Справа № 817/2062/13-а
05 липня 2013 року 14год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Овдійчук О.О., Чугуєва Н.Ф.
відповідача: представники Парчук Н.І., Рудюк О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс"
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання дій протиправними та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Равіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій щодо невизнання декларацій з податку на прибуток за 2012 рік від 25.02.2013 року та 23.02.2013 року податковою звітністю протиправними, визнання декларацій з податку на прибуток за 2012 рік від 25.02.2013 року та 23.02.2013 року такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем та скасування рішення викладеного у формі листа від 27.02.2013 року за №982/15-151 про невизнання декларацій з податку на прибуток за 2012 рік від 25.02.2013 року та 23.02.2013 року .
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.
На їх обґрунтування пояснили, що ТОВ-фірмою "Равіс" протягом 2012 року подавалася до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС податкова звітність з податку на прибуток підприємства. Внаслідок збитковості господарської діяльності підприємства за наслідками 2012 року, позивачем було виявлено помилки, допущені при розрахунку показників даної податкової звітності. У зв'язку з цим, ТОВ-фірмою "Равіс" за допомогою засобів електронного зв'язку було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за відповідні податкові періоди 2012 року. Частина з цих уточнюючих розрахунків була прийнята органом державної податкової служби, проте у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік позивачеві відмовлено. У квитанції про неприйняття податкової звітності, надісланій в електронній формі, причиною неприйняття зазначено відсутність основної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, показники якої виправляються. Позивач вважає таку відмову безпідставною та неправомірною.
Просили позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили.
На обґрунтування своїх заперечень пояснили, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік ТОВ-фірмою "Равіс" подано в день проведення позапланової документальної виїзної перевірки даного товариства, що суперечить вимогам пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України. Крім того, представники відповідача зазначили, що при заповненні вказаного уточнюючого розрахунку позивачем було допущено арифметичні та методологічні помилки, які полягали у дублюванні значення рядка 26 декларації "зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнююється" та призвели до неправильних розрахунків платника податків із бюджетом. Відповідач вважає, що з наведених причин звітність позивача не може вважатись податковою та не може бути прийнята органом державно податкової служби.
Просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволенні повністю.
Судом встановлено наступні обставини.
08.02.2013 року ТОВ-фірмою "Равіс" подано до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, яку органом державної податкової служби прийнято 08.02.2013 року (а.с. 15-21).
23.02.2013 року та, повторно, 25.02.2013 року ТОВ-фірмою "Равіс" за допомогою засобів електронного зв'язку подано до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС в електронній формі уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (а.с. 81-85, 89-93).
Органом державної податкової служби у прийнятті уточнюючого розрахунку відмовлено, у квитанціях №2 від 23.02.2013 року та від 25.02.2013 року зазначено "виявлені помилки: помилка в періоді "2012 рік", відсутні звіти з кодом "J01001" типу "Звітний" або "Новий звітний", звіт типу "Уточнюючий" не може бути прийнято" (а.с. 78-80, 86-88).
25.02.2013 року ТОВ-фірмою "Равіс" вказаний уточнюючий розрахунок надіслано на адресу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (а.с. 94-95).
Вирішуючи спір по суті суд виходив з такого.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" цього Кодексу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.
Пунктом 49.19 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що в разі якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Отже, звітна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2012 рік повинна була подаватись платником податку до органу державної податкової служби у строк, встановлений для подання квартальної звітності з вказаного податку, тобто, до 11.02.2013 року.
В свою чергу, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Строк давності, протягом якого платником податків може бути виявлено помилки у раніше поданій ним податковій звітності з метою їх подальшого виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку, що визначений статтею 102 Податкового кодексу України, становить 1095 днів з дня подання відповідної податкової звітності.
При цьому, уточнюючий розрахунок до податкової декларації, в тому числі і з податку на прибуток підприємства, по своїй суті є податковою звітністю з вказаного податку, тому до порядку його подання та прийняття застосовуються загальні правила, встановлені нормами Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктами 48.3, 48. 4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Відповідно до п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що відмова у прийнятті органом державної податкової служби податкової звітності платника податків може ґрунтуватись на відсутності або недостовірності зазначених у такій звітності обов'язкових реквізитів, перелічених у пунктах 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України та невідповідності податкової звітності вимогам статті 49 цього Кодексу. Про причини відмови у прийнятті податкової звітності платник податку повідомляється письмово.
Наказом Державної податкової служби від 14.06.2012 року №516 затверджено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України.
Пунктом 4.14 даних Методичних рекомендацій передбачено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій).
Положення Методичних рекомендацій щодо надіслання платнику податку квитанції в електронному вигляді про неприйняття податкової звітності також кореспондують із нормами пункту 7.6 розділу ІІІ Інстуркції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011, в якій визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.
У Довіднику причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією, що наведений у Додатку 6 до вказаних Методичних рекомендацій зазначено причину за кодом 105 - подання уточнюючого розрахунку у разі відсутності декларації у звітному (податковому) періоді, за який виправляються помилки, що є порушенням пункту 49.2 статті 49 та пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
Судом було встановлено, що звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік ТОВ-фірмою "Равіс" було подано до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС 08.02.2013 року.
Представники відповідача в судовому засіданні вказану обставину визнали. Пояснили, що квитанція про неприйняття податкової звітності формується органом державної податкової служби вищого рівня, тому підстави, з яких у квитанціях №2 від 23.02.2013 року та від 25.02.2013 року причиною відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку вказано відсутність в органу державної податкової служби звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, їм невідомі.
З досліджених копій уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, що подавався ТОВ-фірмою "Равіс" до органу державної податкової служби 23.02.2013 року та 25.02.2013 року, суд не вбачає порушення позивачем пунктів 48.3, 48.4 статті 48, статті 49 Податкового кодексу України. Зазначена податкова звітність також відповідає іншим вимогам цього Кодексу щодо її форми та порядку подання.
З огляду на це, причини, з яких позивачеві відмовлено у прийнятті податкової звітності, не відповідають фактичним обставинам справи, а відмова у прийнятті такої звітності є безпідставною та неправомірною.
Що стосується доводів представників відповідача, на яких ґрунтуються заперечення останнього, суд зазначає наступне.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо неможливості подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у зв'язку із початком проведення перевірки платника податків.
Відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, вказана норма Податкового кодексу України унеможливлює подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації за той звітний період, перевірку якого розпочато органом державної податкової служби на момент подання такого уточнюючого розрахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.02.2013 року, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС винесено наказ №87 про проведення з 25.02.2013 року позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ-фірми "Равіс" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, тривалістю 5 робочих днів. Вказаний наказ керівнику позивача вручено 25.02.2013 року о 15 год. 45 хв. (а.с. 122).
Водночас, квитанціями про неприйняття податкової звітності підтверджується, що уточнюючі розрахунки позивачем було подано 23.02.2013 року о 20 год. 55 хв. та 25.02.2013 року об 11 год. 31 хв. (а.с. 78-80, 86-88).
Крім того, представниками сторін не заперечується та обставина, що посадові особи органу державної податкової служби до проведення перевірки не були допущені.
Таким чином, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, позивачем було подано до початку проведення перевірки.
Суд також не бере до уваги твердження представника відповідача щодо неможливості подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у зв'язку із порушенням вимог його заповнення, яке полягало у дублюванні значення рядка 26 декларації "зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнююється".
Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, показники, зазначені у податковій декларації платника податків, крім тих, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, до моменту її прийняття перевірці не підлягають.
Крім того, пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, забороняється.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2013 року ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС надіслано на адресу ТОВ-фірми "Равіс" лист за вих. №982/15-151, яким платника податку повідомлено, що за результатами камеральної перевірки, поданих ним уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, 2012 рік, було виявлено порушення вимог їх заповнення, які полягали у дублюванні значення рядка 26 декларацій "зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнююється", внаслідок чого звітність за вказані періоди, не було визнано як податкову (а.с. 6, 22-77).
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вказаний лист було направлено позивачеві за результатами отримання органом державної податкової служби уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, надісланого ТОВ-фірмою "Равіс" 25.02.2013 року по пошті (а.с. 123-128)
Отже, відмова у прийнятті податкової звітності платника податків можлива лише на стадії її прийняття, на якій органом державної податкової служби перевіряється наявність та достовірність визначених законом реквізитів, відповідність форми та порядку подання податкової звітності. В свою чергу, перевірка правильності обчислення платником податків показників, зазначених у податковій звітності, є предметом камеральної перевірки, яка проводиться вже після прийняття органом державної податкової служби такої звітності.
Таким чином, невизнання відповідачем поданої позивачем податкової звітності після проведення її камеральної перевірки та з підстав, не передбачених Податковим кодексом України, є виходом за межі повноважень органу державної податкової служби.
Оскільки судом встановлено неправомірність відмови ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, що подавався ТОВ-фірмою "Равіс" до органу державної податкової служби 23.02.2013 року та 25.02.2013 року, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання вказаних розрахунків податковою звітністю підлягають до задоволення.
Оскільки судом встановлено протиправність рішення ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС про невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, що подавався ТОВ-фірмою "Равіс" до органу державної податкової служби 23.02.2013 року та 25.02.2013 року, викладеного у формі листа від 27.02.2013 року за вих. №982/15-15, позовні вимоги про скасування вказаного листа в частині невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 23.02.2013 року та від 25.02.2013 року податковою звітністю підлягають до задоволення.
Відповідно до пп. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України, в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, в разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік подавався ТОВ-фірмою "Равіс" до органу державної податкової служби двічі - 23.02.2013 року та 25.02.2013 року, позовні вимоги про визнання вказаного уточнюючого розрахунку таким, що поданий у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме, 23.02.2013 року та 25.02.2013 року, підлягають до задоволення.
За наведених обставин, позов підлягає до задоволенні повністю.
В силу вимог статті 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача із Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо невизнання декларацій з податку на прибуток за 2012 рік від 23.02.2013 року та 25.02.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс" податковою звітністю протиправними.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, викладене у формі листа від 27.02.2013 року за №982/15-151 в частині невизнання декларацій з податку на прибуток за 2012 рік від 25.02.2013 року та 23.02.2013 року податковою звітнісю.
Визнати декларації з податку на прибуток за 2012 рік від 23.02.2013 року та 25.02.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс" такими, що подані у день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, а саме, 23.02.2013 року та 25.02.2013 відповідно.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 34,41.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.