Справа № 1601/12257/2012
Провадження № 2/524/137/13
26.03.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука, Полтавської області, в складі :
Головуючого судді - Кривич Ж.О.,
При секретарі - Сичовій Я.О.,
з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служи у м. Кременчуці про збільшення суми невідшкодованої майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, збитків та упущеної вигоди, -
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 Уточнивши позовні вимоги (а.с. 107-110), позивач просила суд «збільшити суму невідшкодованої їй матеріальної та моральної шкоди, стягнутої рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 березня 2005 року», стягнути з відповідача 36 762,43 грн. «у відшкодування реальних доходів по депозиту (упущена вигода»), а також 90 грн. збитків - вартість проїзду з м. Кременчука до м. Полтава та назад.
У зв»язку зі смертю відповідача ухвалою суду від 27 лютого 2013 року до участі у розгляді справи були залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також Управління Державного казначейства у м. Кременчуці (а.с. 127).
Представник позивача ОСОБА_1 суду пояснив, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 березня 2005 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 були стягнуті 270,39 грн. майнової шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди. Рішення суду набрало законної чинності 04 жовтня 2005 року, але відповідач його не виконав. Представник вважав, що розмір моральної та майнової шкоди має бути збільшений судом на втрати від інфляції згідно наданого ним розрахунку за весь час прострочення з 2003 по 2012 рік включно; відповідно до статті 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми, а також заявив, що своєчасно отримані від ОСОБА_6 кошти ОСОБА_3 могла б розмістити у ПАТ «Дельта Банку», і за період з 2005 по 2012 рік отримані нею відсотки склали б 36 762,43,90 грн. Збитки ОСОБА_1 пояснив витратами на його проїзд для участі у судовому засіданні Апеляційного суду Полтавської області 18 вересня 2012 року.
Представник відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці - ОСОБА_2 позовні вимоги до держави не визнала та, посилаючись на статтю 207 ЦК України, у задоволенні позову просила відмовити.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Представник третьої особи - Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ - ОСОБА_7 суду пояснила, що в її провадженні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 шкоди. Рішення фактично не виконане. Вжиті заходи примусового виконання позитивного результату не принесли.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази, встановив такі фактичні обставини справи:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 березня 2005 року, з ОСОБА_6 стягнуто 270,39 грн. майнової шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 Виконавчий лист перебуває на виконанні у Автозаводському ВДВС. Рішення суду не виконане. Під час примусового виконання було встановлено, що на ім»я боржника зареєстрований автомобіль ВАЗ 21011, який постановою державного виконавця від 14 листопада 2012 року оголошений в розшук.
Розглядаючи справу, суд з»ясував, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 03 січня 2009 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 4 від 12 січня 2009 року ( а. с. 84-85). У зв»язку з цим суд залучив до участі у справі ОСОБА_4 - вдову відповідача, та його дорослого сина - ОСОБА_5.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08 січня 2013 року за № 33018829, інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 у Спадковому реєстрі відсутня. На час смерті ОСОБА_6 був зареєстрований у селі Дмитрівка по вул. Шевченка,2 м. Комсомольська, Полтавської області. Даних про те, що з ним були зареєстровані та проживали його дружина та син, суду не надано.
Відповідно до частини 4 статті 1231 Цивільного Кодексу України майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Частиною 3 статті 10 Цивільного процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі ( частина 1 статті 11 ЦПК України ).
Доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину після ОСОБА_6 позивач суду не надав, тому підстав для покладення на них обов»язку відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем, немає. Між ОСОБА_6 та позивачкою існували деліктні, а не договірні зобов'язання. Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання; на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Відповідно до статті 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
Згідно ст. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.
Однак, за частиною 2 статті 1207 ЦК України передбачено, що умови і порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюється законом. Проте на час розгляду справи такого закону в Україні не прийнято. Оскільки державою не визначено умови та порядок відшкодування шкоди, суд не має підстав для задоволення позову в частині вимог до держави.
На підставі викладеного, відповідно до статей 212-215, 218 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служи у м. Кременчуці - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя