33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" липня 2013 р. Справа №924/323/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилевський О.М.;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013р.
у справі №924/323/13-г (суддя Смаровоз М.В.)
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Полонського підприємства теплових мереж
про стягнення 1684202, 47грн. основного боргу, 142195, 09грн. пені, 47901, 87грн. 3% річних, 5717, 5грн. інфляційних витрат
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013р. у справі №924/323/13-г позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Полонського підприємства теплових мереж про стягнення 1684202,47 грн. основного боргу, 142195,09 грн. пені, 47901,87 грн. 3% річних, 5717,5 грн. інфляційних втрат задоволено частково. Вказаним рішенням зменшено розмір пені до 66331,63 грн. Стягнуто з Полонського підприємства теплових мереж на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1684202,47 грн. основного боргу, 66331,63 грн. пені, 47901,87 грн. 3% річних, 5717,5 грн. інфляційних втрат та 37409,7 грн. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що 01.01.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (постачальником) та Полонським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено договір №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, до якого в подальшому вносились зміни додатковими угодами №1 від 05.01.2012р., №2 від 26.06.2012р. (далі - Договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).
У п.6.2.2 Договору зазначено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
До Договору додані: додаток №1 „Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2012 рік №1 та додаток №2 „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання".
09.08.2012р. між публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" (постачальником) та Полонським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено додаткову угоду №3 від 09.08.2012р., в п.1 якої зазначено: „Вважати договір №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.09.2012р. Зобов'язання сторін стосовно взаємних розрахунків за договором діють до повного виконання сторонами цих зобов'язань".
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" у січні - квітні 2012р. передало, а Полонське підприємство теплових мереж отримало природний газ для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій на суму 2565353,67 грн., що підтверджується складеними Полонським підприємством теплових мереж та публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., а також виставленими публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" рахунками №0032-0112/12 від 31.01.2012р., №0032-0212/12 від 29.02.2012р., №0032-0312/12 від 31.03.2012р., №0032-0412/12 від 30.04.2012р..
Відповідач здійснив оплату за спожиті обсяги газу частково на суму 881151,2 грн., даний факт вбачається з оборотної відомості за період з 01.01.2012р. по 15.10.2012р. по Полонському підприємству теплових мереж.
Місцевим судом встановлено, що 15.10.2012р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та Полонським підприємством теплових мереж складено акт звірки по договору №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р., в якому вказано, що сальдо на користь Полонської філії публічного акціонерного товариства „Хмельницькгаз" станом на 15.10.2012р. складає 1684202,47 грн. Цей акт скріплений підписами та печатками обох сторін.
Разом з тим, позивач відповідно до п.6.2.2 Договору та з врахуванням ст.625 ЦК України, за порушення строків оплати, нарахував відповідачу пеню у розмірі 142195,09 грн., 47901,87 грн. - 3% річних та 5717,5 грн. - інфляційних.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №2849, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Полонського підприємства теплових мереж за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. у сумі 1684202,47 грн. (п.1.1. договору про відступлення права вимоги).
Згідно з п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Як передбачено п.2.4. договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.
31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) складено акт приймання-передачі відповідних документів на виконання договору про відступлення права вимоги №2849 від 31.10.2012р.
З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору та договору про відступлення права вимоги №2849, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав, за яких підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення 1684202,47 грн - основного боргу та пені в розмірі 66331,63 грн. за період з 07.03.2012р. по 11.02.2013р. Приймаючи рішення в частині задоволення штрафних санкції суд першої інстанції застосував приписи ст.233 ГК України та задоволив пеню на 50% в меншому розмірі чим було заявлено позивачем.
Окрім того, приймаючи до уваги положення статті 625 Цивільного Кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції задоволив позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 47901,87 грн. за період з 06.02.2012р. по 11.02.2013р. та 5717,5 грн. - інфляційний за період з 06.02.2012р. по 11.02.2013р, згідно розрахунку наявного в матеріалах справи (а.с.28, 29).
Враховуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження факту заборгованості у відповідача, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог заявлених позивачем.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013р. у справі №906/323/13-г скасувати частково, а саме в частині стягнення пені в сумі 66331,63 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми пені пред'явленої до стягнення позивачем. В решті рішення просить залишити без змін.
На підтвердження своїх доводів, скаржник посилається на норми статті 83 ГПК України та зазначає, що оскільки вказана норма не містить переліку виняткових випадків, то це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Наголошує, що відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, то, на думку скаржника, суд не мав правових підстав зменшувати розмір нарахованої пені.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на практику Вищого господарського суду України щодо того, що важкий фінансовий стан боржника не є винятковим випадком в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та не може бути підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.
Звертає увагу апеляційної інстанції, що внаслідок неотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природній газ позивач змешений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Наголошує, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірах передбачених умовами договорів. Акцентує увагу, що зменшення судом розміру пені спричиняє їхньому підприємству додаткові збитки та дозволяє відповідачу в подальшому безкарно порушувати договірні умови.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу навів перелік постанов Вищого господарського суду України та зазначив, що на підставі вказаних постанов, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин за яких можливе зменшення розміру пені. Крім того, зазначає, що скаржником не надано жодних доказів спричинення негативних наслідків ПАТ НАК «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідачем, які б виключали можливість зменшення розміру заявленої пені. На підставі наведеного, відповідач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 року у справі №924/323/13-г - без змін.
15 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013 року у справі №924/323/13-г скасувати частково, в частині стягнення пені в сумі 66331,63 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми пені пред'явленої до стягнення позивачем. В решті рішення просить залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу просить суд слухати справу у відсутності представника підприємства.
Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам, у справі (а.с.182, 183), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представника скаржника, встановивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
01.01.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (постачальником) та Полонським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено договір № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, до якого в подальшому вносились зміни додатковими угодами №1 від 05.01.2012р., №2 від 26.06.2012р. (далі - Договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).
Згідно з п.2.7. Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом прийому-передачі газу та актом надання послуг з приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.
Як передбачено п.4.1. Договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п.4.3. Договору, з 01.07.2012р. вартість природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтобаз України" для суб'єктів господарської діяльності складає 3509 грн. за 1000 куб.м природного газу. Цільова надбавка від вартості природного газу 2% - 70,18 грн. Тариф на розподіл 1000 куб.м газу розподільчими газовими мережами становить 289,90 грн. Тариф на розподіл 1000 куб.м газу магістральними газопроводами становить 15,70 грн. Тариф на постачання 1000 куб. м газу розподільчими газовими мережами становить 39 грн. Всього до оплати 3923,78 грн. за 1000 куб. м поставленого та розподіленого природного газу. Всього до оплати 4708,536 грн. за 1000 куб.м.
Згідно з п.4.5. Договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.
Як передбачено п.4.6. Договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного включно.
Згідно з п.4.7. Договору оплата вартості природного газу, послуг з його постачання, транспортування та розподілу газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30 (31) числа місяця поставки -34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 5 числа місяця наступного за звітним.
Як передбачено п.4.9. Договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору.
Розділом 5 Договору визначені права та обов'язки сторін, де в п.5.2. Договору вказано, що постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 договору.
В свою чергу, споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови договору; оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
У п.6.2.2 Договору зазначено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
До договору додані: додаток №1 „Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2012 рік №1 та додаток №2 „Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання".
09.08.2012р. між публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" (постачальником) та Полонським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено додаткову угоду №3 від 09.08.2012р., в п.1 якої зазначено: „Вважати договір №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.09.2012р. Зобов'язання сторін стосовно взаємних розрахунків за договором діють до повного виконання сторонами цих зобов'язань".
На виконання договору на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" у січні - квітні 2012р. передало, а Полонське підприємство теплових мереж отримало природний газ для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій на суму 2565353,67 грн., що підтверджується складеними Полонським підприємством теплових мереж та публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., а також виставленими публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" рахунками №0032-0112/12 від 31.01.2012р., №0032-0212/12 від 29.02.2012р., №0032-0312/12 від 31.03.2012р., №0032-0412/12 від 30.04.2012р. (а.с. 20-27).
Згідно з оборотною відомістю за період з 01.01.2012р. по 15.10.2012р. по Полонському підприємству теплових мереж, відповідачем частково (у сумі 881151,2 грн.) погашено заборгованість за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р., сальдо на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" складає 1684202,47 грн. (а.с.30).
15.10.2012р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та Полонським підприємством теплових мереж складено акт звірки по договору № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р., в якому вказано, що сальдо на користь Полонської філії публічного акціонерного товариства „Хмельницькгаз" станом на 15.10.2012р. складає 1684202,47 грн. Цей акт скріплений підписами та печатками обох сторін (а.с.31).
31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №2849, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Полонського підприємства теплових мереж за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. у сумі 1684202,47 грн. (п.1.1. договору про відступлення права вимоги).
Згідно з п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Як передбачено п.2.4. договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.
31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) складено акт приймання-передачі відповідних документів на виконання договору про відступлення права вимоги №2849 від 31.10.2012р. (а.с.34).
05.11.2012р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" надіслано повідомлення про відступлення права вимоги №2896/9, адресоване директору Полонського підприємства теплових мереж Свінціцькому С.В. Доказом надіслання вказаного повідомлення є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2012р.(а.с.35, 36).
19.12.2012р. публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" надіслано вимогу у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, адресовану Полонському підприємству теплових мереж, в якій вимагається перерахувати грошові кошти у сумі 1684202,47 грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. перед публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором).
Відповідно до розрахунку заборгованості бюджетних організацій за спожиту теплову енергію перед Полонським підприємством теплових мереж, розмір заборгованості бюджетних установ та організацій міста перед відповідачем за використану теплоенергію станом на 24.04.2013р. становить 824807,65 грн. (а.с.91).
Згідно з розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Полонським підприємством теплових мереж, така заборгованість складає 1929210 грн. (а.с.94).
В матеріалах справи також наявні копії: звіту про фінансові результати та балансу Полонського підприємства теплових мереж (станом на 31.12.2012р., 31.03.2013р.), розрахунку обсягу збитків, завданих Полонському підприємству теплових мереж, протоколу засідання Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №5 від 02.04.2013р., витягу з рішення Полонської міської ради 19-ї сесії VI скликання від 27.01.2012р. № 19, витягу з рішення Полонської міської ради 21-ї сесії VI скликання від 04.05.2012р. №4, передавального акту від 03.05.2012р., рішення виконкому Полонської міської ради від 28.10.2011р. № 273, звіту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про фінансові результати за 2012 рік тощо.
Аналізуючи встановлені обставини справи, слід враховувати наступні положення чинного законодавства.
Приписами ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України встановлено, що одним з випадків заміни кредитора в зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду з матеріалів справи встановлено, що актами прийому передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р. (а.с.20-23) підтверджується факт належного виконання ПАТ «Хмельницькгаз» умов договору №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р., зокрема останній поставляв, а відповідач отримував природний газ на загальну суму 2565353,67 грн..
Відповідач здійснив оплату за спожиті обсяги газу частково на суму 881151,2 грн., що вбачається з акту звірки від 15.10.2012р. за договором №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. та оборотної відомості за період з 01.01.2012р. по 15.10.2012р. по Полонському підприємству теплових мереж, які наявні в матеріалах справи (а.с.30, 31).
З наведеного вище вбачається, що відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо оплати спожитого газу у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 1684202,47 грн..
На момент розгляду справи судами першої та апеляійної інстанцій відповідачем не було подано жодних доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості. Разом з тим, судом апеляційної інстанції приймається до уваги той факт, що відповідач не оспорює вказану вище суму заборгованості.
Враховуючи вищенаведене апеляційний господарський суд цілком згідний з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги в частині стягнення 1684202,47 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Сторонами за взаємною згодою визначена відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.
В зв'язку з тим, що відповідач порушив строки оплати за поставлений позивачем газ, останній відповідно до п.6.2.2. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 142195,09грн. за період 06.02.2012р. по 11.02.2013р..
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Пунктом 6.2.2 Договору сторони встановили, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.28, 29) колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частин 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з поштового штемпеля на конверті, в якому позивачем надіслано позовну заяву від 05.03.2013р., позивач звернувся з позовом 07.03.2013р. Тому, зважаючи на наявність поданої відповідно до частини 3 ст.267 Цивільного кодексу України заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені по зобов'язаннях за січень 2012р. (а саме - 13803,15 грн. пені за період з 06.02.2012р. по 18.04.2012р.), місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені по зобов'язаннях за січень 2012р. за період з 06.02.2012р. по 18.04.2012р. підлягають задоволенню лише в сумі 4271,33 грн. за період з 07.03.2012р. по 18.04.2012р.
З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в частині нарахованої позивачем суми пені в розмірі 9531,82грн. по зобов'язаннях за січень 2012р. слід відмовити, оскільки в даному випадку дійсно має місце порушення строку позовної давності зі сторони позивача.
Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 132663,26 грн. за період з 07.03.2012р. по 11.02.2013р..
При вирішенні питання щодо стягнення пені місцевий суд застосував приписи ст.233, ГК України про випадки зменшення розміру штрафних санкції та стягнув на користь позивача пеню в розмірі 66331,63грн..
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст.233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п.3.17.4 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Разом з тим, вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме частиною 3 ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.
Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням, тобто зменшення розміру неустойки є правом суду.
Матеріали справи містять розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Полонським підприємством теплових мереж, яка заборгованість складає 1929210 грн., розрахунок заборгованості бюджетних організацій за спожиту теплоенергію перед Полонським ПТМ станом на 24.04.2013р., згідно якого заборгованість складає 487597,41грн., звіт про фінансові результати та баланс Полонського підприємства теплових мереж (станом на 31.12.2012р., 31.03.2013р.), розрахунок обсягу збитків, завданих Полонському підприємству теплових мереж, протокол засідання Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №5 від 02.04.2013р. (а.с.88-94).
Отже, враховуючи наведене вище зменшення розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача до 66331,63 грн. судом першої інстанції є належним чином обгрунтованим, не суперечить нормам чинного законодавства, а відповідно й оскаржуване рішення не підлягає зміні в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі та у відповідності з вищенаведеним правоположенням чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 47901,87грн. за період з 06.02.2012р. по 11.02.2013р. та інфляційні в сумі 5717,50грн. за період з 16.01.2012р. по 15.03.2012р..
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних (а.с.28, 29) місцевий суд зробив висновок, що дані суми нараховані позивачем правомірно та задовольнив їх.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевіривши правомірність нарахування сум зазначених у вказаних вище розрахунках щодо нарахування 3% річних та інфляційних погоджується з висновком місцевого суду на рахунок обгрунтованості та правомірності іх стягнення з відповідача.
Разом з тим, доводи апелянта апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки є не достатньо обгрунтованими щодо стягнення пені в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи №924/323/13-г фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013р. у справі №924/323/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.
2. Справу №924/323/13-г надіслати господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.