11 липня 2013 року Справа № 803/1271/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представників позивача Наумук С.О., Матвійчук Т.М.,
представника відповідача Денисюка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області до Виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Державна екологічна інспекція у Волинській області (далі - позивач, інспекція) звернулася в суд з позовом до Виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, відділення Фонду), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення №113/07000 від 22 травня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині порушення позивачем абз.2 п.14, абз.1 п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 (далі - Порядок), зобов'язати відповідача провести перерахунок штрафної санкції та прийняти суму в розмірі 3673,98 грн. до заліку витрат, визнавши її такою, що не підлягає поверненню.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08 травня 2013 року відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань правильності використання страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, за наслідками якої за порушення ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та абз.2 п.6, абз.1 п.7 Порядку рішенням №113/07000 від 22 травня 2013 року зобов'язано позивача повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 4081,33 грн. витрат та застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 2040,66 грн.
Інспекція визнає встановлені в ході перевірки порушення вимог ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в частині зайво нарахованих коштів в сумі 407,35 грн., водночас заперечує наявність порушення абз.2 п.6, абз.1 п.7 Порядку в частині невірного розрахунку середнього заробітку для визначення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах на загальну суму 3673,98 грн. Зазначає, що в розрахунок середнього заробітку для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням правомірно були включені виплачені суми грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки це відповідає вимогам абз.1 п.7 Порядку.
Крім того, позивач вказує на помилковість висновків відділення Фонду в частині переплати коштів у розмірі 1479,51 грн. по лікарняному листку від 24.12.2012 р. №690737 ОСОБА_4 у зв'язку з включенням в розрахунок розміру допомоги по вагітності та пологах суми відпускних, оскільки абз.2 п.6 Порядку не містить вимоги щодо поділу суми відпускних пропорційно місяцям.
Також звертали увагу на ту обставину, що акт перевірки відділення Фонду є нечітким та незрозумілим, зазначає про порушення позивачем абз.2 п.14 Порядку, які не знайшли відображення у прийнятому за наслідками перевірки рішенні.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у адміністративному позові. Додатково зазначили, що інспекція визнає встановлені перевіркою переплати допомоги по ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на загальну суму 407,35 грн. та недоплати допомоги по ОСОБА_8, ОСОБА_9 на загальну суму 80,07 грн. При розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності до розрахунку середньомісячного заробітку включалася сума грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки з компенсації ідуть відрахування до Фонду. При нарахуванні допомоги по вагітності і пологах застрахованій особі ОСОБА_4 враховувалось, що страховий випадок настав у грудні 2012 року, відпускні були виплачені в листопаді за період відпустки, що припадав на листопад-грудень 2012 року, тому позивач вважає помилковими висновки відповідача про необхідність брати до розрахунку лише частину нарахувань за відпустку листопада 2012 року. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. В поданих до суду письмових запереченнях Виконавча дирекція Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зазначає, що головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_10 проведено планову перевірку правильності використання страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у Державній екологічній інспекції у Волинській області. Перевіркою виявлено ряд порушень, зокрема:
1) всупереч вимогам абз.1 п.7 Порядку при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності до розрахунку середнього заробітку включалась сума грошової компенсації за невикористану відпустку, а також невірно визначалась кількість годин до оплати за рахунок коштів Фонду;
2) всупереч вимогам ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в декількох випадках невірно визначався відсоток відповідно до страхового стажу і як наслідок розмір допомоги;
3) всупереч вимогам абз.2 п.6 Порядку при нарахуванні допомоги по вагітності і пологах застрахованій особі, яка працювала та сплачувала страхові внески менше ніж календарний місяць середньоденна заробітна плата обчислювалась із нарахованої заробітної плати, що являється вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок та сума відпускних ділилася непропорційно місяцям, на які припадають дні відпустки.
В зв'язку з наявністю зазначених порушень рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій вважає правомірним. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що 08 травня 2013 року відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань правильності використання страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та встановлено порушення ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та абз.2 п.6, абз.1 п.7 Порядку. Вказані порушення відображені в акті перевірки від 08.05.2013 року, який був підписаний позивачем із запереченнями, що надійшли до відділення Фонду 14.05.2013 року.
На підставі акту перевірки від 08.05.2013 року виконавчою дирекцією Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення №113/07000 від 22.05.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій, за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відповідно до цього рішення Державну екологічну інспекцію у Волинській області зобов'язано повернути неправомірно використані кошти - не прийняті да заліку витрати в сумі 4081,33 грн. та застосовано фінансові (штрафні) санкції в сумі 2040,66 грн. Рішення вручено уповноваженій особі позивача 23.05.2013 року.
