копія
03 липня 2013 р. Справа № 804/7288/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
при секретаріПрихно К.С.
за участю:
представника позивача представника відповідача Місюренко Є.Ю. Федорової А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство "Трансвагонсервіс" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
27 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, в якій просить, з урахуванням уточнення, скасувати податкове повідомлення-рішення, яке було винесено Лівобережною міжрайонною ДПІ у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області ДПС України від 14.05.2013 р. № 0001282230.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 08.04.2013 р. по 12.04.2013 р. співробітниками Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий, травень 2012 року, внаслідок чого було складено Акт від 19.04.2013р. № 1740/22-5/31649073.
На підставі зазначеного Акту Лівобережною МДПІ було встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого було занижено TOB РП «Трансвагонсервіс» податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 501 800,00 грн.
На підставі висновків викладених в акті перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013р. № 0001282230, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 627 250,00 грн., з яких за основним платежем 501 800 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125 450,00 грн.
Позивач із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2013р. № 0001282230 не згоден та вважає його таким, що було прийнято із грубим порушенням законодавства на підставі необгрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та додатково пояснив, що на підставі наказу від 04.04.2013 р. №394 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ РП «Трансвагонсервіс» з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий, травень 2012 р.
Правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 14.05.2013р. №0001282230 представник відповідача обґрунтував наступним.
Незаконне формування податкового кредиту TOB РП «Трансвагонсервіс» відбулось за наслідками операцій із придбання комплектів деталей візків у TOB «Торгівельно Промислова Компанія» та ПП "Дніпроспецремстрой" на підставі договорів поставки від 14.01.2012р. №3.004, від 10.02.2012р. №3.010. які в подальшому були реалізовані на експорт «LLC Memphis rail» (США, м. Вашингтон) згідно контракту від 01.02.2012р. №2.017 та «OU Kiievitaja» (Естонія, м. Талін) згідно контракту від 06.02.2012р. №2.010, укладених без мети економічної доцільності.
В ході проведення перевірки було встановлено, що TOB РП «Трансвагонсервіс» придбало у TOB «Торгівельно Промислова Компанія» комплекти деталей візків на підставі договору поставки від 14.01.2012р. №3.004 на загальну суму 2 245 800 грн. (у тому числі ПДВ 374 300 грн.), а також договору від 10.02.2012р. №3.010 укладеного із ПП "Дніпроспецремстрой" на загальну суму 765 000 грн. (у тому числі ПДВ 127 500 грн.).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються ) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
Крім того, до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Натомість, представник відповідача стверджує, що позивач придбаваючи у TOB «Торгівельно Промислова Компанія» та ПП "Дніпроспецремстрой" комплекти деталей візків згідно вищеперелічених договорів на загальну суму 3 010 800 грн. (у т.ч. ПДВ - 501 800 грн.) поніс витрати пов'язані з перевезенням товару на підставі договору надання транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2012р. №67 укладеного із ФОП ОСОБА_1, договору на виконання автотранспортної перевозки від 20.02.2012р. №11/02/ЗЕ-12 укладеного із TOB «№1Автомир», а також договору надання послуг з прийому та диспетчеризації автотранспорту від 01.02.2012р. №822 укладеного із TOB "Агро-Союз-Термінал" на загальну суму 88 310 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 685 грн.), в подальшому реалізував означений товар на експорт «LLC Memphis rail» (США, м. Вашингтон) згідно контракту від 01.02.2012р. №2.017 та «QU Kiievitaja» (Естонія, м.Талін) згідно контракту від 06.02.2012р. №2.010 на загальну суму 2 564 447,89 грн., отримавши при цьому фінансовий результат від проведених операцій на експорт - збиток у загальній сумі 534662,11 грн.
Таким чином, при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат TOB РП «Трансвагонсервіс» від проведених операцій на експорт становить збиток у загальній сумі 534662,11 грн.
Отже, реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.
З огляду на зазначене, винесене Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 08.04.2013р. по 12.04.2013р. співробітниками Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий, травень 2012 року. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 19.04.2013р. № 1740/22-5/31649073.
На підставі зазначеного Акту відповідачем було встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 501 800,00 грн.
На підставі висновків викладених в Акті перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 р. № 0001282230, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 627 250,00 грн., з яких за основним платежем збільшено податкове зобов'язання у розмірі 501 800 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125 450,00 грн.
Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків оскаржуваного рішення податкового органу.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач отримав 20.05.2013 року.
Відповідно до абз. 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що позивач мав правовідносини з підприємствами TOB «Торгівельно Промислова Компанія» за договором від 14.01.2012р. №3.004 та з ПП «Дніпроспецремстрой» за договором від 10.02.2012р. №3.010 на загальну суму 3 010 800 грн. в т.ч. ПДВ 501 800 грн.
Згідно з умовами договору укладеного з TOB «Торгівельно Промислова Компанія» (Продавець) було поставлено TOB «Трансвагонсервіс» (Покупець) товар відповідно до специфікацій від 14.01.2012р. №1-7, які є невід'ємною частиною до договору.
Товар було поставлено згідно з видатковими накладними
-від 31.01.2012р. №тп-31/01-1 на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 429 600 грн. у т. ч. ПДВ 71 600.00 грн. (акт прийому - передачі товару №1);
-від 21.02.2012р. №тп-21/02-1 на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 352 822 грн. у т. ч. ПДВ 58 800 грн. (акт прийому - передачі товару №2);
-від 26.03.2012р. №тп-26/03-1 на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 792 000 грн. у т. ч. ПДВ 132 000 грн. (акт прийому - передачі товару №3);
-від 27.03.2012р. №тп-27/03-1 на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 671 400 грн. у т. ч. ПДВ 111 900 грн. (акт прийому - передачі товару №4).
Перевезення придбаного у TOB «Торгівельно Промислова Компанія» товару не здійснювалось, адже згідно заявки №4 від 26.03.2012р., завантаження відбувалось одразу на експорт зі складу продавця.
Отримання товарів та облік їх в бухгалтерському обліку за період, що перевірявся, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 «Товари на складі» за період 30.01.2012-01.02.2012 року.
Станом на 31.05.2012р. дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з даними Декларацій з ПДВ за лютий та травень 2012 року, згідно Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Позивачем по контрагенту TOB «Торгівельно Промислова Компанія» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних:
- від 30.01.2012р. №11 на загальну суму 300 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 60 000,00 грн.,
- від 31.01.2012р. №12 на загальну суму 69 600 грн. у т.ч. ПДВ 11 600,00 грн.;
- від 21.02.2012р. №8 на загальну суму 409 500 грн. у т.ч. ПДВ 68 250,00 грн.;
- від 26.03.2012р. №5 на загальну суму 792 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 132 000,00 грн.;
- від 27.03.2012р. №13 на загальну суму 671 400 грн. у т.ч. ПДВ 111 900,00 грн.
Згідно з умовами договору укладеного з TOB «Дніпрспецремстрой» (Продавець) було поставлено TOB «Трансвагонсервіс» (Покупець) товар відповідно до специфікації від 10.02.2012р. №1, яка є невід'ємною частиною договору.
Товар було поставлено згідно з видатковою накладною від 26.04.2012р. №ср-26/04-1 на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 765 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 127 500,00 грн.
Перевезення придбаного у TOB «Дніпроспецремстрой» товару не здійснювалось, адже згідно заявки №4 від 26.03.2012р., завантаження відбувалось одразу на експорт зі складу продавця.
Отримання товарів та облік їх в бухгалтерському обліку за період, що перевірявся, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період 30.02.2012 - 31.05.2012 року.
Станом на 31.05.2012р. дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня, про що свідчать платіжні доручення.
Згідно з даними Декларацій з ПДВ за лютий та травень 2012 року, згідно Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем по контрагенту TOB «Дніпроспецремстрой» було сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної від 26.04.2012р. №11 на загальну суму 765 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 127 500,00 грн.
Придбану у зазначених вище підприємств продукцію позивачем було реалізовано по ВЕД контрактам «LLC Memphis rail» (резидент США) та з «OU Kiievitaja» (резидент Естонії).
Так, позивачем було продано товар «LLC Memphis rail» (резидент США) відповідно до контракту від 01.02.2012р. №2.017.
Згідно вантажної митної декларації від 07.05.2012р. №110100000/2012/215221 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 690 658,08 грн.
Також, позивачем було продано товар «OU Kiievitaja» (резидент Естонії) відповідно до контракту від 06.02.2012р. №2.010.
Згідно вантажної митної декларації від 04.05.2012р. №110100000/2012/214995 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 605 517,18 грн.
Згідно вантажної митної декларації від 03.05.2012р. №110100000/2012/214827 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 610 408,20 грн.
Згідно вантажної митної декларації від 24.02.2012р. №110100000/2012/203386 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 657 864,00 грн.
Транспортування товару здійснювалось за допомогою наступних підприємств:ФОП ОСОБА_1, відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2012р. №67. Відповідно до заявки на перевезення товару №1 від 03.05.2012р. було виконано транспортування по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Даугавпілс (Латвія); TOB «№1 Автомир» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.02.2012р. №11/02/зе-12. Відповідно до актів виконаних робіт було виконано транспортування по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Дніпродзержинськ - п/п Нові Яриловічі - м. Даугавпілс (Латвія); TOB «Агро-Союз Термінал» відповідно до договору про надання послуг з прийому та диспетчеризації автотранспорту від 01.02.2012р. №822. Відповідно до акту виконаних робіт було надано послуги диспетчеризації автомобілю РЕНО НОМЕР_2 та РЕНО НОМЕР_1, які відповідно здійснювали транспортування по зазначеним вище маршрутам.
Відповідач не заперечує про реальність здійснення господарських операцій, а лише стверджує, що у позивача була відсутня розумна економічна причина, що характерна для господарських операцій - отримання прибутку.
Так, в Акті перевірки відповідач зазначив, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 534 662,11 грн., а саме - 256 447,89 грн. (сума реалізації продукції на експорт); сума придбання (сума закупівлі товару) - 3 010 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 501 800,00 грн.; витрати, понесені з реалізацією - 88310,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 685,00 грн.
Згідно п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, яке перевірялось, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.
З даним твердженням суд погодитися не може, адже позивач мав мету одержання прибутку.
Метою позивача було здійснення експорту товару, внаслідок чого розширювати виробництво, збільшувати прибуток за рахунок освоєння нових ринків, підвищувати чи підтримувати техніко-економічний рівень виробництва під впливом міжнародної конкуренції.
Окрім того, відповідно до фінансового звіту позивача вбачається, що метою господарської операції з продажу товару на експорт було одержання прибутку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Таким чином, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України в разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
Враховуючи викладене, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності платник повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені ВМД, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).
Позивачем долучені до матеріалів справи всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарської діяльності з TOB «Дніпроспецремстрой» та TOB «Торгівельно Промислова Компанія», а саме докази придбання, отримання, передачі, транспортування товару, а також оплату, що здійснювалась відповідно до платіжних доручень, які були досліджені під час перевірки.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі Закон №996-XIV ) визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Відповідно до абз. "а" п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу України, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 501 800,00 грн. не відповідає дійсності.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов повністю шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.05.13 р. № 0001282230.
На підставі ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2 294,00 грн.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.05.13 р. № 0001282230.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство "Трансвагонсервіс" судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено 05 липня 2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 05 липня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник