Іменем України
08 липня 2013 р. 14:49 Справа №801/6050/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Проніні Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд»
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
від позивача - Фільченко А.В. -пред-к, дов.№1 від 27.05.2013 р.
від відповідача - Жукова О.М. - пред-к, дов. № 18/10.1 від 14.02.2013 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013р. № 0004662201 та № 0004652201. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України, що призвело до помилкового нарахування податкових зобов'язань , протиправного застосування штрафних санкцій.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві. Розгляд справи відкладався для витребування у сторін додаткових доказів.
До суду від позивача 04.07.2013 р. надійшли додаткові докази.
У судовому засіданні , яке відбулось 08.07.2013 р., представник відповідача надав заперечення на позов , в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, визначених в позовній заяві, зазначив,що придбані ним будівельні матеріали були використані для здійснення господарської діяльності .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача , суд
Працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з низкою суб'єктів господарювання за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2012 р. , за результатами якої 22.03.2013 р. був складений акт №1776/22-1/20741141.
У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення п.5.1 ст5, п.п. 5.2.1 п.5.2 , п.п. 5.3.9п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст.138 , п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 116764 грн. , порушення п.4.1 ст.4, п.7.4.1, п.7.4.2, п.7.4.5 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п 14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 185.1, п.188.1, п.п. 187.1 а п. 187.1 ст.187 , п. 201.1 ст.201 ,п. 198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87056 грн.
За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 23.05.2013р. прийняти податкові повідомлення-рішення №00046522201 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 111835 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 18802,5 грн., № 0004662201 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 83113 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20778,25 грн.
На час проведення позивачем господарської діяльності у жовтні 2009 р. - грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».
У п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011р. - вересні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з жовтня 2009 р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/
У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №1776/22-1/20741141 від 22.03.2013 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ПП «Пан Буд», ПП «Комманд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель Плюс» ,ПП «Портал Крим» при проведенні розрахунків за придбаний у них товар. На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ним договори не мали реального характеру, в наслідок чого у платника податків також були відсутні правові підстави віднесення до складу валових витрат за відповідні звітні періоди кошти, перераховані ним в якості оплати за придбаний товар.
Судом встановлено,що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових та нежитлових будівель , покрівельні роботи .
До матеріалі справи надані документи, яки свідчать про те,що позивач в період часу ,що перевірявся , здійснюючи свою статутну діяльність, уклав з низкою підприємств договори підряду, предметом яких було здійснення ним будівельних робіт на об'єктах замовників. Такі договори були укладені з Дитячим табором - пансіонатом «Росія», Санаторієм «Перемога», Мелітопольським локомотивним депо, цехом електровозів ст.Євпаторія - товарна, Сімферопольським комбінатом хлібопродуктів, Судоремонтним локомотивним депо.
Для виконання умов зазначених договорів підряду позивач придбавав у ПП «Пан Буд», ПП «Комманд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель Плюс» ,ПП «Портал Крим» будівельні матеріали, необхідних для проведення будівельних робіт.
Платником податків на вимогу суду надані документи його бухгалтерського обліку, яки підтверджують використання в його господарській діяльності будівельних матеріалів, придбаних у наведених вище суб'єктів господарювання.
До матеріалів справи залучені докази прийняття Дитячим табором - пансіонатом «Росія», Санаторієм «Перемога», Мелітопольським локомотивним депо, цехом електровозів ст.Євпаторія - товарна, Сімферопольським комбінатом хлібопродуктів, Судоремонтним локомотивним депо робіт, виконання яких було предметом укладених з ними договорів підряду.
В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що позивач при виконані умов договорів, укладених з Дитячим табором - пансіонатом «Росія», Санаторієм «Перемога», Мелітопольським локомотивним депо, цехом електровозів ст.Євпаторія - товарна, Сімферопольським комбінатом хлібопродуктів, Судоремонтним локомотивним депо , не використовував товар (будівельні матеріали), придбані в період часу,що перевірявся , у ПП «Пан Буд», ПП «Комманд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель Плюс» ,ПП «Портал Крим» .
Вивчивши наведені вище обставини, приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача , суд, вважає доведеним факт придбання платником податків в період часу,що перевірявся , у ПП «Пан Буд», ПП «Комманд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель Плюс» ,ПП «Портал Крим» товарів в обсягах , відображених ним в його бухгалтерської звітності, правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу його валових витрат, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентами , викладені в акті перевірки№1776/22-1/20741141 від 22.03.2013 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених коштів до складу валових витрат.
За таких обставин існують підстави для задоволення позову.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.07.2013 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Державної податкової служби від 23.05.2013р. № 0004662201 та № 0004652201 .
3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецрембуд» ( м.Сміферополь. вул. Генерала Васильєва 29, код ЄДРПОУ 20741141) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Яковлєв С.В.