Справа № 817/2247/13-а
17 липня 2013 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі Рівненське ШЕУ) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, код за ЄДРПОУ 13974620, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю-компанією "Променергомаш", код ЄДРПОУ 30681488 за період з 01.01.2012 по 30.03.2012 за результатами якої 01.02.2013 року складено акт № 65/22-200/13974620.
20 лютого 2013 року ДПІ у м. Рівному винесено податкове повідомлення-рішення №0000692342, за яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 797 грн. і нараховано штрафних санкцій в сумі 5398,50 грн.
Під час процедури адміністративного оскарження рішеннями про результати розгляду скарг Державною податковою службою у Рівненській області №184/10с/10-210/61 від 26.04.2013 року та Міністерством доходів і зборів України №3849/6/99-99/10-01-15 від 30.05.2013 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 20 лютого 2013 року №0000692342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 797 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 5398,5 грн. залишено без змін, а скарги начальника Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доpiг Климука В.Я. - без задоволення.
Перевіркою Рівненського ШЕУ встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ компанії "Променергомаш" на суму податку на додану вартість всього в сумі 10 797,00 грн. в т.ч. за березень 2012 року на суму 10797,00 грн.
Позивач зазначає, що дані твердження зроблені перевіряючим не на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку Рівненського ШЕУ, а на підставі акта податкової перевірки ТОВ компанії «Променергомаш» від 14 грудня 2012 року №684/22-200/30681488, здійсненої ДПІ в м. Рівному, за результатами якої було встановлено проведення в березні 2012 року нереальної господарської операції між ТОВ "Консалекс", на який ТОВ компанією "Променергомаш" 21 грудня 2012 року за вихідним №87 подано заперечення.
Вказує, що факт передачі товару оформлений первинними бухгалтерськими документами - видатковою накладною №1/3 від 12.03.2012, податковою накладною №1 від 10.03.2012 p., TTH №1/3 від 12.03.2012 р. Товар отриманий згідно доручення №70 від 12.03.2012 р. через ОСОБА_3, проведено повністю взаєморозрахунки за отриманий товар, який підприємство використало у власному виробництві.
З огляду на вказані обставини, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0000692342 від 20.02.2013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень вказує, що ДПІ у м. Рівному відповідно до акту «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ - компанії «Променергомаш», (код ЄДРПОУ 30681488) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Консалекс», (код ЄДРПОУ 37193155) за період з 01.01.2012 по 30.03.2012», № 684/22-200/30681488 від 14.12.2012 встановлено, що ТОВ - компанією "Променергомаш" безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів (робіт, послуг) для Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг за березень 2012 на підставі чого було направлено запит до Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, (код ЄДРПОУ 13974620) за №28591/22-211 від 18.12.2012, про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаєморозрахунків з ТОВ - компанією "Променергомаш" (код 30681488) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.
24.12.2012 ДПІ у м. Рівному отримано лист-відповідь Рівненського ШЕУ за №712 від 24.12.2012 (вх. ДПІ №25814/10/0142 від 24.12.2012).
Відповідно до договору у березні 2012 року Рівненське ШЕУ було отримано бітум дорожній, від ТОВ - компанії "Променергомаш" на суму 34 780,00 грн., у тому числі ПДВ 10 796,00 грн.
Відповідно до умов договору № 33 від 03.09.2008 не визначено чітких умов транспортування продукції від продавця до покупця, а саме існують розбіжності між розділами даного договору. Так згідно пункту 2.1. розділу 2 «Умови поставки» поставка продукції здійснюється. спеціалізованим автомобільним транспортом Продавця, а згідно з пунктів 4.1., 4.2 розділу 4 «Права та обов'язки сторін» Продавець зобов'язується забезпечити відвантаження продукції в спеціалізований автотранспорт Покупця, згідно із вимогами відповідних стандартів або технічних умов, надати необхідну документацію по ній. Покупець гарантує своєчасну подачу автотранспорту для відвантаження Продукції.
Рівненським ШЕУ не представлено до перевірки документів, що підтверджують факт перевезення товару від Продавця до Покупця.
Відповідно до акта від 14.12.2012 року №684/22-200/306814880«Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ - компанії «Променергомаш», (код ЄДРПОУ 30681488) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Консалекс», (код ЄДРПОУ 37193155) за період з 01.01.2012 по 30.03.2012», складеного ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, встановлено, що за перевіряємий період мало ТОВ - компанія «Променергомаш» взаємовідносини з ТОВ «Консалекс».
Договір купівлі - продажу між ТОВ - компанією "Променергомаш" (Покупець) та ТОВ «Консалекс» (Продавець) до перевірки не представлений.
Згідно «Системи автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» існує розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями ТОВ «Консалекс» та податковим кредитом ТОВ - компанії "Променергомаш" в сумі 10591,67 грн.
По даній операції не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданими для перевірки) документів, що засвідчують транспортування товарів, маршрутних листів, довіреностей, специфікацій та будь-яких інших документів що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг) відправником товару відсутні.
Також зазначає, що ДПІ у м. Рівному отримано акт від 26.07.2012 №2781/2202/37193155 від ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалекс», код за ЄДРПОУ 37193155, щодо підтвердження господарських відносин платника податків за січень та березень 2012 року.
Фактичне місцезнаходження ТОВ «Консалекс» не встановлено, про що складено акт з питання перевірки податкової адреси від 25.07.2012 №804/2202/37193155, в якому зазначається відсутність ТОВ «Консалекс» за його податковою адресою та акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю за місцем знаходження. До ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС направлено запит на встановлення місцезнаходження від 25.07.12 №641/9/2202.
Враховуючи вищезазначене та відсутність відповіді на надісланий запит, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від контрагентів-постачальників до ТОВ Консалекс», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Рух грошових потоків між Рівненським ШЕУ та ТОВ - компанією «Променергомаш» за березень 2012 року здійснювався без постачання ТМЦ, тобто проводилися господарські операції, які мають ознаки безтоварних.
Відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову за безпідставністю вимог.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи доказами.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 11.07.2013 року, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що у період з 21.01.2013 по 25.01.2013 ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, код за ЄДРПОУ 13974620, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю-компанією "Променергомаш", код ЄДРПОУ 30681488 за період з 01.01.2012 по 30.03.2012 за результатами якої 01.02.2013 року складено акт № 65/22-200/13974620.
На підставі акта перевірки 20 лютого 2013 року ДПІ у м. Рівному винесено податкове повідомлення-рішення №0000692342, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 797 грн. і нараховано штрафних санкцій в сумі 5398,50 грн.
Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Рівненській області та Міністерства доходів і зборів України, проте вказані скарги позивача залишені без задоволення.
В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ компанії "Променергомаш" на суму податку на додану вартість всього в сумі 10 797,00 грн. в т.ч. за березень 2012 року на суму 10 797,00 грн.
Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що за перевіряємий період Рівненське ШЕУ мало взаємовідносини з ТОВ - компанією «Променергомаш». Вказані взаємовідносини здійснювалися на підставі договору №33 від 03.09.2008 року, відповідно до якого Продавець (ТОВ - компанія «Променергомаш») зобов'язується продати бітум дорожний в асортименті та кількості, зазначених у накладних, а Покупець (Рівненське ШЕУ) зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар (а.с.32).
На виконання зазначеного договору 12.03.2012 року ТОВ - компанія «Променергомаш» здійснило поставку бітуму дорожнього всього на суму 64 780,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 796,67 грн. про що було виписано податкову накладну №1 від 12.03.2012 (а.с.34) та видаткову накладну 31/3 від 12.03.2012 (а.с.33).
Факт поставки ТМЦ підтверджується товарно-транспортною накладною №1/3 від 12.03.2012 (а.с.35) та витягом з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с.72).
Оплата вказаних ТМЦ підтверджується дослідженими у судовому засіданні платіжними дорученнями: №1305 від 20.03.2012 на суму 40 000,00 грн. (а.с.70), №1334 від 28.03.2012 на суму 24 780,00 грн. (а.с.71). Таким чином, оплата ТМЦ здійснена в повному обсязі на загальну суму 64 780,00 грн.
Реалізація бітуму дорожнього в господарській діяльності позивача підтверджується довідкою про визначення вартості 1 тн асфальтобетонної суміші, виготовленої у квітні 2012 року, калькулюцією вартості 1 тн асфальтобетонної суміші крупнозернистої (а.с.83-86).
Згідно переліку основних засобів на балансі Рівненського ШЕУ перебуває асфальтозмішувальна установка ДС-18561 вартістю 763 800,00 грн.
З огляду на встановлені судом обставини, позивачем повністю доведено реальність господарських операцій, здійснених з ТОВ-компанією "Променергомаш".
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.
Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимоги п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, тобто правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ - компанією «Променергомаш».
При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом. При цьому відповідачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджували б його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.
Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем - Рівненським ШЕУ документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб.
Суд не бере до уваги, що контрагент ТОВ - компанії «Променергомаш» ТОВ «Консалекс» відсутній за його податковою адресою про що складено акт від 25.07.2012 №804/2202/37193155, оскільки відповідальність за достовірність та повноту даних податкової звітності, своєчасність підтвердження відомостей про юридичну особу покладається законом безпосередньо на таку юридичну особу та не може слугувати підставою для визначення податкових зобов'язань контрагентам такої особи.
Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з ТОВ - компанією «Променергомаш» без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ - компанією "Променергомаш", визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається.
Окрім того, судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ - компанія "Променергомаш" на момент вчинення господарських операцій у встановленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали відповідні свідоцтва платника податку.
Вказані обставини доводять, що контрагент позивача ТОВ - компанія "Променергомаш" володіло необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.
Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92), прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75 пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України).
Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу передбачено, зокрема, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 20.02.2013 року №0000692342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 797 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 5398,50 грн.
Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 20.02.2013 за №0000692342.
Присудити на користь позивача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг із Державного бюджету судовий збір у розмірі 161,96 грн. (сто шістдесят одна гривня дев'яносто шість копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.