"30" квітня 2013 р. справа № 2а-3871/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.
судді - Суховаров А.В. Ясенова Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в адміністративній справі
№ 2а-3871/10
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська
про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
Позивач у листопаді 2010 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 та надалі здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо здійснення нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 08 травня 2010 року по 08 листопада 2010 року.
Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, і має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася.
Спростовуючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду апеляційної інстанції відсутні, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у поновленні позивачу строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Доводи позивача щодо іншого законодавчого регулювання строку звернення з позовом до суду є необґрунтованими та помилковими, адже порядок звернення з адміністративним позовом даної категорії до суду регулюється виключно положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Головко
Суддя А.В. Суховаров
Суддя Т.І. Ясенова