справа № 415/2019/13-ц
провадження № 2/415/765/13
08.07.2013 р. м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,
при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, -
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», звернувся з позовом, надісланим на адресу суду засобами поштового зв'язку 14 березня 2013 року (а.с. 28), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, яка утворилася станом на 11 березня 2013 року у сумі 9105 грн. 75 коп. (а.с. 4).
Структуру заборгованості відповідача у вказаному розмірі позивачем було розраховано відповідно до нарахувань за зазначений період, а саме: 4183 грн. 28 коп. - вартість обладнання, яка підлягає компенсації; 5019 грн. 60 коп. - фінансова комісія; 4022 грн. 96 коп. - індексація місячних платежів; 105 грн. 99 грн. - індексація простроченої заборгованості; 8 грн. 70 коп. - індексація платежів розрахункового періоду, - з урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів в сумі 6257 грн. 15 коп., які було розподілено позивачем на погашення заборгованості зі штрафних санкцій в сумі 2007 грн. 84 коп. та на компенсацію витрат в сумі 14 грн. 81 коп. (а.с. 17-18).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у березні 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого він являється, та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс» на підставі виданої йому довіреності, і відповідачем було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання - побутової електронної техніки, загальна вартість якого становила 4183 грн. 00 коп. (а.с. 14-16).
У поданому позові позивач вказував, що відповідно до укладеного договору відповідачу було передане обладнання на умовах, передбачених Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT (далі - Правила) та ОСОБА_2 LeaseІT, які є невід'ємною його частиною. Проте відповідач своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів та процентів за надання фінансування не виконав, у зв'язку з чим утворилася вищевказана сума заборгованості, за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, справу просив розглядати в його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав суду письмову заяву (а.с. 34). Відповідач у судове засідання не з'являвся два рази поспіль, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Згідно з вимогами абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
У судовому засіданні судом було встановлено наступні фактичні обставин правовідносин між сторонами спору. 24 березня 2008 року між відповідачем та ТОВ «Версія-Сістемс», яке діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої останнім довіреності від 06 березня 2008 року № 08030601 (а.с. 24), було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ - обладнання у системі LeaseІT № 08032417 шляхом приєднання відповідача до умов, викладених у Правилах отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT (далі - Правила) та ОСОБА_2 LeaseІT на отримання обладнання, які є невід'ємною частиною зазначеного договору (а.с. 5, 6-11,12). Про ознайомлення відповідача з текстом договору та умовами Правил свідчить підпис, зроблений від імені відповідача на типовому бланку договору у відповідності із п. 8.6. (а.с. 5).
З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу № 65 від 16 грудня 2011 року вбачається, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» було перейменовано у ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» (а.с. 23). Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України та ч. 1 ст. 59 ГК України правонаступництво виникає у разі припинення юридичної особи шляхом передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.
У 2011 році відбулася зміна назви позивача, з яким відповідач уклав договір, зокрема в частині зазначення, його організаційно-правової форми. Тому в даному випадку було відсутнє правонаступництво, що також підтверджується й тим, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» мають однаковий ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 33149830.
ТОВ «Версія-Сістемс», укладаючи даний договір, діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої йому довіреності, а передаючи у лізинг обладнання, діяло як постачальник у системі LeaseІT, вибір якого згідно із п. 5.3.1. договору є правом відповідача, а ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» відповідно до п.п. 1.1., 3.1. договору, п. 1 Правил та ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання виступало як оператор цієї системи, якому згідно із п.п. 3.1., 5.4.2. відповідач зобов'язався сплачувати платежі, передбачені ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 5-12).
З наявних в матеріалах справи заявки на отримання обладнання та накладної вимоги від 24 березня 2008 року вбачається, що постачальником обладнання - ТОВ «Версія-Сістемс», було передано відповідачу побутову техніку: системний блок, монітор, акустичну систему, клавіатуру, маніпулятор та веб-камеру, всього на загальну суму 4183 грн. 00 коп.
Відповідно до обраного відповідачем ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання, вказана побутова техніка була передана на умовах фінансового лізингу з терміном виплати повної вартості через 2 роки шляхом сплати рівними частинами 24 періодичних платежів під 2 проценти за надання фінансування від первісної вартості обладнання за кожний місяць на строк до повної виплати вартості обладнання (а.с. 12).
Відповідно до п. 3.1. договору та п. 6.5. Правил відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця платежі, розмір яких визначається з урахуванням умов ОСОБА_2 LeaseІT, до 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, відсутність якого згідно із п.п. 6.4., 6.5. Правил не звільняє його від обов'язку здійснювати самостійно відповідний розрахунок платежу та проводити його оплату (а.с. 5,8).
Розрахований відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання місячний платіж становить: 174 грн. 95 коп. на компенсацію вартості наданого обладнання та 83 грн. 66 коп. на сплату 2 процентів за надання фінансування (лізинговий платіж), а всього 257 грн. 95 коп.
Таким чином всього на протязі 24 місяців (2 років) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти на оплату вартості обладнання та лізингового платежу на загальну суму 6190 грн. 80 коп., за мови своєчасного внесення ним платежів.
Відповідно до змісту п. 3.1. договору (а.с. 5) перший із 24 платежів, передбачених умовами ОСОБА_2 LeaseІT, відповідач повинен був сплатити до 20 квітня 2008 року, а останній - до квітня 2010 року.
Ознайомившись із доводами позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на ступні обставини.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до правила ч. 1 ст. 634 ЦК України договір може укладатися, шляхом приєднання сторони до умов, встановлених другою стороною у формулярах або інших стандартних формах (договір приєднання). Згідно із приписами ст.ст. 638, 640 ЦК України такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, яким може вважатися момент підписання сторонами стандартної письмової форми договору, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або законом.
Укладений між сторонами договір було укладено шляхом приєднання відповідача до цього договору на умовах, визначених ним та ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання і Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT, викладених у стандартних письмових формах, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору (а.с. 5, 6-12).
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, також застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За своїм змістом укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу, оскільки передбачає всі істотні умови, встановленні ст. 806 ЦК України для договорів даного виду, зокрема: надання відповідачу обладнання, яким він має право користуватися (п. 5.4.1. договору) з можливістю набуття в подальшому права власності на нього за умови сплати його повної вартості (п. 4.1. договору), а також сплату позивачу лізингових платежів (відсотків за надання фінансування) за обладнання (п. 5.4.2. договору), передане йому постачальником, залученим позивачем до системи LeaseІT з метою надання товарів клієнтам цієї системи (п. 1.1. договору).
Постачальником - ТОВ «Версія-Сістемс», залученим до цієї системи, відповідачу було передане обладнання, зазначене в заявці на отримання обладнання від 24 березня 2008 року (а.с. 13-16). Тому відповідач, отримавши вказане обладнання, зобов'язаний був сплачувати платежі у розмірі та в строки, встановленні умовами договору, ОСОБА_2 LeaseІT та Правилами.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку структури грошових нарахувань вбачається, що відповідачем за період починаючи з 1 квітня 2008 року з сплачувалися місячні платежі в сумі 257 грн. 95 та 258 грн. 00 коп. (а.с. 17-18).
Всього ним було сплачено платежів на загальну суму 6257 грн. 15 коп., тобто в більшій сумі ніж вартість товару (4183 грн. 00 коп.) з урахуванням 2 щомісячних процентів за дання фінансування (2007 грн. 84 коп.), яку відповідач повинен був сплатити відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT, за умови внесення 24 щомісячних платежів у розмірі 257 грн. 95 коп. до квітня 2010 року.
Проте позивач не взяв до уваги зазначенні обставини та нарахував відповідачу штрафні санкції, передбаченні п. 7.2. договору та п. 14. Правил, при цьому розподілив сплаченні відповідачем щомісячні платежі у черговості, передбаченій ст. 534 ЦК України та п.п. 6.8., 6.9. Правил. Зокрема, у першу чергу на погашення нарахованих штрафів (пені), а потім на сплату місячного платежу (на компенсацію вартості наданого обладнання та на сплату процентів за надання фінансування.
З розрахунку вбачається, що штрафні санкції позивач нараховував, виходячи із підвищення ним щомісячного платежу на розмір розрахованої індексації місячного платежу на підставі п. 6.12 Правил, яку позивач включив до структури боргу, який просить стягнути з відповідача.
В результаті нарахування штрафних санкцій та розподілу сплачених відповідачем поточних платежів на їх погашення, позивач нараховував йому заборгованість за платежами на компенсацію вартості товару, у зв'язку з чим продовжував нараховувати 2 проценти винагороди за надання фінансування, які відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT нараховуються за увесь період до повного погашення вартості обладнання.
Вказані дії позивача та покладенні в обґрунтування його позову доводи з посиланням на наданий до матеріалів справи розрахунок структури заборгованості відповідача, суд знаходить такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та укладеному між сторонами договору.
Так, у п. 6.12. Правил зазначено, що позивач зберігає за собою право в односторонньому порядку збільшити платежі за надане обладнання у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.
При цьому ані п. 6.12 Правил, ані ОСОБА_2 LeaseІT, які є додатком до укладеного між сторонами договору, а також умовами цього договору, не передбачено порядку визначення платежу з урахуванням зміни курсів вказаних валют по відношенню до гривні, як і не визначено граничного розміру підвищення щомісячного платежу. Окрім цього вказаним положення Правил не передбачено проведення індексації щодо простроченої заборгованості.
З наданої позивачем структури нарахувань та доводів, викладених у позові (а.с. 2-4, 17-18), вбачається, що позивачем було використано право одностороннього збільшення платежу, а саме на підставі п. 6.12 Правил ним проводилася індексація місячних платежів та простроченої заборгованості, у зв'язку з чим додатково було нараховано індексацію на щомісячні платежі у сумі 4022 грн. 96 коп. та на заборгованість у сумі 105 грн. 99 коп.
Позивач не надав суду доказів про повідомлення відповідача про додатково нараховану індексацію щодо місячних платежів, шляхом зазначення цих сум у рахунках на оплату чергових платежів, які відповідно до п. 6.12 Правил повинен був надсилати відповідачу.
Водночас зі змісту розрахунку структури заборгованості та інших матеріалів справи вбачається, що позивач не змінював встановлений ОСОБА_2 LeaseІT процент за надання фінансування (лізинговий платіж - « 2 проценти за надання фінансування»), а так само не змінював встановлений ним розмір місячного платежу на компенсацію вартості товару та його вартість (розрахований шляхом поділу первісної вартості обладнання на кількість платежів - 24, які відповідач повинен був сплатити до квітня 2010 року), а нараховував лише індексацію на вказані платежі.
При цьому право змінювати розмір цих платежів та порядку їх розрахунку в односторонньому порядку не передбачено укладеним між сторонами договором та додатками до нього, а сам п. 6.12 Правил містить лише правило, відповідно до якого визначається не розмір платежів, встановлених ОСОБА_2 LeaseІT, а розраховується додатковий платіж на його індексацію, яка додатково розраховується за кожний місяць строку дії договору.
Беручи наведене до уваги, суд не вбачає правових підстав розглядати вказані дії відповідача як такі, що були спрямованні на зміну умов укладеного з відповідачем договору, оскільки в розумінні змісту ст. 652 ЦК України зміною договору, в тому числі в односторонньому порядку, є зміна істотних умов, на яких договір було укладено.
Водночас передбачена п. 6.12. Правил індексація, яка нараховується на щомісячний платіж, не належить до лізингових платежів, визначених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки згідно із приписом цієї норми до таких належать: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Навпроти, обґрунтовуючи свій позов, позивач просить стягнути індексацію вказаних платежів як окремий платіж, який за своєю суттю є компенсацією за знецінення гривні, але при цьому визначає його на власний розсуд, посилаючись лише на п. 6.12 Правил, який не містить порядку обчислення розміру такої індексації. Тобто сторони, домовившись про право позивача в односторонньому порядку нараховувати індексацію на щомісячний платіж, не узгодили порядку її визначення, що є істотною умовою для її нарахування.
При цьому суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачем індексації місячного платежу на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки за своєю суттю передбачена нею індексація інфляційних витрат є компенсацією за знецінення гривні та водночас мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка застосовується за вимогою кредитора до боржника, який прострочив його виконання. Проте позивач, нарахувавши індексацію на підставі п. 6.12 Правил, включив її до структури заборгованості відповідача саме як окремий платіж, обчислений ним на власний розсуд, а не як інфляційні втрати у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Таким чином в результаті нарахування позивачем цього платежу відповідно до формули («на власний розсуд») та зарахування сплачених відповідачем щомісячних платежів в рахунок погашення індексації він в односторонньому порядку фактично збільшив викупну вартість переданого у лізинг обладнання та вартість послуг, що тягне переплату відповідачем платежів, які було передбачено умовами ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 12), в розмірі, який майже відповідає вартості переданого у лізинг обладнання.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що включення п. 6.12. до Правил та реалізація передбаченого ним права на нарахування в односторонньому порядку індексаційних платежів є проявом нечесної підприємницької практики з боку позивача, оскільки вводить відповідача як споживача послуг, що йому надаються, в оману стосовно ціни укладеного між ними договору та способу розрахунку щомісячного платежу, що є порушенням ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин, вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, зокрема як такий, що вводить споживача в оману, вважається недійсними в силу прямого припису закону. Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним, а тому його визнання судом недійсним не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності нікчемного правочину застосовуються судом з власної ініціативи.
Отже, оскільки п. 6.12 Правил є нікчемним як такий, що вводить відповідача в оману стосовно ціни укладеного договору та способу розрахунку щомісячного платежу, позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість зі сплати індексаційних платежів, а саме: 4022 грн. 96 коп. - індексації місячних платежів; 105 грн. 99 грн. - індексації простроченої заборгованості; 8 грн. 70 коп. - індексації платежів розрахункового періоду, - з урахуванням яких в структурі заборгованості просить стягнути з відповідача борг у заявленому в позові розмірі, а також безпідставно здійснював зарахування сплачених відповідачем поточних платежів на погашення штрафних санкцій, розрахованих за несплату місячних платежів у розмірі, збільшеному на суму індексаційних нарахувань.
Зважуючи на вказані обставини, суд доходить висновку, що сума грошових коштів, які відповідач повинен був сплатити позивачу без врахування безпідставно нарахованих йому індексаційних платежів та штрафних санкцій, на протязі встановленого договором періоду була ним сплачена повністю, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 08032417 від 24 березня 2008 року в сумі 9105 грн. 75 коп. відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Лисичанським міським судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може його оскаржити в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні, рішення може бути оскаржене в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: С.В. Томчишен