Справа № 1601/5800/2012
21.03.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Савічева В.О.
при секретарі - Штепа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності
Позивач ОСОБА_1 в квітні 2012 року звернулась до суду з позовом, в якому вказувала, що з грудня 2002 року по червень 2010 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2. Шлюбні відносини не реєстрували, проте постійно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет. За час спільного проживання з ОСОБА_2 за спільні кошти ними було спільно придбане майно, а саме: телевізор марки Toshiba 42WP66R, комп'ютер та периферійні пристрої до нього, речі домашнього вжитку, необхідні для проживання, як то: меблі, посуд, електротовари та інше майно, яке залишилось у відповідача. Крім того, під час спільного проживання з ОСОБА_2, останній став власником вбудованого приміщення магазину № 34, що знаходиться в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 264,46 кв.м. В подальшому за спільні кошти в вбудованому приміщенні магазину № 34 були проведені ремонтні роботи, та проведено переобладнання під приміщення ігрових автоматів, площа збільшилась до 280,8 кв.м.
Просила: 1) встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з грудня 2002 року по червень 2010 року; 2) визнати спільною сумісною власністю наступне майно:
телевізор марки Toshiba 42WP66R вартістю 6000,00 грн.; комп'ютер та периферійні пристрої до нього вартістю 8000,00 грн.; ліжко з матрацом вартістю 7000,00 грн.; посуд вартістю 1500,00 грн.; побутові прилади вартістю 3000,00 грн.; нежитлове приміщення, розташоване в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 280,8 кв.м. вартістю 2400000,00 грн.;
3) визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме та рухоме майно загальною вартістю 1 208 000 грн., а саме:
- комп'ютер та периферійні пристрої до нього вартістю 8000,00 грн.
- ? частини нежитлового приміщення розташованого в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 280,8 кв.м. вартістю 1200000,00 грн.;
4) ОСОБА_2 виділити решту майна на загальну суму 1 217 500 грн.; 5) в порядку компенсації стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі - 4750 грн.; 6) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3219,00 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлявся належним чином, про що маються розписки в матеріалах справи.
Представник третьої особи КП ««КМБТІ Полтавської обласної ради» в судове засідання не прибув по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2002 року по червень 2010 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2. Проживали за адресою: м. Кременчук, бул. Пушкіна, 18, кв. 34.
Шлюбні відносини вони не реєстрували, проте постійно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет, турбувались один про одного, разом святкували свята. Знайомі, друзі та сусіди знали їх як чоловіка та дружину.
За час спільного проживання з ОСОБА_2 за спільні кошти ними було спільно придбане майно, а саме: телевізор марки Toshiba 42WP66R, комп'ютер та периферійні пристрої до нього, речі домашнього вжитку, необхідні для проживання, такі як : меблі, посуд, електротовари та інше майно, яке залишилось у відповідача.
Крім того, під час спільного проживання з ОСОБА_2, останній став власником вбудованого приміщення магазину № 34, що знаходиться в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 264,46 кв.м. В подальшому за спільні кошти в вбудованому приміщенні магазину № 34 були проведені ремонтні роботи та проведено переобладнання під приміщення ігрових автоматів, площа збільшилась до 280,8 кв.м.
З середини 2010 року відносини між сторонами погіршились, тому позивачка вирішила жити окремо, а тому виникла необхідність розподілу спільно нажитого майна, оскільки угоди про поділ цього майна між сторонами досягти не вдалось через те, що відповідач стверджує, що документально все спільно нажите майна належить йому і позивачка нічого не отримає.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11 , при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Частиною 2 ст. 3 СК встановлено, що сім'ю утворюють особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому положення ч. 2 ст. 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих у шлюбі.
Позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було доведено факт спільного проживання, пов'язаності спільним побутом та наявності у сторін спільних прав та обов'язків по відношенню один до одного.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України передбачено, що спільною сумісною власністю є майно, придбане подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом, або шлюбним договором.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно вимог ст. 373 ЦК України та ст. 70 СК України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності та вважається, що частки кожного є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної
часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 360, 368, 370, 373 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -
ОСОБА_3 Миколаївни до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з грудня 2002 року по червень 2010 року.
Визнати спільною сумісною власністю наступне майно:
телевізор марки Toshiba 42WP66R вартістю 6000,00 грн.; комп'ютер та периферійні пристрої до нього вартістю 8000,00 грн.; ліжко з матрацом вартістю 7000,00 грн.; посуд вартістю 1500,00 грн.; побутові прилади вартістю 3000,00 грн.; нежитлове приміщення, розташоване в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 280,8 кв.м. вартістю 2400000,00 грн.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме та рухоме майно загальною вартістю 1 208 000 грн., а саме:
- комп'ютер та периферійні пристрої до нього вартістю 8000,00 грн.
- ? частини нежитлового приміщення розташованого в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 280,8 кв.м. вартістю 1200000,00 грн.
ОСОБА_2 виділити решту майна на загальну суму 1 217 500 грн.
В порядку компенсації стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі - 4750 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3219,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом після подання заяви про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: