Справа 206/2613/13-ц
Провадження 2/206/680/13
"15" липня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном та зняття з реєстраційного обліку,
22 квітня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права розпорядження майном та зняття з реєстрації.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідач в зазначеній квартирі не мешкає і його речей там немає. На неодноразові вимоги позивача добровільно знятися з реєстрації відповідач не реагує. Внаслідок дій відповідача позивач позбавлена можливості розпоряджатися майном, що належить на їй праві власності.
На підставі викладеного позивач просить суд усунути перешкоди в здійсненні нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити позов. Відповідач з 2007 року не мешкає у квартирі, квартира однокімнатна, там мешкають ще троє їх дітей. Позивач планує продати квартиру, щоб придбати більше помешкання.
Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що він дійсно з 2007 року в квартирі не проживає внаслідок конфліктних відносин з позивачкою, яка є його колишньою дружиною У нього немає іншого житла, та він приїздить у спірну квартиру до своїх дітей. Звернув увагу, що квартира за договором купівлі-продажу придбана під час шлюбу, і є спільною власністю, в тому числі і його.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.
Судом встановлено, відповідно до актів від 06 листопада 2012 року, від 10 квітня 2013 року та 10 січня 2013 року та ОСОБА_2 не мешкає за адресою квартира АДРЕСА_1, що підтвердили сусіди ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.4).
18 жовтня 2001 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, за реєстровим № 2-5225, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 придбала зазначену квартиру (а.с.10).
З технічного паспорту на спірну квартиру вбачається, що дане житло складається з коридору - 3,5 кв.м, санвузолу - 2,3 кв.м, кухні - 5,8 кв.м, житлової - 19,1 кв.м, балкону - 0,1 кв.м, загальна площа складає - 30,8 кв.м, житлова - 19,1 кв.м (а.с.11-14).
З 08 жовтня 1994 року по 13 квітня 2010 року сторони перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ №282921 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-КИ №136833 (а.с.15-16).
З довідки №1430 від 15.04.2013 року вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_2 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зареєстровані за адресою квартира ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).
Аналізуючи спірні правовідносини, співставляючи їх із здобутими в судовому засіданні доказами суд доходить наступного.
У відповідності до ст. 47 Конституції України, кожен громадянин України має право на житло.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження цим майном.
Тобто в розумінні ст.ст. 316, 321, 391 ЦК України, позивач є власником квартири № 76 та наділена правом володіння, користування та розпорядження нею.
Згідно статей 60-63 Сімейного кодексу України, майно, придбане під час шлюбу за договором купівлі-продажу, є спільною сумісною власністю подружжя.
У відповідності до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до ст. 155 Житлового кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що дана квартира придбавалася під час шлюбу і відповідач в силу закону вважається її співвласником, а також враховуючи, що відповідач не мешкає постійно у квартирі внаслідок очевидних конфліктних відносин з позивачем як з колишньою дружиною, що сторони проявили безпосередньо під час судового засідання, суд вважає, що даний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 60-61, 63 Сімейного кодексу України, ст. 405 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу України, ст.ст. ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.О. Сухоруков