ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9835/13 15.07.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова
компанія «Добробут»
про стягнення 12 798,46 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Січкаренко Р.Г. за довіреністю № ГО-12/270 від 19.12.2012 р.
від відповідача: не з'явився.
27.05.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (відповідач) про стягнення 12 798,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу у заставі № А 0166331 від 25.10.2010 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «TOYOTA Avensis», реєстраційний номер ВН 0911 ВК, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «TOYOTA Camry», реєстраційний номер ВН 1943 ВО, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/91707), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 28.05.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.06.2013 р. о 10:20 год.
04.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату судового збору № 93441 від 21.05.2013 р.
10.06.2013 р. через відділ діловодства суду надійшов лист від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/14539 від 05.06.2013 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АВ/91707.
06.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким позивач просив суд долучити до матеріалів справи копії довідок з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача та витяг з централізованої бази даних МТСБУ.
В судове засідання, призначене на 17.06.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 17.06.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 17.06.2013 р., на підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 15.07.2013 р. о 10:10 год.
В судове засідання, призначене на 15.07.2013 р. представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.07.2013 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 28.05.2013 р. та 17.06.2013 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.07.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.07.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.07.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
25.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та Сітарським Леонідом Леонідовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу у заставі № А 0166331 (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «TOYOTA Avensis», реєстраційний номер ВН 0911 ВК. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 30.10.2010 р. до 24:00 год. 29.10.2013 р.
17.09.2012 р. в м. Одесі на вулиці Разумовській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «TOYOTA Avensis», реєстраційний номер ВН 0911 ВК, під керуванням Сітарського Леоніда Леонідовича та автомобіля «TOYOTA Camry», реєстраційний номер ВН 1943 ВО, яким керував Маєв Віталій Степанович. Наведене підтверджується довідкою № 9073695 від 08.10.2012 р. про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ від 11.10.2012 р.
ДТП сталася в результаті порушення Маєвим Віталієм Степановичем п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Арцизького районного суду Одеської області від 05.11.2012 р. у справі № 1502/2461/2012, відповідно до якої Маєва Віталія Степановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «TOYOTA Avensis», реєстраційний номер ВН 0911 ВК, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 553-09-12 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA Avensis», реєстраційний номер ВН 0911 ВК - Сітарському Л.Л., що складений 19.09.2012 р. оцінювачем Нікотіним Д.Є. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 7258 від 12.12.2009 р.) становить 15 322,69 грн. (надалі - звіт № 553-09-12 про визначення розміру матеріального збитку від 19.09.2012 р.).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 28225Р/21/2012 від 26.10.2012 р. та розрахунку суми страхового відшкодування по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 13 308,46 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 61387 від 29.10.2012 р.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 17.09.2012 р.) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. не представлено договору (полісу № АВ/91707) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідно до полісу № АВ/91707, який є договором І типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Маєва Віталія Степановича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 21.10.2011 р. до 20.10.2012 р.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Маєв Віталій Степанович керував автомобілем «TOYOTA Camry», реєстраційний номер ВН 1943 ВО на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/91707, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 553-09-12 про визначення розміру матеріального збитку від 19.09.2012 р. та страховим актом № 28225Р/21/2012 від 26.10.2012 р. по договору страхування, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом та страховим актом.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 12 798,46 грн., оскільки франшиза за полісом № АВ/91707 дорівнює 510,00 грн.
Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 12 798,46 грн. (13 308,46 грн., сума матеріального збитку підтверджена звітом № 553-09-12 про визначення розміру матеріального збитку від 19.09.2012 р., страховим актом № 28225Р/21/2012 від 26.10.2012 р. та платіжним дорученням № 61387 від 29.10.2012 р.) - 510,00 грн. (франшиза) = 12 798,46 грн.).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Матеріалами справи, зокрема, копією заяви про виплату страхового відшкодування № Г.05.0.0/815 від 01.11.2012 р. підтверджено, що позивач звертався з такою претензією до відповідач, про що свідчить копія заяви про виплату страхового відшкодування з відміткою про направлення відповідачу (копії заяви наявна в матеріалах справи).
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 12 798,46 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 12 798,46 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 12 798,46 грн.
Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Народна фінансова-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. «А»; ідентифікаційний код 31093336), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65; ідентифікаційний код 301152434) 12 798,46 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 46 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.07.2013 р.
Суддя Гумега О.В.