є конфіденційною інформацією, а тому відповідач зобов'язаний йому їх надати.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
Враховуючи вимоги ст.128 КАС України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не належить, при цьому суд виходить з такого.
За приписами статей 2-4 Закону України «Про інформацію», закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.
Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Разом з тим, зазначена стаття передбачає, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права і інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
24.04.2013р. позивачем на адресу відповідача наданий інформаційний запит, в якому позивач просить надати йому копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №710-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №691-о від 24.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №699-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших осіб; копію наказу по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області №707-о від 26.10.2005р. щодо призначення на посади ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та інших осіб.
Зі змісту вказаного запиту вбачається, що метою отримання інформації є надання зазначених копій наказів до Вищого адміністративного суду України, в якому знаходиться на розгляді справа за касаційною скаргою позивача на постанови Жовківського районного суду від 08.10.2012р. та Львівського апеляційного адміністративного суду 12.03.2013р.
07.05.2013р. відповідачем, на інформаційний запит позивача, надана відповідь про те, що не допускається поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди.
Так, судом встановлено, що копії наказів, які позивач вимагає йому надати, жодним чином не стосуються позивача, а стосуються інших осіб.
Твердження позивача про те, що копії наказів, які він намагається отримати не належать до конфіденційної інформації, є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Також, Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України надано роз'яснення про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Із врахуванням вище наведеного, суд прийшов до висновку про те, що накази по особовому складу про призначення на посади, зазначені у інформаційному запиті позивача, стосуються особистого життя тих осіб, щодо яких вони видані, а тому такі накази є конфіденційною інформацією і можуть бути надані лише за їх згоди.
Щодо посилань позивача на необхідність отримання вказаних наказів з метою надання їх до справи, яка знаходиться у провадженні Вищого адміністративного суду України, то такі посилання судом до уваги не беруться, при цьому суд зазначає, що в силу норми ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно із ч.3 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
За наведених обставин суд дійшов до висновку, що відповідач, при наданні відповіді на інформаційний запит позивача, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов позивача задоволенню не належить.
Судовий збір у відповідності до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 55, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Головного управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.