№ справи:105/1706/12 Головуючий суду першої інстанції:Логвінко О.А.
№ провадження:22-ц/190/3469/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Адаменко О.Г.,
суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,
при секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми за ремонтно-будівельні роботи, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року
22 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми за ремонтно-будівельні роботи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 28.04.2005 року була прописана в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач є власником вказаного житла на підставі договору дарування від 15.12.2005 року. До того ця квартира належала її чоловіку - ОСОБА_8 Починаючи з 2001 року, коли рішенням Джанкойського міськвиконкому № 246 від 27.07.2001 року дана квартира була визнана придатною до проживання, вона разом зі своїм чоловіком брала участь у переобладнанні квартири, сплачувала роботу найманих робітників. З моменту своєї реєстрації і після смерті чоловіка вона здійснювала ремонтно-будівельні роботи в квартирі і утримувала її у придатному для проживання стані. Відповідач після оформлення договору дарування і до цього часу у квартирі не проживав, не піклувався про належне йому житло, не здійснював ніяких витрат на його поточний ремонт, не сплачував комунальні послуги, не цікавився станом житла, мешкаючи в Київській області. Знаючи про її проживання в квартирі, відповідач не забороняв їй поліпшувати квартиру, проводити ремонт, утримувати в належному стані, оплачувати комунальні послуги. Оскільки при кожній зустрічі відповідач повідомляв їй про відсутність у неї прав на цю квартиру та бажання продати її, вона вважає, що має право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням та поліпшенням житла. Згідно незалежної оцінки вартість проведених нею ремонтно-будівельних робіт склала 74100 грн. Саме ця сума має бути відшкодована їй відповідачем.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно не врахував квитанції про придбання нею будівельних матеріалів; показання свідків, які виконували ремонтні роботи; висновки експерта-оцінщика щодо ринкової вартості проведених ремонтно-будівельних робіт; пояснення відповідача про те, що він знав, що нею в квартирі проводились ремонтні роботи; рішення Апеляційного суду АРК від 30.05.2012 року у справі № 22-ц/0190/3463/12, яким підтверджено факт проведення нею ремонту квартири.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд виходив з того, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що проведені у спірній квартирі ремонті роботи були необхідні для її утримання і здійснені нею за рахунок власник коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 322 ЦПК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була визнана придатною для проживання рішенням міжвідомчої комісії № 246 від 27.07.2001 року після здійснення її ремонту і реконструкції. Розпорядженням виконавчого комітету Джанкойської міської ради АР Крим № 4370 від 18.02.2003 року дана квартира була передана у власність ОСОБА_8 на підставі закону про приватизацію. З 28.04.2005 року в даній квартирі була зареєстрована дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_6 15.12.2005 року ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором подарував дану квартиру своєму сину ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_8 і його дружина ОСОБА_6 залишились проживати у цій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч зазначеним нормам процесуального права позивач не надала доказів на підтвердження того, що з моменту укладення між її чоловіком ОСОБА_8 і його сином ОСОБА_7 договору дарування квартири АДРЕСА_1 вона витратила на її утримання 74000 грн.
З показань свідків і наданих позивачем квитанцій на придбання будівельних матеріалів не вбачається, що ремонтні роботи, проведені у спірній квартирі з 2005 року були необхідними для її утримання, і здійснювались за рахунок власних коштів позивача, а не коштів самого власника або його батька ОСОБА_8, який проживав в цій квартирі до моменту своєї смерті.
З висновку оцінщика не вбачається у який саме період були проведені ремонтні роботи, вартість яких ним встановлювалась.
Посилання позивача на рішення Апеляційного суду АРК від 30.05.2012 року у справі № 22-ц/0190/3463/12 як на доказ понесення нею витрат на утримання квартири, належної відповідачу, є безпідставним, оскільки під час розгляду цієї справи позивач доводила збільшення вартості квартири під час спільного проживання з ОСОБА_8 в період до 27.07.2001 року, тобто дати визнання її такою, що придатна для проживання.
За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на утримання квартири, належної останньому.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Адаменко О.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.