Щодо встановленого відповідачем порушенням абз.1 п.7 Порядку в частині включення до розрахунку середнього заробітку сум грошової компенсації за невикористану відпустку при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд враховує наступне.
Відповідач у запереченні на адміністративний позов посилається на вимоги ч.1 ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (із змінами, внесеними п.25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року), відповідно до якої при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.
Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Отже, з 22.05.2008 року відновлено дію ч.1 ст.53 вищевказаного Закону в такій редакції: при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.
Тобто, при обчисленні середнього заробітку враховуються всі види заробітної плати в межах граничної суми місячної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, без врахування відпрацьованого часу.
Водночас відповідно до абз.1 п.7 Порядку середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, абзац 1 пункту 7 Порядку чітко визначає порядок обчислення середнього заробітку для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та вказує, що такий заробіток обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають в себе, зокрема, і інші компенсаційні виплати.
Відповідно до частини четвертої статті 83 Кодексу законів про працю України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Водночас згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної та додаткової заробітних плат, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5, визначено, що оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, є оплатою за невідпрацьований час та відноситься до фонду додаткової заробітної плати.
Отже, грошова компенсація за невикористану відпустку є компенсаційною виплатою, що включається до фонду додаткової заробітної плати працівника, з якої сплачуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак у відповідності до абз.1 п.7 Порядку така компенсація повинна включатись в розрахунок середнього заробітку для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням. При цьому будь-яких обмежень щодо врахування відпрацьованого працівником часу при розрахунку середнього заробітку абзац 1 пункту 7 Порядку не містить.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо порушення інспекцією вимог абз.1 п.7 Порядку та, як наслідок, правомірність відшкодування Фондом витрат по оплаті лікарняних на суму 2194,47 грн.
Щодо встановленого відповідачем порушенням абз.2 п.6 Порядку в частині включення до розрахунку середнього заробітку суми відпускних, які припадаються на дні після настання страхового випадку до розрахункового періоду при нарахуванні допомоги по вагітності та пологах, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.2 п.6 Порядку у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, обчислюється з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок, відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (за даними Держкомстату) та не нижче за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Отже, вищезазначеними вимогами Порядку не передбачено пропорційного поділу відпускних виплат місяцям, на які припадають дні відпустки.
Водночас, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Отже, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом, страховий випадок по ОСОБА_4, за яким повинна виплачуватись допомога по вагітності та пологах, настав у грудні 2012 року. Водночас у листопаді 2012 року ОСОБА_4 була виплачена сума відпускних за період щорічної відпустки, яка припадала на листопад та грудень 2012 року (а.с.25).
Оскільки загальна сума відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення була виплачена у листопаді 2012 року, з неї були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, тому така виплата правомірно включена позивачем до розрахунку середнього заробітку при нарахуванні допомоги по вагітності та пологах, з огляду на що встановлене відповідачем порушення в частині безпідставного відшкодування Фондом витрат по оплаті допомоги по вагітності та пологах на суму 1479,51 грн. є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, а також визнання позивачем порушення в частині неправомірних витрат Фонду на загальну суму 407,35 грн., суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача №113/07000 від 22 травня 2013 в частині зобов'язання Державної екологічної інспекції у Волинській області повернути до Фонду 3673,98 грн. витрат, з огляду на що в цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення відповідача в частині зобов'язання інспекції повернути до Фонду 3673,98 грн. витрат, тому і застосування штрафу у розмірі 50 відсотків цієї суми, що становить 1836,99 грн., також є протиправним, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Водночас не підлягають до задоволення позовні вимоги інспекції в частині зобов'язання відділення Фонду прийняти суму в розмірі 3673,98 грн. до заліку витрат, визнавши її такою, що не підлягає поверненню, оскільки єдиним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині зобов'язання інспекції повернути до Фонду 3673,98 грн. витрат та застосування штрафу на суму 1836,99 грн.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №113/07000 від 22 травня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині зобов'язання Державної екологічної інспекції у Волинській області повернути до Фонду 3673,98 грн.(три тисячі шістсот сімдесят три грн. 98 коп.) витрат та застосування штрафу в сумі 1836,99 (одна тисяча вісімсот тридцять шість грн. 99 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 липня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій