Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
28 травня 2013 року Справа № 811/619/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрМаслоЗбут"
до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрМаслоЗбут" (далі-позивач) до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001340224 від 21 листопада 2012 року, № 0001380224 від 28 листопада 2012 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УкрМаслоЗбут", податковим органом протиправно встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та зроблено висновок про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія "Тегра". Відтак, вважає позивач, безпідставно винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "УкрМаслоЗбут", з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Тегра" за липень-серпень, ІІІ квартал 2011 року. Так, наголошується, що актом перевірки встановлено та неможливо дослідити факт реального здійснення господарської діяльності позивачем, оскільки у контрагента відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а тому така діяльність не була покликана створювати реальні юридичні наслідки, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій. За таких умов податковий орган вважає позов необґрунтованим та такими, що задоволенню не підлягає (а.с.69-72).
За клопотанням сторін подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.131-132).
Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі наказу на проведення перевірки з 06 по 08 серпня 2012 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "УкрМаслоЗбут" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Тегра" за липень-серпень 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 10 серпня 2012 року № 116/22-4/37383952, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198,2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті підприємством занижено ПДВ у липні 2011 року у сумі 764 грн., також позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19) за серпень 2011 року у розмірі 3 861,00 грн. (а.с.28-43).
На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року:
- №0000560224, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на податку на додану вартість на загальну суму 1146,00 грн. (із них за основним платежем - 764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 382,00,00 грн.);
-№0000570224, за яким ТОВ "УкрМаслоЗбут" зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ на суму 3861,00 грн. (а.с.7-8)
Також, позивачем в позовній заяві зазначено, що він скористався правом адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень від 05 вересня 2012 року та звернувся до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС з відповідною скаргою. В результаті такої процедури скаргу було частково задоволено та 28 листопада 2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001380224 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення пунктів 198.2, 198,2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 955,00 грн. (за основним платежем - 764 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 191 грн.) (а.с.6)
З 31 жовтня по 02 листопада 2012 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, також була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "УкрМаслоЗбут" з питань правильності нарахування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах ТОВ "Компанія "Тегра" за ІІІ квартал 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 06 листопада 2012 року № 171/22-4/37383952, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 5319,00 грн. (а.с.10-24)
Відповідач вважає, що в результаті таких дій позивачем було порушено вимоги Податкового кодексу України, а саме включено до складу валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, обсягів придбання товарів на підставі нікчемних правочинів, зокрема, з ТОВ „Компанія Тегра", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року 5319 грн.
Як наслідок, контролюючим органом було прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року №0001340224, за яким ТОВ "УкрМаслоЗбут" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5319 грн. (а.с. 104)
Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення базуються на висновках актів перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з ТОВ „Компанія Тегра" без фактичного у серпні 2011 року, що на думку податкового органу, не мали реального характеру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.
Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.
У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ „Компанія Тегра" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.
Так, 25 липня 2011 року між ТОВ "УкрМаслоЗбут" (замовник) та ТОВ „Компанія Тегра" (перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №25/07/11, предметом якого є надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені (а.с.45-46).
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору та надання відповідних послуг позивачем надано податкові накладні від 29 липня 2011 року №1001009, №1001016 (а.с.48,50), від 01 серпня 2011 року №1001069, №1001070 (а.с.52,54), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.47,49,51,53) на загальну суму 27551,60 грн. (із них ПДВ - 4 625,27 грн.) та виписки по банківських розрахункових рахунках (а.с.98-103).
Водночас, Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III визначає, зокрема, товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Однак, товарно-транспортних накладних ні позивачем, ні його контрагентом - ТОВ „Компанія Тегра" на запит суду (а.с. 113) надано не було.
Суд вважає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак - визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів. Зважаючи на характер господарських операцій позивача з ТОВ „Компанія Тегра" та на те, що у розглядуваному випадку ТОВ „ УкрМаслоЗбут" виступало в якості замовника за договором перевезення, відсутність товарно-транспортних накладних розцінюється судом як свідчення безтоварності спірних операцій.
Подані представником позивача видаткові накладні (а.с. 123,125, 127-128) лише підтверджують факт реалізації певних товарів (соєвого жмиху та соєвої олії) покупцю - ТОВ „Славтрейд Агро", але не дозволяють встановити постачальника цих товарів та зробити висновок про реальність господарсько-фінансових операцій щодо їх поставки.
Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обґрунтуваності своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення №0001340224 від 21 листопада 2012 року та №0001380224 від 28 листопада 2012 року не підлягають скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук