№ справи:2/106/159/2013 Головуючий суду першої інстанції:Ружицька Т.В.
№ провадження:22-ц/190/2586/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"10" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Ісаєва Г.А., Пономаренко А.В.,
при секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Опікунська рада Євпаторійського виконкому про визнання заповіту недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 28 лютого 2013 року,
ОСОБА_6 у грудні 2012 р. звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволенні позову. Вказує на неврахування судом хвороби ОСОБА_8, яка унеможливила усвідомлення нею як своїх дій по посвідченню заповіту, так і неможливості прибуття до нотаріуса взагалі. Також зазначає про те, що суд залишив поза увагою питання опіки над самим ОСОБА_6
В засіданні апеляційного суду представники позивача ОСОБА_9 і ОСОБА_10 просили скаргу задовольнити за її доводами, ОСОБА_7 і її представник ОСОБА_11 проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним скаргу відхилити повністю.
З висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову за недоведеністю колегія суддів погоджується.
Так, вимагаючи визнання недійсним заповіту від 05 лютого 2003 р., позивач вказував, що даний правочин ОСОБА_8 посвідчила у момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій, так і взагалі 05 лютого 2003 р. внаслідок хвороби не могла бути у нотаріуса, а тому він не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК України 1963 р.), при цьому не доводив невідповідність заповіту вимогам щодо його форми і відсутності підпису саме ОСОБА_8
З огляду на час оспорюваного правочину правовідносини сторін регулюються вимогами статей 48 і 55 ЦК України 1963 р.
Згідно ст. 55 ЦК України 1963 р. угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції також послався на висновки Євпаторійського міського суду АРК від 12 квітня 2005 р. і 20 березня 2007 р.(№ 2-101/2007), якими було відмовлено у визнанні заповіту недійсним, у тому числі і на підставі того, що ОСОБА_8 не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними на підставі ст. 225 ЦК України (зазначені рішення судів вступили в законну силу).
При розгляді справи № 2-101/2007 була проведена комплексна судово-медична експертиза, згідно якої ОСОБА_8 на час складання заповіту 05 лютого 2003 р. могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 69).
При перегляді даної справи колегія суддів відмовила позивачеві у задоволенні клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи з урахуванням наявності висновків по справі № 2-101/2007 та результатів комплексної судово-медичної експертизи, яка вже вирішила питання чи могла ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості хвороби керувати своїми діями і відповідати за наслідки.
Інше питання чи могла ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості хвороби і вживання алкоголю мати проблеми із психічним станом не стосується суті справи, оскільки направлене на встановлення інших обставин поза межами даного позову.
Доказів відсутності ОСОБА_8 05 лютого 2003 р. внаслідок хвороби у нотаріуса сторона не надала, доводячи і маючи на увазі, що в цей день ОСОБА_8 знаходилась за місцем проживання і оскаржувані дії могли відбутись як у її квартирі, так і в іншому місці.
Доводи скарги у частині встановлення опіки над ОСОБА_6 оскаржуваного висновку не спростовують, оскільки не стосуються питання недійсності учиненого іншою особою правочину.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 28 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Судді: