Справа № 333/1418/13-ц
Провадження № 2/333/1304/13
Іменем України
02 липня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.
при секретарі Чернетенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно по ? частині зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.01.2013 року до повноліття дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.07.2006 року. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач допомоги в добровільному порядку не надає, тому вона змушена звернутися до суду і просить аліменти стягувати з 01.01.2013 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заявою просить суд розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст. 197 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши інші докази, що є в справі, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено її свідоцтвом про народження (а.с. 5).
Син ОСОБА_3 проживає з матір'ю - ОСОБА_1 і находиться на її утриманні. Позивач працює касиром у приватного підприємця і має мінімальну зарплату.
Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з матеріального становища сторін та враховуючи стан їх здоров'я, а також те, що відповідач в добровільному порядку не сплачує аліменти на утримання дитини, не має на утриманні інших непрацездатних осіб, зазначених у статті 182 СК України та не надав суду інших доказів, які б могли вплинути на визначення розміру аліментів, суд дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, аліменти підлягають стягненню з 26.02.2013 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 180 - 183 СК України, ст.ст. 10, 11, 84, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частині зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2013 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовій збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
Рішення в частині суми платежу за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва