Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
26 червня 2013 р. № 820/3635/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шульги В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Південної митниці міндоходів Міністерство доходів і зборів України
про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної митниці, в якому просив суд:
- на підставі ст. 1166 ЦПК за незаконні дії посадових осіб Південної митниці під час проведення митних формальностей вантажної митної декларації в митному режимі ІМ40 за № 500060001/2011/001257 виплатити завдану позивачу матеріальну шкоду та стягнути на користь позивача 24459, 60 грн., добові на позивача та декларанта, які можна віднести до затрат без документального підтвердження по Україні пп. 140.1.7 НКУ для не бюджетних організацій в 2012р. - 214, 60 х 23 = 4935, 8 х 2 =9871, 6 грн., оплату за простій автотранспорту при портовому експедірованю - 15588 грн.;
- на підставі ст. 1167-2 ЦКУ стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яку він оцінює у 200000 грн., що є адекватним діям працівників Південної митниці.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4, уповноваженою особою по роботі з митницею ФОП ОСОБА_3, згідно з ст. ст. 257, 266 п. 3, 69 п. 3 Митного кодексу України, була підготовлена та подана і сплачений декларований податок 13.06.2012р. до ВМО1 митного посту «Одеса - порт» Південної митниці вантажна митна декларація в митному режимі, ІМ40, яка була прийнята митним органом та зареєстрована під № 500060001/2011/001257. Згідно відомостей, зазначених у декларації, переміщувався товар «туфлі літні відкриті дитячі з штучної шкіри з підошвою з пористої гуми», код товару за УКТЗЕД 640590100, що відповідає сертифікату відповідності державної системи сертифікацій Укр СЕПРО за № UА1.096.0085556 Харківського інституту метрології за договором від 25.05.2012р., відповідно порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Постановою КМУ від 14.05.2008р. № 446. Під час здійснення митного контролю вказаного товару 13.05.2012р., у митних органів виникли сумніви щодо вартості товару, зазначеного у вказаній ВМД, та згідно ст. 257 п. 5 МКУ, було проведено митний огляд вказаного товару. Позивач стверджує, що ігноруючи законодавство, норму ст. 45 п. 1 про перевірку документів, котрі підтверджують країну походження товару, використовуючи законодавство на свій розсуд і не долучаючи Сертифікат відповідності «Метрологія ННЦ Інститут метрології», з метою підвищення митної вартості товару, посадові особи ВМО1 Південної митниці, відібрали зразки товару та направили до Одеської служби з експертного забезпечення митних органів.
Без консультації з декларантом, всупереч ст. ст. 52 п. 2-1, 55 п. 5 МКУ, на підставі виключно висновку Одеської служби з експертного забезпечення митних органів від 21.06.2012р. № 16-756, що за судженням позивача, є необов'язковим відповідно до ст. 515 п. 5 МКУ, мета якого визначення коду товарів з УКТЗЕД не була досягнута, ВМО1 м/п «Одеса - порт» винесено рішення, невідомо ким і на підставі яких повноважень, про визначення коду товару УКТЗЕД 64029993900. ФОП ОСОБА_3 звернулась до начальника Південної митниці ОСОБА_5 15.06.2012р. з заявою про дозвіл випуску товару у вільний обіг за тимчасовою декларацією на підставі ст. 260 п. 1,6 МКУ і її прохання задовольнили. Після вихідних, у працівників ВМО1, 20.06.2012р. в 10.00 год. уповноважена особа по роботі з митницею ОСОБА_4 звернувся з тимчасовою декларацією і пакетом необхідних документів, а також, підписаною заявою на дозвіл випуску товарів до вільного обігу, на ВМО1 митного поста «Одеса - порт» і подав його інспектору Гора О., а також у електронному вигляді через спеціальний термінал. Замість відповідного оформлення, документи були віднесені до начальника ВМО1 митного посту «Одеса - порт» ОСОБА_6 На запитання, чим пов'язана зупинка в оформленні, уповноваженій особо по роботі з митницею інспектором Гора О. було повідомлено, що ОСОБА_6, у якого знаходяться документи, покинув митний пост, і коли буде, невідомо. Повернувшись більш ніж через п'ять годин ОСОБА_6 відповів, що необхідно дочекатись результату експертизи, що, як зазначає позивач, істотно порушує вимоги ст. ст. 255 п. 5-1.2, 356 п. 21 МКУ.
Після отримання результатів експертизи, інспектор Гора О. повідомила позивача про те, що оформлення по тимчасовій декларації неможливо, і буде складений протокол про порушення митних правил. Вказані обставини, на думку позивача, не дають повноважень митним органам права на затримку на 23 доби проведення митних формальностей відповідно до МКУ. Рішення про затримку товару і транспорту ніхто не виносив, позивача з ним не знайомили, проведення митних формальностей незаконно зупинилось до 5.07.2012р., вантаж і транспорт чекали написання протоколу про порушення митних правил 23 доби.
Позивач вказує, що за час здійснення митних формальностей Південною митницею не надано жодного належно оформленого документу, для можливості оскарження дій посадових осіб митних органів, порушених прав і свобод позивача. Не винесено Рішення про затримку вантажу і транспорту на ВМО1 митному посту «Одеса - порт» Південної митниці з письмовим поясненням, на підставі яких документів і законів було затримано вантаж і транспорт з 13.06. по 05.07.2012р. до подання скоригованої ВМД № 500060001/2012/003578. На звернення позивача до начальника Південної митниці від 20.09.2012р. відповіддю від 04.10.2012р. № 05/2-14296 заступник начальника служби боротьби з контрабандою Південної митниці Сарлачан В.М. проігнорував беззаперечні факти щодо затримки транспорту і вантажу в зоні митного контролю на 23 доби, чим, як стверджує позивач, порушив ст. 40 Конституції України та ст. ст. 15 - 19 ЗУ «Про звернення громадян», навівши недостовірні дані. Звернувшись 12.10.2012р., на підставі ст. 29 ЗУ «Про звернення громадян» до прокуратури Одеської області з заявою про протиправні дії заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Південної митниці Сарлачан В.М., позивач отримав відповідь від 28.11.2012р. за № 20/42-01/23672, в якій знову проігноровано вимоги позивача в частині проведення перевірки порушення законів України на Південній митниці по факту безпідставної затримці вантажу та транспорту позивача на 23 добу.
За таких підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду та наполягає на відшкодуванні спричиненої йому незаконними діями відповідача матеріальної та моральної шкоди, стягнути на користь позивача та декларанта добові, які можна віднести до затрат без документального підтвердження по Україні пп. 140.1.7 НКУ для не бюджетних організацій в 2012р., оплату за простій автотранспорту при портовому експедірованю. Моральну шкоду позивач обґрунтовує суттєвими емоційними і фізичними стражданнями, пов'язаними з порушенням його прав і свобод, коли не допоміг у визволенні від захоплення посадовими особами Південної митниці товару у вільний обіг. Моральні страждання збільшувались тоді, коли з порушенням законодавства вантаж і транспорт вимушені чекати написання протоколу про порушення митних правил протягом 23 доби. Емоційні і фізичні страждання поглиблені листом - відповіддю начальника Південної митниці Григор'єва В.А. з порушенням ст. 40 Конституції України та ст. ст. 15, 19 ЗУ «Про звернення громадян». Моральні страждання позивач оцінює ц 200000 грн., що на думку останнього, є адекватним діям працівників Південної митниці.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 19.06.2013р. замінено відповідача у справі з Південної митниці на відповідача - Південну митницю Міндоходів.
Відповідач - Південна митниця Міндоходів, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що заявлені позовні вимоги є цілком безпідставними та необґрунтованими, оскільки посадові особи митниці провели митний контроль в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи. ОСОБА_3, за судженням відповідача, в адміністративному позові та приєднаними копіями документів не довела і не обґрунтувала нанесення їй як матеріальної, так і моральної шкоди, посадовими особами митниці.
Представник відповідача - у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючі митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Відповідно до статті 70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Згідно зі статтею 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 88 цього ж Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно із ст.ст. 544, 546 МКУ, митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України, зокрема, здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщується через митний кордон України.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця - ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП (а.с. 16).
13.06.2012 ФО-П ОСОБА_4 була підготовлена та подана до митного поста "Одеса-порт" Південної митниці вантажна митна декларація в митному режимі "ІМ 40", яка була прийнята митним органом та зареєстрована під номером № 500060001/2011/001257(а.с. 60-61).
Згідно відомостей, зазначених у декларації та товаросупровідних документах, встановлено, що через митний кордон України на адресу ФО-П ОСОБА_3 в контейнері № СРSU1035220 переміщувався вантаж "туфлі літні відкриті дитячі з штучної шкіри з підошвою з пористої гуми строчечно-клейового методу кріплення, розміром від 100 до 200 мм - 7786 пар". Виробник ООО «Сандалики». Країна виробництва: RU, торгівельна марка: РИМАЛ 2, місць 6. Код товару за УКТЗЕД 640590100.
Відповідальною особою за декларування вищевказаного вантажу та надання до митниці документів, необхідних для здійснення митного контролю згідно графи 54 ВМД № 500060001/2011/001257 є особа уповноважена на роботу з митницею ФО-П ОСОБА_3 -ОСОБА_4.
Під час здійснення митних формальностей, а саме: на етапі перевірки правильності класифікації товару у зв'язку з розбіжностями у найменуванні товару, зазначеного у товаросупроводних документах, у посадових осіб митниці виникли сумніви щодо заявленого коду товару згідно УКТЗЕД, у зв'язку з чим 13.06.2012р. був підготовлений лист - звернення для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару.
Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Одеської служби з експертного забезпечення митних органів за результатами проведеного дослідження складений висновок № 16-756 від 21.06.2012р. (а.с. 73-76), згідно якого наданий на дослідження зразок по визначеним характеристикам відповідає товару «Літні туфлі-деленки із підйомною ремінцевою застібкою, що виготовлені стрічково - клейовим методом кріплення. Верх зразка виготовлено з матеріалу, який складається з двох шарів, з'єднаних між собою прошиванням: зовнішній шар - пористий пластифікований полівінілхлорид, внутрішній шар - матеріал, до складу якого входять шкіряні волокна. Підошву зразка виготовлено з пористого полімерного матеріалу - співполімеру етилену та вінілацетату. Довжина устілки зразка складає 155+ 1 мм, висота каблучної частини складає 11, 5 + 0,5мм. До дитячого відноситься взуття з розмірами по метричній системі 170-200 мм, до малого дитячого - 145-165 мм. По визначеним характеристикам наданий зразок не відповідає відомостям, заявленим в графі 31 МД № 500060001/2011/001257 від 13.06.2012р.».
Суд зазначає, що відповідно до п «Б» Загальних положень до групи 64 «Взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини», визначено, що класифікуючи взуття, яке включається в цю групу, потрібно брати до уваги матеріал, з якого виготовляється верх взуття. Верхом взуття вважається частина, розташована над підошвою. Якщо верх складається з двох чи більше матеріалів, класифікація проводиться за складовим матеріалом, який має найбільшу площу зовнішньої поверхні. При цьому, до уваги не беруться ніякі аксесуари чи зміцнювальні деталі, такі як штафірки, захисні або декоративні стрічки та окантовки, інші декоративні елементи (наприклад, галуни, помпони чи тасьма), пряжки, вушка, пістони, шнурки і застібки - блискавки. Матеріал, з якого виготовляється підкладка, не впливає на класифікацію.
Вказана вище інформація також підтверджується листом Держмитслужби України від 18.06.2008р. № 29/6-11.1/4465 -ЕП, яким надані методичні рекомендації щодо ідентифікації взуття та класифікації згідно вимог УКТЗЕД.
З урахуванням висновку Центрального митного управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Одеської служби з експертного забезпечення митних органів № 16-756 від 21.06.2012р., відповідачем 21.06.2012р. було винесено Рішення про визначення коду товару від 21.06.2012р. № КТ- 500060001-0050-2012 (а.с. 62-63).
Як вбачається з вказаного Рішення № КТ- 500060001-0050-2012, товару було класифіковано в товарній підкатегорії 6402 99 39 00 згідно з УКТЗЕД.
У зв'язку зі зміною коду товару, відділом адміністрування митних платежів, був здійснений розрахунок митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні даного товару, відповідно до якого різниця між сумою платежів за МД № 500060001/2011/001257 від 13.06.2012р. та сумою платежів, які підлягають сплаті склала - 40 623, 49 грн.
Виконання митних формальностей у частині контролю правильності визначення митної вартості товару за даною МД, як зазначив представник відповідача під час судового розгляду справи, митним органом не було здійснено по причині прийняття Рішення про визначення коду товару від 21.06.2012р. № КТ- 500060001-0050-2012 (а.с. 62-63).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 та 335 МК України.
Строк, зазначений у ч. 1 ст. 255 МК України, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей у разі: проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 21 ст. 356 МК України; виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 5 цієї статті.
При виявленні порушень митних правил, митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, якщо: такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу десятого МК України.
05.07.2012р. до митного оформлення декларантом ОСОБА_4 було подано ВМД № 500060001/2012/003578 із заявленим товаром згідно коду 6402 99 39 00 УКТЗЕД та із визначеною митною вартістю, за допомогою резервного методу у сумі 189800, що у перерахунку складає 3, 05 дол. США/пару, як і було запропоновано митницею під час проведення консультації (а.с. 64-65).
05.07.2012р. за МД ІМ 40 № 500060001/2012/003578 відповідачем митні формальності було виконано та здійснено випуск товару у вільний обіг.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про те, що відповідачем митний контроль був проведений в межах наданих повноважень та з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної служби. Доводи позивача вказаних судом обставин, не спростовують.
Стосовно складання посадовою особою митниці протоколу відносно уповноваженої особи на роботу з митницею ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, суд зазначає наступне:
Судовим розглядом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що 04.07.2012р. посадовою особою митниці у відношенні уповноваженої особи на роботу з митницею ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 був складений протокол про порушення митних правил № 1268/50006/12, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. При цьому, у митному оформленні товару за МД від 13.06.2012р. № 500060001/2012/001257 було відмолено, про що свідчить картка відмови у митному оформленні від 05.07.2012р. (а.с. 70-71, 88-92).
Постановою від 18.07.2012р. № 1268/50006/12 заступника начальника Південної митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Гвоздій Ю.А. гр. ОСОБА_4 - уповноважену особу на роботу з митницею ФОП ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. (а.с. 66-67).
Право на складання протоколу про порушення митних правил та прийняття рішення за наслідками розгляду матеріалів справи про ПМП, надано митниці Митним кодексом України, зокрема ст. ст. 490, 494, 508 МК України.
Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. у справі 2а-8976/12/2070, яка набула законної сили після перегляду її судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 254 КАС України, скасовано постанову про порушення митних правил від 18.07.2012р. № 1268/50006/12.
Отже, при вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує висновки, викладені в постанові ХОАС від 14.05.2013р. та ухвалі ХААС від 14.05.2013р. у справі 2а-8976/12/2070.
Суд також відзначає, що матеріальна шкода полягає у нанесенні збитків, які відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збиткі) та/або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23).
За правилом ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З положень наведених норм закону слідує, що для набуття права на отримання моральної шкоди відносно особи мають існувати одночасно та в сукупності такі обставини як: 1) факт протиправності рішення чи діяння прийнятого або вчиненого відносно такої особи; 2) факт завдання рішенням чи діянням негативних наслідків, що виявляються у болю, стражданнях, приниженні; 3) факт наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між рішенням (діянням) та негативними наслідками.
Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки позивачем не доведено та судом не встановлено вчинення стосовно ФОП ОСОБА_3 відповідачем будь-яких неправомірних дій чи бездіяльності, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, стягнення добових на позивача та декларанта, які можна віднести до затрат без документального підтвердження по Україні пп. 140.1.7 НКУ для не бюджетних організацій в 2012р., оплати за простій автотранспорту при портовому експедірованю -не підлягають задоволенню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та перевіряє чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Південної митниці міндоходів Міністерства доходів і зборів України про визнання про визнання дій незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2013 року.
Суддя Панченко О.В.